Журнал «Актуальная инфектология» Том 8, №5, 2020
Вернуться к номеру
Клініко-епідеміологічні особливості герпетичних менінгітів у пацієнтів Запорізької області
Авторы: О.А. Дралова, О.В. Усачова, О.В. Конакова, Т.М. Пахольчук, Є.А. Сіліна
Запорізький державний медичний університет, м. Запоріжжя, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Менінгіт — це інфекційне ураження мозкових оболонок, який є одним з найпоширеніших гострих захворювань, що вражають центральну нервову систему (ЦНС). Серед збудників серозних менінгітів домінують ентеровіруси — становлять до 61 %, а також трапляються герпесвіруси (до 7 %), вірус кліщового енцефаліту (до 6 %), борелії (до 10 %), ієрсинії (до 2 %) та мікобактерії туберкульозу (близько 1 %).
Мета: визначити сучасні клініко-епідеміологічні особливості герпетичних менінгітів у Запорізькій області.
Матеріали та методи. Нами був проведений ретроспективний аналіз історій хвороб 25 пацієнтів, які впродовж 2018–2019 рр. отримували лікування в КУ «ОІКЛ ОДА» з приводу серозного менінгіту. Окрім загальноклінічних досліджень крові та ліквору пацієнтам було проведено визначення за допомогою полімеразної ланцюгової реакції ДНК герпесвірусів (ВЕБ, HSV 1-го та 2-го типу, а також ЦМВ) в лікворі.
Результати. За отриманими результатами хворі були розподілені на дві групи: I — 11 хворих з менінгітом герпетичної етіології; II — 15 — із серозним менінгітом невстановленої етіології. У пацієнтів I групи виділили такі віруси: HSV 1-го та 2-го типу — по 4 пацієнти відповідно, ВЕБ — у 2 хворих, ЦМВ — в 1 хворого. Середній вік пацієнтів з негерпетичним менінгітом становив (18,8 ± 2,9) року (4–48 років) проти (9,9 ± 3,2) року (5–15 років) у І групі, і тільки герпетичний менінгіт був зареєстрований у дорослих (47 %). Ми також констатували, що блювання відзначалося частіше у пацієнтів з менінгітом негерпетичної етіології — у 8 (53 %), при цьому в I групі блювання відмічалось лише у 4 (36 %) пацієнтів. На шкірі хворих I групи виявилась плямиста висипка у 2 (18 %) проти 1 (7 %) II групи, та тільки у двох (18 %) пацієнтів із герпетичним менінгітом висип на тілі мав везикульозний характер, що підтверджувало відповідний діагноз.
Під час перевірки менінгеальних знаків у хворих на герпетичний менінгіт мала місце тенденція до частішої реєстрації ригідності потиличних м’язів (р = 0,06) та сумнівних симптомів Брудзинського (р = 0,09). У всіх хворих (11 пацієнтів) на герпетичний менінгіт мав місце ністагм, і майже у всіх (10 хворих) — атаксія, в той час як у пацієнтів II групи ці вогнищеві знаки мали місце у 13 та 11 з 15 хворих відповідно. Тобто герпетичне ураження проявлялося більш яскравою як менінгеальною, так і вогнищевою симптоматикою вже при надходженні до стаціонару.
Висновок. Серозні менінгіти герпетичної етіології частіше реєструвалися у пацієнтів дорослого віку — (18,8 ± 2,9) року, із більш яскравими менінгеальними знаками та вогнищевою симптоматикою, що потребує подальшого вивчення.