Журнал «Актуальная инфектология» Том 8, №5, 2020
Вернуться к номеру
Сучасний стан проблеми сальмонельозу в м. Львові
Авторы: Л.П. Козак(1), З.П. Василишин(1), В.В. Кордіяка(2)
(1) — Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, м. Львів, Україна
(2) — КНП Пустомитівської районної ради «Пустомитівська ЦРЛ», м. Львів, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність сальмонельозу зумовлена його поширенням, частими спалахами та високою летальністю серед дітей молодшого віку, яка в деяких випадках становить 2–5 % і більше. Сальмонельоз є однією з найбільш поширених нозологічних форм у структурі гострих кишкових інфекцій. Поширення сальмонельозу в багатьох країнах світу, збільшення кількості серологічних варіантів збудників, контамінація сальмонелами об’єктів зовнішнього середовища, особливо харчових продуктів тваринного походження, визначають проблему сальмонельозу як надважливу серед сучасних медико-соціальних проблем. Епідеміологічна значимість цього захворювання визначається можливістю реалізації харчового шляху передачі збудників інфекції при недотриманні вимог до виробництва, транспортування, зберігання харчових продуктів та їх приготування. Зростання захворюваності на сальмонельоз останнім часом зареєстровано майже в усіх країнах Європи, Азії, Америки. В Україні за останні 10 років захворюваність на сальмонельоз має тенденцію до зростання.
Матеріали та методи. Для вивчення епідемічної ситуації щодо сальмонельозу в м. Львові впродовж п’яти років (2015–2019 рр.) ми опрацьовували обліково-звітні форми щодо інфекційної захворюваності міського відділу ДУ «Львівський ОЛЦ МОЗ України», МОЗ України та провели ретроспективний епідеміологічний аналіз захворюваності на сальмонельоз.
Результати. Установлено, що в структурі інфекційної захворюваності на території дослідження переважали кишкові інфекції (47,2 %), частка інфекцій дихальних шляхів становила 44,2 %. Показник захворюваності на сальмонельоз у місті Львові був у межах від 12,4 до 26,2 на 100 тис. населення, в середньому становив 16,9 на 100 тис. населення, і був нижчим за аналогічний показник по області (17,9) і загальнодержавний (19,1). На досліджуваній території встановлено неблагополучну епідемічну ситуацію щодо сальмонельозу. При аналізі річної динаміки захворюваності на сальмонельоз встановлено, що для даної інфекції характерна весняно-літня та літньо-осіння сезонність, індекс сезонності та показник сезонності становили 5,2 та 83,8 % відповідно. Територіально випадки сальмонельозу розподілені нерівномірно, найбільша частка в Сихівському (23,9 %) та Шевченківському (19,6 %) районах. Найвищий рівень захворюваності зареєстровано у віковій групі до 1 року (58,7–127,5 випадку на 100 тис. населення), у середньому 98,2; найнижчі рівні — в середньому в групі дорослих (13,6 на 100 тис. населення) та 15–17 років (9,6 на 100 тис. населення).
Найпоширенішим збудником є Salmonella enteritidis, на яку припадало 57,6 % випадків. Частка осіб декретованих груп становила 4,9 % від усіх захворілих. Інтенсивний показник захворюваності серед осіб жіночої та чоловічої статі — 15,9 і 18 на 100 тис. населення відповідно; частка жінок серед захворілих становила 53 %, чоловіків — 47 %.
Показник госпіталізації при сальмонельозі становив 91 %: у першу добу — 59 %, у другу добу — 27 %, третю — 5 %. Усі вогнища сальмонельозу були обстежені своєчасно, та був проведений весь комплекс протиепідемічних заходів, у тому числі заключна дезінфекція.
Висновок. З урахуванням вищевикладеного медико-соціальна значимість сальмонельозу в м. Львові є вагомою. За останні п’ять років на території міста склалась неблагополучна епідемічна ситуація щодо сальмонельозу з тенденцією до інтенсифікації епідемічного процесу, що потребує вдосконалення профілактичних і протиепідемічних заходів для запобігання епідемічним ускладненням на даній території та забезпечення епідеміологічного благополуччя населення міста.