Журнал «Актуальная инфектология» Том 9, №4, 2021
Вернуться к номеру
Епідеміологічна ситуація щодо малярії в Маріуполі за 2016–2020 роки
Авторы: Клисак Л.С.
Маріупольська районна філія державної установи «Донецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров’я України», м. Маріуполь, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
У сучасній історії людства практично немає захворювання, що б такою мірою впливало на всі сфери життя цілих регіонів земної кулі, як малярія. Це одне з самих поширених та небезпечних паразитарних захворювань на планеті, що створює небезпеку для 40 % населення земної кулі та реєструється на всіх континентах. Щороку кількість випадків зараження збудником малярії становить до 500 млн осіб. Згідно з даними ВООЗ, дана цифра щорічно зростає на 16 %. Загальне число летальних випадків становить от 1,5 до 3,0 млн на рік. Високий рівень летальності пов’язаний із формуванням резистентності плазмодіїв до препаратів, які входять до арсеналу заходів лікування та профілактики малярії, а також із підвищенням резистентності переносника до інсектицидів.
Мета: вивчення епідеміологічної ситуації щодо малярії на сучасному етапі.
Матеріали та методи. Аналіз даних обліково-звітної документації за період 2016–2020 рр. та карт епідеміологічного обстеження. За останні 5 років у місті зареєстровані 6 випадків малярії (2016 р. — 3, 2017 р. — 1, 2018 р. — 1, 2020 р. — 1). Усі випадки завізні з Африки та Південно-Східної Азії. За видовим складом 5 випадків належать до тропічної малярії, 1 випадок — до триденної. Зареєстровано 5 випадків даного захворювання в моряків закордонних рейсів та 1 — в іноземного студента, який прибув із Пакистану. У 2018 році в епідсезон у нього зареєстрований рецидив триденної малярії. Завезенню малярії в м. Маріуполь сприяє досить велика кількість іноземних студентів, моряків закордонних рейсів, туристів, які відвідували країни, ендемічні з малярії. Звертає на себе увагу той факт, що за попередні 10 років питома вага серед завезених випадків за видовим складом належить малярії тропічній. Усього в лікувальних закладах міста у 2020 році зареєстровані 3233 особи, які прибули з країн, ендемічних із малярії, із них 2656 — моряки закордонних рейсів, 360 — іноземні студенти, туристи. У 2019–2020 роках зареєстровані 163 особи серед вагітних, які прибули з районів, ендемічних із малярії. Оскільки тропічна малярія вагітних перебігає тяжко, із тяжкими ускладненнями, часто призводить до смерті матері та дитини, проблема її ранньої діагностики завжди на часі. При реєстрації вищезазначених випадків малярії відмічалась недостатня епідобізнаність лікарів щодо даного захворювання, а саме не збирався своєчасно епіданамнез, незважаючи на те, що захворілі були моряками, які прибули із закордонних рейсів, або іноземними студентами. Хворим не призначались своєчасно лабораторні обстеження крові на малярію, а тому не було забезпечене своєчасне лікування, що призводило до пізньої діагностики — на 10–14-й день від звернення за меддопомогою. У 75 % хворих зареєстрована пізня діагностика малярії від моменту звернення за медичною допомогою, що при тропічній малярії, коли стан їх швидко погіршується до вкрай тяжкого, може призвести до малярійної коми та загибелі хворих.
Інші фактори, що призводили до пізньої діагностики малярії, ускладнення тяжкості перебігу хвороби та її лікування:
— несвоєчасне звернення хворих за медичною допомогою, самолікування;
— відсутність ефективних препаратів нового покоління (артемізин, артесунат тощо), що не дозволяє проводити артемізинкомбіновану терапію (АКТ) для лікування малярії та радикального лікування триденної малярії, що і призвело до її рецидиву в іноземного студента;
— відсутність в місті препаратів для хіміопрофілактики;
— нехтування правилами проведення хіміопрофілактики малярії громадянами під час перебування в ендемічних країнах.
В усіх вищезазначених випадках мали місце порушення режиму проведення хіміопрофілактики, а саме порушення схем прийому, а також передчасне припинення прийому ліків.
При діагностиці малярії лікувальною мережею не забезпечені повною мірою обстеження на дане захворювання за клінічними показниками, а саме обстеження осіб із тривалою лихоманкою та осіб із лихоманкою, які прибули з ендемічних щодо даної інвазії країн. За останні 5 років майже в 3,5 раза зменшилась кількість обстежень на малярію. Показник обстежених на малярію (0,3 %) — в 6,6 раза менше від рекомендованого, що становить 2,0 %. Місто Маріуполь належить до території масового поширення гнусу. Видовий склад переносників трансмісивних захворювань представлений 41 видом, у тому числі малярійні комари — 5 видами. Місцями масового виплоду переносників є водоймища. Із 67 водоймищ 47 — анофелогенні. Їх площа становить 90,2 га. Високий ступінь небезпеки виникнення місцевих випадків малярії відмічений в 7 селищах міста Маріуполя. Заселеність території міста комарами роду анофелес, як завжди, залишається значною. Середньосезонні показники чисельності малярійних комарів залишаються високими.
Висновки. Недостатня епідобізнаність лікарів щодо епідситуації з малярії, що призводить до пізньої діагностики, низький рівень клінічної та лабораторної діагностики, відсутність ефективних препаратів для лікування хворих та хіміопрофілактики для від’їжджаючих у місця, ендемічні з даної хвороби, може сприяти завезенню малярії з ендемічних країн та поширенню її серед населення. Наявність анофелогенних водоймищ, достатньо висока чисельність переносників малярії, відсутність дезінсекційних заходів на водоймах міста, низький рівень протималярійних гідротехнічних робіт можуть сприяти виникненню місцевих випадків малярії.