Журнал «Актуальная инфектология» Том 9, №4, 2021

Кір — висококонтагіозне та небезпечне вірусне інфекційне захворювання. Ускладнення, які виникають внаслідок даної недуги, зачіпають більшість систем органів, при цьому на енцефаліт і пневмонію припадає їх більша частина. Помітний прогрес у скороченні кількості осіб, які помирають від кору, був досягнутий завдяки вакцинації. Нещодавні спалахи в країнах Африки, Європи, США продемонстрували, що кір продовжує залишатися актуальною проблемою для органів охорони здоров’я багатьох країн світу.

Мета дослідження: визначити інтенсивність епідемічного процесу кору в Україні у сучасних умовах (2010–2020 рр.), визначити чинники, які обумовлюють зміни його характеристик.

Матеріали та методи. У роботі використано дані галузевої статистичної звітності МОЗ України, Державної служби статистики України у 2010–2020 рр. Проведений аналіз захворюваності на кір в Україні за період 2010–2020 рр. Досліджені матеріали щодо охоплення плановими щепленнями КПК-1 (КПК — вакцина для профілактики кору, епідемічного паротиту і краснухи) та КПК-2. Матеріалами для вивчення епідемічного процесу кору була державна статистична звітність: форми 1 та 2 «Звіт про окремі інфекції та паразитарні захворювання», форма 70 «Звіт про профілактичні щеплення». Застосовано епідеміологічні та статистичні методи дослідження. Використані програми Microsoft Office Excel 2010, Statistica 6.0 (Statsoft, США).

Результати. Вірус кору є одним із найбільш заразних патогенних вірусів. ВООЗ планувала подолати ендемічну передачу вірусу кору в шести регіонах світу. Однак досягти даної мети не вдалося. Спостерігається зростання захворюваності на кір. Не лишилася осторонь дана проблема і для України, незважаючи на те, що з 70-х років минулого сторіччя в Україні проводяться планові щеплення проти кору. У досліджуваному періоді епідемічний процес кору характеризувався зростанням інтенсивних показників захворюваності. У 2012 р. захворюваність становила 27,9 на 100 тис. населення, у 2018 та 2019 рр. — 125,47 та 133,69 на 100 тис. населення відповідно. У 2020 р. показники захворюваності на кір різко знизилися, що було обумовлено суворими протиепідемічними заходами, що проводилися відносно нової коронавірусної хвороби COVID-19. Загалом у 2010–2020 рр. показники захворюваності на кір коливалися від 0,08 на 100 тис. населення до 133,69. Медіана захворюваності становила 5,13 на 100 тис. населення. Зважаючи на рівняння тенденції y = 7,465х – 16,18, у найближчі роки очікуються достатньо високі рівні захворюваності на кір: у 2021 р. — 73,4 на 100 тис. населення, 2022 р. — 80,87, 2023 р. — 88,33. Досліджуючи якісні характеристики епідемічного процесу, ми встановили, що діти традиційно залишаються групою ризику захворюваності на кір. Медіана захворюваності дітей більше ніж у 10 разів перевищувала дорослих. При цьому показники захворюваності дітей зросли з 0,14 на 100 тис. дитячого населення до 442,16, дорослих — із 0,05 на 100 тис. дорослого населення до 77,71. Особливо небезпечним вірус кору був для дітей раннього віку, ще неохоплених щепленнями. До того ж рівень захворюваності дітей віком до 1 року значно перевищував захворюваність дітей інших вікових груп (р < 0,05), що вказує на низький рівень їх імунітету проти кору. Імовірно, післявакцинальний імунітет матері не захищає немовля від інфікування. Матерів із післяінфекційним імунітетом стає все менше і менше. Між показниками захворюваності дітей та дорослих були встановлені прямі сильні кореляційні зв’язки (rs = 0,964, p < 0,05), що опосередковано вказувало на антропонозну природу захворювання та доводило значущість обох груп населення в існуванні епідемічного процесу. У віковій структурі хворих на кір частка дорослих осіб була достатньо високою і становила 40,5 %. Загальновідомо, що на показники захворюваності на кір впливає показник охоплення населення вакцинацією. Для щеплення проти кору в Україні застосовують комбіновану вакцину Priorix, що містить живі атенуйовані штами вірусів кору, паротиту та краснухи. Щеплення проводяться у віці 12 місяців (КПК-1) та 18 місяців (КПК-2) життя. Нами були проаналізовані звіти МОЗ України щодо виконання планів профілактичних щеплень. У досліджуваному періоді показники виконання плану профілактичних щеплень вакцинами КПК-1 та КПК-2 коливалися від 30,2 до 91,7 % та від 45,5 до 93,3 %. Результат проведеного кореляційного аналізу потребує всебічного аналізу та осмислення. Між захворюваністю на кір та показниками охоплення щепленнями проти кору встановлений прямий сильний кореляційний зв’язок. Це суперечить канонам епідеміології. Демографічна ситуація в регіоні, зважаючи на те, що кір належить до захворювань антропонозної природи, теоретично також може вливати на епідемічну ситуацію. Однак ми не виявили впливу показників чисельності та щільності населення, природного та міграційного руху на епідемічний процес кору. Коефіцієнти кореляції становили відповідно r = –0,366, r = –0,375, r = –0,086, r = 0,564.

Висновки. Проведення швидких протиепідемічних заходів у вогнищі кору лишається простим ефективним заходом, що призводить до зниження захворюваності.