Журнал «Актуальная инфектология» Том 9, №4, 2021
Вернуться к номеру
Ортохантавірусні інфекції в Україні: проблемні питання
Авторы: Виноград Н.О., Козак Л.П., Василишин З.П.
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, м. Львів, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Ортохантавірусні захворювання — природно-осередкові особливо небезпечні інфекційні хвороби із повсюдною поширеністю у світі, високим епідемічним потенціалом, що обумовлений особливостями збудників: їх швидкою еволюцією за рахунок генетичної реасортації (фрагментований геном) і високою частотою мутацій при копіюванні РНК із формуванням нових високопатогенних серологічних типів. На сьогодні відомий 41 серотип вірусів роду Orthohantavirus родини Hantaviridae. Медико-соціальне значення ортохантавірусів доведено для низки серотипів, перелік останніх систематично поповнюється. Ортохантавіруси спричиняють у людей геморагічну гарячку з нирковим синдромом (ГГНС) та хантавірусний кардіопульмонарний синдром. Україна є ендемічною щодо ГГНС і, в розрізі шести світових глобальних осередків, розташована у двох із них — Карпатсько-Балканському та Східноєвропейському. Полігостальність, можливість міжвидового переходу ортохантавірусів від домінантного виду тварини-резервуару до інших видів у змішаних біоценозах сприяють розширенню спектра тварин-резервуарів і змінам ареалів циркуляції патогенів, пластичність вірусного генома суттєво змінює епідеміологію ортохантавірусних інфекцій. Сучасна природо-перетворююча діяльність людини, соціальні чинники та зміна клімату сприяють модифікації структури осередків із зміною меж, що визначає мозаїчність структури природних осередків.
Метою дослідження було оцінити потенційні загрози циркуляції на території України нових типів ортохантавірусів, що мають медико-соціальне значення.
Матеріали та методи. Проведені комплексні зоолого-епідеміологічні та лабораторні дослідження на ендемічних територіях заходу України із використанням підходів ВООЗ щодо організації епідеміологічного нагляду за ГГНС (синдромальний госпітальний нагляд, когортні дослідження). Використано результати інтернет-пошуку щодо поширеності ГГНС на суміжних з Україною територіях.
Результати та обговорення. При здійсненні синдромального нагляду за ГГНС на ендемічних територіях заходу України в розрізі довготривалих наукових досліджень встановлено значну її частку (близько 25 %) серед виявлених сезонних гарячкових станів у людей, які зверталися по медичну допомогу в заклади охорони здоров’я. Для виявлення хворих на ГГНС використовували розроблений стандарт визначення випадку хвороби із врахуванням особливостей її клінічної маніфестації. Третина гарячкових хворих із верифікованим діагнозом «ГГНС» були уражені вірусом Dоbrоvа/Веlgrаd – 30,30 ± 3,38 %, 9,70 ± 2,18 % — вірусом Рuumala, а 17,80 ± 2,81 % мали змішане інфікування Dоbrоvа/Веlgrаd і Рuumala. У значної частини хворих (42,20 ± 3,63 %), уражених ортохантавірусами, не вдалося ідентифікувати вид збудника, що може свідчити про циркуляцію у цьому регіоні інших видів ортохантавірусів. Виявлено нерівномірність поширення ГГНС з найвищими показниками інтенсивності епідемічного процесу у гірських районах (у 3,4 раза вищі за встановлений середній показник для західного регіону України). За результатами серологічних обстежень при когортних дослідженнях встановлено значні рівні серопозитивності до ортохантавірусів населення ендемічних територій (12,30 ± 0,73 %). Упродовж дворічних досліджень виявлено значний приріст уражених ортохантавірусами людей (4,8 %), що було розцінено як маркер активності епізоотичного процесу, який обумовив позитивну тенденцію розвитку епідемічного процесу у цьому природному осередку ГГНС. Встановлено значну ураженість тварин-резервуарів ортохантавірусами та факт адаптації виду Dоbrоvа/Веlgrаd до нового виду гризунів (Ароdemus agrаrіus). Враховуючи клімато-географічні та флоро-фауністичні особливості території, дані моніторингу у суміжних державах (Словенія, Словаччина, Чехія, Угорщина, Польща, Австрія, РФ), результати вивчення проблеми в Україні у попередні роки, нами була висунута гіпотеза щодо циркуляції на сході держави ортохантавірусів серотипів Hantaan, Dоbrоvа/Веlgrаd, Seoul, Puumala, Tula, а на заході — Dоbrоvа/Веlgrаd, Puumala, Saaremaa, Tula.
Висновки. Географічне розташування України обумовлює формування природних осередків ортохантавірусів, які спричиняють ГГНС. Структура осередків мозаїчна, а територіально це єдиний великий регіон, що включає Україну та суміжні держави. Просторові зміни структури природних осередків ГГНС обумовлені об’єктивними та суб’єктивними чинниками: природними, соціальними, що вимагає здійснення їх постійного моніторингу та вдосконалення епідеміологічного нагляду при ГГНС.