Журнал «Актуальная инфектология» Том 8, №5, 2020
Вернуться к номеру
Дослідження хвороби Лайма у Донецькому регіоні з 2011 по 2018 рік
Авторы: Н.О. Сєрих(1), О.А. Ракша-Слюсарева(1), О.А. Слюсарев(1), С.С. Боєва(1), Н.В. Стрижак(1), А.Ф. Алфімова(2), І.А. Тарасова(3)
(1) — Донецький національний медичний університет, м. Краматорськ, Україна
(2) — КНП «Міська лікарня № 3 КМР», м. Краматорськ, Україна
(3) — ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського» НАМН України, м. Київ, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Хвороба Лайма (ХЛ) — найпоширеніша трансмісивна інфекційна хвороба країн помірного клімату, яка має високий відсоток пізніх уражень різних систем і органів, та через несвоєчасні діагностику й лікування призводить до хронізації (за даними різних авторів — 3,5–10,6 % випадків), довготривалої непрацездатності, інвалідизації, а інколи і до летальних випадків. У зв’язку з військовими діями у Донецькому регіоні і поглибленням існуючої еколого-радіаційної кризи, зумовленої комбінацією техногенних й природних негативних чинників довкілля, в регіоні змінюється етіологічна структура захворювань, значущість джерел і чинників передачі. Цьому сприяє міграція населення, тварин, комах, серед яких можуть бути й носії патогенних агентів. У той же час медико-технологічна база медичних установ частково втрачена, частково у стані відновлення. У зв’язку з трансформацією санітарно-епідемічної служби якість проведення протиепідемічних заходів різко погіршилась. Послаблена увага суспільства та медиків до «мирних» проблем, зокрема до проблеми Лайм-бореліозу. Дослідження стосуються виключно території, підконтрольної Україні, де і знаходиться на даний момент адміністративний центр Донецької області (м. Краматорськ) і куди перемістився Донецький національний медичний університет. Мета даної роботи полягала у вивченні особливостей епідемічної ситуації з Лайм-бореліозу в Донецькому регіоні в динаміці з 2011 по 2018 р.
Матеріали та методи. При проведенні дослідження було використано клінічні, імунологічні, епідеміологічні методи.
Результати. Діагноз ХЛ ставили на підставі клініко-анамнестичних даних та виявлення антитіл до збудника ХЛ при визначенні методом імуноферментного аналізу (ІФА). У 87,9 % хворих, яким проводили імунологічне дослідження, були виявлені імуноглобуліни класів M і G, специфічні до збудника ХЛ. У результаті дослідження встановлено, що серологічне підтвердження діагнозу найчастіше (до 80 % випадків) зустрічалось у хворих віком до 60 років. У хворих старшого віку кількість випадків захворювання, підтвердженого ІФА, знижувалась до 20 %. Річна динаміка захворюваності на ХЛ характеризувалась вираженою сезонністю, пов’язаною з періодом активності переносників. Найпоширеніші місця укусу кліщем на тілі людини виявлялися на гомілці, животі, у пахових ділянках, на верхніх кінцівках та грудній клітці. Більш ніж 50 % випадків зараження збудником ХЛ реєструвалось в містах, зокрема м. Краматорську, і значно рідше — у приміських селищах. Частота зараження в лісових масивах становила 11,20 ± ± 0,15 %, у річково-озерній зоні відпочинку — 8,90 ± 0,13 %, у парковій зоні — 8,70 ± 0,13 %. Отримані результати відображають незадовільний стан щодо протикліщових, зокрема дезінсекційних, заходів у місцях знаходження людей у період активності кліщів. Переважання реєстрації ХЛ у міській місцевості може свідчити про те, що сільське населення не звертається за медичною допомогою при укусах кліщів через недостатню інформованість про Лайм-бореліоз та наслідки цієї хвороби.
Висновок. У зв’язку з проведенням Операції Об’єднаних сил в Донецькому регіоні послаблена увага медиків та громадськості до «мирних» проблем, в тому числі до санітарно-просвітницької роботи, що позначається у поширеності певних інфекцій, в тому числі хвороби Лайма.