Журнал «Актуальная инфектология» Том 9, №4, 2021

Пандемія COVID-2019 стрімко набирає обертів, характер епідемічного процесу і статистика постійно змінюються, і єдиною умовою для ефективного контролю за поширенням даної хвороби є масштабне проведення вакцинації. У даному разі вакцина повинна захистити людину від захворювання та тяжкого перебігу COVID-19. Вакцина вважається єдиним засобом для остаточної перемоги над COVID-19, за її відсутності не очікується ніякого повернення до нормального життя докарантинного рівня. 

Мета: аналітичний огляд вітчизняних та закордонних наукових літературних джерел із проблеми епідеміології, діагностики, клініки, лікування та профілактики COVID-19. 

Результати та обговорення. Вакцини для захисту від COVID-19 мають вирішальне значення для ліквідації поточної пандемії, викликаної вірусом SARS-CoV-2, і запобігання майбутнім спалахам захворювання. Після проведення вакцинації повинна бути впевненість у тривалості імунітету, і вакцина повинна бути розрахована на широкий спектр штамів збудника інфекції, бо відомо, що вірус швидко мутує. Хоча вірус постійно продовжує мутувати, відбувається це відносно повільно: в середньому SARS-CoV-2 накопичує по дві мутації на місяць, тому вакцини повинні забезпечувати захист від усіх мутацій вірусу, насамперед від тих, що можуть бути виявлені найближчим часом. Сертифіковані ВООЗ та ЕМА до використання вакцини на різних технологічних платформах передбачають різні схеми введення, а також можливість при вакцинації комбінувати мРНК і векторні вакцини. На поточному етапі єдиною можливістю подолання захворювання на COVID-19 є перемога імунітету над інфекцією. Існуючі медикаментозні засоби лише можуть полегшити симптоми, поки організм людини бореться із захворюванням. Вивчення механізмів та принципів роботи імунної системи при захворюванні на COVID-19 допоможе визначити можливі ризики захворювання, чинники тяжкості перебігу хвороби, що стане основою для розробки засобів профілактики та контролю поширення збудника, а також планування та організації карантинних заходів. Інформація про роль різних ланок імунітету в патогенезі захворювання на COVID-19 залишається обмеженою, тому визначення та розуміння того, чи може імунна система забезпечити істотну і тривалу відповідь на SARS-CoV-2, будуть визначальними для прогнозування та подолання пандемії. Наукові дослідження показують, що майже 70 % осіб, які одужали, мали антитіла до SARS-CoV-2, незалежно від віку, статі чи тяжкості захворювання. Проте суттєвим є питання рівня та тривалості циркуляції антитіл в осіб, які перехворіли на COVID-19, в динаміці. Наскільки повільний темп зменшення антитіл може означати, що дані білки будуть наявні в організмі ще довгий час? Ще більш невідомо, який рівень антитіл буде після вакцинації і протягом якого часу вони будуть наявні в організмі, чи зможуть нові вакцини бути лише короткостроковим рішенням проблеми приборкання пандемії. Установлено, що важливу роль в імунному захисті людини відіграють як антитіла до вірусу, які виробляються під час хвороби і стримують його поширення в організмі, так і Т-клітини, які розпізнають й атакують заражені клітини. Більше того, з огляду на останні дані Т-клітини відіграють нітрохи не меншу, а може, і більшу роль в імунному захисті від COVID-19, ніж антитіла до коронавірусу, оскільки термін життя Т-лімфоцитів значно довший і вони беруть участь у формуванні імунної пам’яті. У деяких пацієнтів взагалі не було антитіл від даного вірусу, однак в їхньому організмі сформувався імунітет на основі Т-клітин. Крім Т-лімфоцитів й антитіл, є ще один захисний механізм, про який останнім часом все частіше говорять вчені — так званий «тренований вроджений імунітет». Спадковий імунітет не є специфічним, тобто не спрямований проти якоїсь конкретної інфекції. Однак все більше досліджень вказує на те, що він теж має здатність запам’ятовувати перенесені хвороби, нехай і не так надовго. Низкою досліджень встановлено, що як і в разі з антитілами, що залишилися в організмі після інфекційного захворювання, при інфікуванні організму іншим вірусом вони можуть забезпечувати частковий захист, також визначено, що і Т-клітини можуть проявляти аналогічні властивості і досить ефективно знешкоджувати збудника, що може мати місце при захворюванні на COVID-19 навіть в осіб, у яких вони не спостерігалися. Макрофаги, моноцити і природні кілери ефективно нейтралізують віруси і бактерії, з якими вони вже зустрічалися раніше, і навіть можуть захищати від інших, абсолютно нових для організму патогенів. Це може бути одним із пояснень того, чому деякі пацієнти переживають захворювання в настільки тяжкій формі, тоді як в інших COVID-19 може взагалі не викликати жодних симптомів: деякі з осіб можуть бути частково захищені завдяки імунітету, що залишився після перенесених раніше захворювань. Таким чином, особи з тренованим імунітетом менш схильні до інфекції, а в разі зараження частіше переносять хворобу в легкій формі й одужують швидше. Якщо виробити довгостроковий імунітет до вірусу виявиться складно, то і розробити вакцину від нього буде нелегко, або ж застосовувати її потрібно не один раз на все життя, а щороку, як у разі з грипом. Тоді вакцина від коронавірусу може увійти до календаря щеплень. Та й сама тривалість дії імунітету незалежно від того, виробився він при даному захворюванні або вакцинації, дасть зрозуміти, чи можливо буде стримати поширення даного вірусу.

Висновки. Вивчення механізмів та принципів роботи імунної системи при захворюванні на COVID-19 є основою для розробки вакцин проти COVID-19, використання яких є критично важливим для стримування пандемії в поєднанні з ефективним тестуванням та профілактичними заходами, що вже застосовуються. Якщо імунітет до SARS-CoV-2 буде сформований у достатньої кількості осіб, інфекція стане контрольованою, і ризик захворювання стане мінімальним, а обмежувальні заходи (на зразок соціального дистанціювання) можна буде нарешті відмінити.