Журнал «Актуальная инфектология» Том 8, №5, 2020
Вернуться к номеру
Резистентність до антибіотиків ентеробактерій — збудників ранових інфекцій у пацієнтів хірургічного профілю
Авторы: О.В. Покас(1), Г.В. Вишнякова(1), В.В. Поточилова(2), К.Л. Руднєва(2)
(1) — ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України», м. Київ, Україна
(2) — Комунальне некомерційне підприємство «Київська обласна клінічна лікарня», м. Київ, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
В Україні пацієнти хірургічного профілю з гнійно-запальними захворюваннями становлять 35–45 %, післяопераційні гнійні ускладнення виникають у 24–30 % випадків. На частку інфекцій хірургічної рани припадає до 15 % усієї кількості внутрішньолікарняних інфекцій. Летальність при хірургічній гнійній інфекції становить від 40 до 75 %. Найбільша кількість ранових інфекцій в стаціонарах Європи спричинена представниками родини Enterobacteriaceae.
Поширення серед цієї групи штамів-продуцентів цефалоспориназ та карбапенемаз призводить до зростання резистентності до найбільш ефективних проти Enterobacteriaceae груп антибіотиків — цефалоспоринів ІІІ–IV покоління та карбапенемів. Тому надзвичайну актуальність на сьогодні має регулярне відстеження поширеності бета-лактамаз серед грамнегативних збудників інфекцій, визначення типу бета-лактамаз та їх субстратного профілю, а також встановлення найбільш ефективних антибіотиків для терапії інфекцій, викликаних штамами-продуцентами даних ферментів.
Мета дослідження. Вивчити чутливість до антибіотиків та здатність до продукції бета-лактамаз мікроорганізмів родини Enterobacteriaceae — збудників ранових інфекцій у хворих хірургічного профілю.
Матеріали та методи. Досліджено 36 штамів родини Enterobacteriaceae, виділених у 2019 році з ранового матеріалу пацієнтів хірургічного стаціонару КНП КОР «Київська обласна клінічна лікарня». Чутливість до антибіотиків визначали згідно з критеріями Eucast (2019). Бета-лактамази виявляли фенотиповими методами: цефалоспоринази С (AmpC) за допомогою дисків з Тріс-ЕДТА; бета-лактамази розширеного спектра (ESβL) — з подвійними дисками з клавуланатом; карбапенемази Klebsiella pneumoniaе (KPC) — дисками з фенілбороновою кислотою.
Результати. Встановлено, що серед досліджених нами штамів ентеробактерій найбільш поширеним типом бета-лактамаз були бета-лактамази розширеного спектра (ESβL), виявлено у 44,4 ± 8,3 % штамів ентеробактерій. Карбапенемази Klebsiella pneumoniae виявлені у 25,0 ± 7,2 % штамів. Меншу частку становили продуценти цефалоспориназ — AmpC — 11,1 ± 5,2 % штамів і виявлені при одночасній наявності інших типів бета-лактамаз. Особливу небезпеку становить поява та поширення штамів-носіїв відразу кількох типів бета-лактамаз, так званих комбінованих фенотипів. Серед досліджених штамів ентеробактерій нами було виявлено такі комбінації: AmpC + KPC (2,8 %); ESβL + AmpC (5,6 %); ESβL + KPC (13,9 %); в одному випадку штам Proteus mirabilis виявився продуцентом одразу трьох типів бета-лактамаз — ESβL + AmpC + KPC.
Виявлення штамів з комбінованими фенотипами свідчить про активний міжштамовий і міжвидовий обмін мобільними генетичними елементами, що кодують бета-лактамази. Особлива небезпека таких збудників полягає в тому, що через наявність одночасно кількох типів бета-лактамаз з різною субстратною специфічністю ці штами є резистентними до надзвичайно широкого спектра антибіотиків.
Порівняння чутливості до антибіотиків досліджених нами штамів ентеробактерій, що були продуцентами одного або декількох типів бета-лактамаз, доводить, що тип ферменту та наявність комбінованого фенотипу суттєво впливають на рівень антибіотикорезистентності.
Усі штами-продуценти ESβL були стійкими до ампіциліну, цефалоспоринів I–IV поколінь, мали невисоку чутливість до фторхінолонів (12,5 ± 11,7 %), до аміноглікозидів чутливість була в межах 37,5 ± 17,7 % — 75,0 ± 15,3 %, до нетилміцину було більше чутливих штамів, ніж до амікацину та гентаміцину. До іміпенему та меропенему чутливими були 50,0 ± 17,1 % та 37,5 ± 17,7 % штамів відповідно. Найбільш активним антибіотиком у випадку ентеробактерій-продуцентів ESβL виявився нетилміцин — 75,0 ± 15,3 % чутливих штамів.
Штами ентеробактерій, продуценти карбапенемаз KPC були резистентними до ампіциліну, амікацину, фторхінолонів, цефтазидиму, карбапенемів. Найвищу активність, як і до штамів-продуцентів ESβL, проявляв нетилміцин — усі штами були чутливі.
Найвищу резистентність до всіх груп бета-лактамних та не бета-лактамних антибіотиків проявляли штами з комбінованими фенотипами. При цьому якщо продуценти ESβL + KPC залишались чутливими до аміноглікозидів, фторхінолонів (20,0 ± 17,9 % — 60,0 ± 21,9 %), то штам Proteus mirabilis з фенотипом ESβL + AmpC + KPC проявляв резистентність до всіх досліджених антибіотиків.
Висновки. Отже, серед досліджених нами штамів ентеробактерій 52,8 ± 8,3 % були продуцентами різних типів бета-лактамаз, із них 25,0 ± 7,2 % проявляли комбіновані фенотипи. Основним типом цефалоспориназ, поширених у даному хірургічному стаціонарі, є бета-лактамази розширеного спектра дії. Для терапії інфекцій, викликаних штамами-продуцентами ESβL, активними залишаються іміпенем, нетилміцин. Штами-носії карбапенемаз та комбінованих фенотипів проявляють значно нижчу чутливість майже до всіх груп антибіотиків і потребують розробки нових підходів антибіотикотерапії. Зважаючи на високу мобільність генів бета-лактамаз, виявлення навіть невеликої частки штамів-продуцентів становить загрозу швидкого поширення високорезистентних штамів у майбутньому.