Журнал «Актуальная инфектология» Том 8, №5, 2020
Вернуться к номеру
Інвазія Blastocystis spр. у пацієнтів з гастроентерологічною патологією
Авторы: В.Р. Шагінян(1), Н.В. Харченко(2), О.П. Данько(1), В.В. Харченко(2), Г.В. Сопіль(1), О.П. Дяченко(1)
(1) — ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України», м. Київ, Україна
(2) — Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, м. Київ, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Blastocystis spр. вважають найбільш поширеним кишковим найпростішим. За оціночними літературними даними, паразит виявляється приблизно в 1 млрд людей. Ураженими є 10–15 % осіб у розвинених країнах і 50–100 % — у країнах, що розвиваються. Активно вивчається роль Blastocystis spр. у розвитку неінфекційної патології шлунково-кишкового тракту, у першу чергу при синдромі подразненого кишечника (СПК), але думка дослідників із цього приводу не є однозначною. На сьогодні більшість дослідників вказують на потенційну або реальну участь Blastocystis spр. у патогенезі СПК, у тому числі внаслідок змін у мікрофлорі кишечника. Бластоцистна інвазія сама може впливати на формування мікробіоти кишечника, або колонізація кишечника бластоцистами в осіб із СПК відбувається внаслідок змін у кишковій мікробіоті. Отже, ключовим моментом бластоцистної інвазії в пацієнтів з гастроентерологічними захворюваннями може бути стан кишкової мікробіоти.
Мета роботи: вивчення частоти виявлення Blastocystis spр. у пацієнтів з різними неінфекційними захворюваннями шлунково-кишкового тракту (ШКТ).
Матеріали та методи. У дослідження включено 67 пацієнтів з патологією ШКТ, які знаходились на стаціонарному або амбулаторному лікуванні. Середній вік пацієнтів становив 49,7 року. Серед обстежених були 43 жінки та 24 чоловіки. Розподіл пацієнтів за діагнозами був наступним: СПК — 28 (41,8 %); захворювання верхніх відділів ШКТ — 24 (35,8 %); захворювання гепатобіліарної системи — 7 (10,4 %); захворювання кишечника — 3 (4,5 %); інші захворювання ШКТ — 5 (7,5 %). Паразитологічне обстеження на наявність Blastocystis spр. проводили з використанням концентрації фекалій флотаційним методом за Фюллеборном. Для виявлення кишкових найпростіших готували нативні й забарвлені розчином Люголя мазки. При виявленні Blastocystis spр. розраховували інтенсивність їх виділення (кількість цист у полі зору).
Результати. Ураженість обстежених хворих Blastocystis spр. у цілому становила (31,3 ± 5,7) %. Частота виявлення Blastocystis spр. при різних захворюваннях ШКТ наведена в табл. 1. У більшості (63,2 %) інвазованих пацієнтів були виявлені поодинокі цисти Blastocystis spр., у 31,5 % виявлено до 5 цист Blastocystis spр., понад 5 цист виявлено лише в одного хворого з діагнозом СПК. У більшості хворих із діагнозом СПК і захворюваннями кишечника, у яких виявлені Blastocystis spр., були проноси й слабкий больовий синдром. Несподівано високою виявилась ураженість Blastocystis spр. пацієнтів із захворюваннями гепатобіліарної системи. Але невелика кількість обстежених пацієнтів дозволяє зробити лише попередні висновки про можливий взаємозв’язок між бластоцистною інвазією і змінами в микробіоті кишечника внаслідок дисфункції гепатобіліарної системи. Можливо, захворювання верхніх відділів ШКТ (стравохід, шлунок, дванадцятипала кишка) менше впливають на порушення мікробіоти, отже, ураженість Blastocystis spр. пацієнтів з такою патологією виявилась найнижчою.
/149.jpg)
Висновки
1. Отримані дані щодо високої частоти (31,3 %) виявлення Blastocystis spр. у пацієнтів із захворюваннями ШКТ.
2. Найбільш інвазованими були пацієнти з захворюваннями кишечника (ентерити, ентероколіти) — 66,7 %.
3. Досить високими були показники інвазованості Blastocystis spр. хворих із захворюваннями гепатобіліарної системи (57,1 %) та іншими захворюваннями ШКТ (захворювання декількох органів травлення) — 60,0 %.
4. Частота виявлення Blastocystis spр. у пацієнтів із СПК була невисокою порівняно з іншими гастроентерологічними захворюваннями — 28,6 %.