Журнал «Актуальная инфектология» Том 9, №4, 2021
Вернуться к номеру
Епізоотологічна основа біологічної безпеки України
Авторы: Мельник В.В., Мартинюк О.Г., Шевченко Н.І.
Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Останнім часом епізоотична ситуація щодо хвороб тварин в Україні та світі істотно змінилася: щорічно зростає кількість нових випадків хворих тварин, постійно формуються вогнища стаціонарного неблагополуччя і відбувається зміна прояву і перебігу інфекцій, зростає значення асоціативних хвороб, виникає все більша кількість ветеринарно значущих таксонів, змінюються адаптаційні властивості патогенів, все частіше з’являються нові інфекційні хвороби людини і тварин тощо.
Сьогодні ізольовано більше ніж 180 таксонів збудників емерджентних інфекцій, які створюють напружену епізоотичну ситуацію у світі та в Українї. Серед них африканська чума свиней, високопатогенний грип птахів, репродуктивно-респіраторний синдром свиней, сказ, епідемічна діарея свиней, цирковірус другого типу, вірусні везикулярні хвороби свиней, сапронози (ешерихіози, кампілобактеріози, лістеріоз), лептоспіроз, харчові токсикоінфекції та інші.
Раніше вважалось, що загроза епізоотичного прояву сказу, африканської чуми свиней, епідемічної діареї, високопатогенного грипу птиці, репродуктивно-респіраторного синдрому і цирковірусної інфекції свиней є примарною, тоді як зараз це вже не загроза, а буденна реальність, з якою зіткнулося сільське господарство не тільки України, але й усього світу.
Біологічна безпека є складовою частиною національної безпеки в багатьох країнах світу на рівні національної проблеми.
Проблема виникнення та поширення нових таксонів емерджентних хвороб переросла в глобальну проблему біологічної безпеки, для вирішення якої насамперед необхідно розуміти принципи епізоотології для розробки системи реагування на транскордонні захворювання тварин. Крім того, першочерговими мають бути заходи біобезпеки, рівень яких в Україні є надзвичайно низьким.
Негативно впливає на вирішення проблем контролю даних хвороб низький рівень матеріально-технічної бази для проведення молекулярно-біологічних досліджень збудників інфекцій, виробництва та контролю діагностичних та лікувально-профілактичних біопрепаратів, відсутність необхідних умов біобезпеки при роботі із високопатогенними збудниками.
Істотне місце в системі біологічної безпеки держави повинно посідати наукове забезпечення протиепізоотичних заходів, що має бути спрямоване на розробку системи моніторингу та зосередження і мобілізацію інтелектуального потенціалу на стабілізацію епізоотичної ситуації в країні, як основної складової біологічної безпеки в сучасних умовах.