Журнал «Актуальная инфектология» Том 8, №5, 2020
Вернуться к номеру
Лептоспіроз як актуальна проблема Прикарпаття
Авторы: Н.О. Виноград(1), У.А. Шуль(1), М.М. Ільчишин(2)
(1) — Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, м. Львів, Україна
(2) — ДУ «Івано-Франківський ОЛЦ МОЗ України», м. Івано-Франківськ, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Планетарна поширеність, високі показники захворюваності з нерівномірним територіальним розподілом (від 0,02 на 100 тис. населення в країнах із помірним кліматом до 100 і більше випадків у країнах із тропічним кліматом), тяжкий клінічний перебіг і висока летальність (до 35 % серед тяжких клінічних форм) визначають актуальність проблеми лептоспірозу. У сучасних умовах глобалізації на більшості ендемічних територій спостерігаються зміни епізоотоепідемічного процесу лептоспірозу, що обумовлені змінами ландшафтів, природоперетворюючою діяльністю людей, формуванням активних антропургічних вогнищ, перерозподілом груп ризику й етіологічної ролі різних серотипів збудників. Хоча на сьогодні є суттєві досягнення у вивченні лептоспірозу в Україні, швидкі еволюційні зміни епідемічного процесу потребують дослідження його особливостей, що є важливим для забезпечення належного функціонування системи епідеміологічного нагляду і прийняття адекватних управлінських рішень.
Метою роботи було провести ретроспективний епідеміологічний аналіз захворюваності на лептоспіроз в Івано-Франківській області за 2015–2019 роки для оцінювання епідемічного потенціалу цієї нозології і визначення небезпеки її для населення.
Матеріали та методи. За допомогою описово-оцінювального, картографічного прийомів і статистичного методу проведено ретроспективний епідеміологічний аналіз захворюваності на лептоспіроз із визначенням рівнів захворюваності, груп, часу й територій ризику.
Результати. При проведенні ретроспективного епідеміологічного аналізу визначено, що середній рівень захворюваності на лептоспіроз за роки дослідження становив 1,63 на 100 тис. населення, що було вищим за аналогічний показник по державі (0,71 на 100 тис. населення) у 2,3 раза. Найвищий рівень захворюваності реєструвався у 2018 році (2,26 на 100 тис. населення). Летальність упродовж 2015–2019 років у середньому становила 7,1 %.
При порівнянні отриманих результатів із багаторічними показниками захворюваності на лептоспіроз в області встановлено, що епідемічна ситуація щодо даної нозології була нестійкою. Показники захворюваності різнилися на різних територіях області: найвищі реєструвалися в Галицькому, Городенківському, Тлумацькому районах. Захворюваність на лептоспіроз сільського населення була вищою порівняно з міським (1,9 на 100 тис. населення та 1,29 на 100 тис. населення відповідно).
В етіологічній структурі переважали лептоспіри серотипів L.icterohaemorrhagiae, L.pomona, L.canicola.
При вивченні річної динаміки встановлено, що сезоном ризику був літньо-осінній період — із червня по жовтень. Рівень захворюваності в епідемічний період перевищував такий у міжепідемічний у 4,4 раза, коефіцієнт сезонності становив 81,4 %. Групою ризику за соціально-професійною ознакою були пенсіонери (середній показник захворюваності — 8,7 на 100 тис. населення) і працівники комунальних підприємств (3,1 на 100 тис. населення). Серед дітей до 18 років випадки захворювання не реєструвалися. Особи чоловічої статі хворіли в 3,3 раза частіше за жінок.
Джерело інфекції вдалося встановити у 83 % випадків, із них у 85 % це були гризуни. Місцем зараження у 69 % випадків були антропургічні вогнища. Шляхи передачі було встановлено в 79 %, з них 48 % припадало на контактний, 35 % — водний і 17 % — харчовий. Усі вогнища лептоспірозу були епідеміологічно обстежені з проведенням протиепідемічних заходів, у тому числі дератизації, яка була здійснена своєчасно й у повному обсязі.
Висновок. Лептоспіроз є актуальною проблемою Прикарпаття з огляду на вищенаведені дані. Високий епізоотичний потенціал території вимагає ретельного планування й запровадження комплексного епізоотоепідеміологічного моніторингу, удосконалення системи профілактичних та протиепідемічних заходів щодо лептоспірозу з урахуванням епідемічної ситуації, виявлених територій, груп і часу ризику. Доцільно розробити програми щодо захисту побутових і професійних груп ризику від зараження, посилити інформаційну роботу серед населення.