Журнал «Актуальная инфектология» Том 8, №3, 2020

Актуальність. Збудниками фаринготонзиліту можуть бути різні віруси та бактерії. Найбільш частими (40 % випадків) є вірусні фарингіти. Бактеріальні фарингіти становлять 30 % випадків захворювання, і в 30 % випадків етіологію встановити не вдається. Часто фарингіт є одним із численних проявів інших бактеріальних, вірусних, мікоплазмових та інших хвороб. Установлено чіткий зв’язок формування бактеріальних інфекцій на фоні вірусних (Chauhan S. et al., 2016; Kumar R. et al., 2009). Респіраторні віруси можуть пошкоджувати епітеліоцити слизової оболонки, чим забезпечують сприятливі умови для інвазії бактерій, в тому числі і для проникнення їх у кров (Ozturk C.E. et al., 2004). Серед бактеріальних збудників гострого тонзиліту та фарингіту найбільше значення має β-гемолітичний стрептокок групи А, що викликає в пацієнтів до 18 років більше 30 % фарингітів, у дорослих їх частота не перевищує 10 %. Рідше гострий тонзиліт викликають інші бактерії: стрептококи групи С і G, Arcanobacterium haemolyticum, Neisseria gonorrhoeae, Corynebacterium diphtheriaе, анаероби та спірохети, мікоплазми та хламідії. Причиною вірусного можуть бути аденовіруси, риновіруси, коронавіруси, віруси грипу і парагрипу, вірус Епштейна — Барр, вірус Коксакі А (Bisno A.L. et al., 2005; Лопатин А.С., 2001). До гемолітичних належать будь-які стрептококи, здатні гемолізувати еритроцити крові або утворювати зону гемолізу навколо колонії на кров’яному агарі. Переважна більшість стрептококів, виділених при патологічних процесах, належить до цього типу. Набагато рідше бактеріальний фарингіт і тонзиліт зумовлюють стрептококи інших груп. Відомо, що стрептококи групи А, до яких належить S. pyogenes, мають тропізм і підвищену адгезію до епітеліоцитів слизової оболонки ротоглотки. Ці збудники є одними із найбільш агресивних, що мають виражений набір факторів вірулентності. Часте виявлення S. pyogenes у ротоглотці дорослих пацієнтів може бути обумовлене значно поширеним безсимптомним носійством стрептококів групи А серед підлітків, що досягає, за різними даними, 1,3–25,9 % (Bessen D.E., 2016; Chauhan S. et al., 2016). За даними Т.І. Гаращенко, Н.Е. Бойкова (2014), найчастіше при гострому тонзиліті висівається грампозитивна мікрофлора: стафілококи (S. aureus), стрептококи (переважно β-гемолітичний стрептокок групи А, а також Str. pneumonie), ентерококи, рідше — грамнегативні мікроорганізми (E. сoli, Рseudomonas spp., Heamophilus influenzae, Neisseria spp.). У 90 % випадків бактеріальна флора глотки відмічається як асоціація 2–3 видів мікробів (Логвиненко С.М., Семенов В.М., Дмитраченко Т.И.). При бактеріологічному обстеженні хворих на гострий тонзиліт більш характерна асоціація двох і більше збудників. Основними мікроорганізмами, що виявляються при дослідженні мазків, є: Str. рyogenes — 10–70 %, α-стрептокок — 30–60 %, Staph. aureus — 11–45 %, Staph. epidermidis — 12–23 %, S. viridans — 14–17 %, род Neisseria — до 16 %, кишкова паличка — 8–12 %, Str. pneumoniae — 8–12 %, гриби роду Candida — до 14 %. Також виявлено, що певні збудники виділяються при ускладнених формах частіше, як, наприклад, Str. pyogenes при ускладненні тонзиліту паратонзилярним абсцесом (Kuznetsov S.V. et al., 2014; Голубовська О.А., 2012). Останнім часом чітко простежується зміна патогенної флори на умовно-патогенну як збудник запального процесу. У глотці за резидентну мікрофлору прийнято вважати: зеленіючі стрептококи, негемолітичні стрептококи, мікрококи, стафілококи, Neisseria catarrhalis та інші нейсерії, мікоплазми M. salivarius, M. orale, Corynebact. hofmanii та ін., дифтероїди, анаеробні стрептококи, Bacteroides spр., Actinomyces israelii, Treponema sрp., Borrelia sрp. До необлігатних, але тих, що часто виявляються, належать: Staph. aureus, β-гемолітичні стрептококи, пневмококи, Грамнегативні бактерії кишкової групи, C. albicans й інші кандиди. За результатами доказових досліджень, провідним етіологічним фактором у розвитку хронічного тонзиліту, а також місцевих і загальних його ускладнень є β-гемо–літичний стрептокок групи А, що становить, за різними даними, від 32,5 до 60 %. У лакунах мигдалин на першому місці виявляється кокова флора: стрептококи, стафілококи, пневмококи, меншою мірою — грамнегативні мікроорганізми: гемофільна паличка, рідше — нейсерії, ешерихії, лістерії, сальмонели, клебсієли, мораксели. За даними С.М. Логвиненко, В.М. Семенов, Т.І. Дмитраченко, за час перебування в організованих колективах рівень носійства піогенного стрептококу зростає приблизно вдвічі.

Метою нашого дослідження було вивчення структури бактеріальних збудників при гострому фаринготонзиліті у військовослужбовців.

Матеріали та методи. Був проведений ретроспективний аналіз 119 медичних карт стаціонарних хворих військовослужбовців, які перебували на стаціонарному лікуванні у Клініці інфекційних захворювань НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь». З урахуванням динаміки рівня захворюваності на інфекції верхніх дихальних шляхів у цивільного населення досліджувану групу було розподілено на 3 періоди: І період — із січня по квітень, ІІ період — із травня по серпень, ІІІ період — із вересня по грудень.

Результати та обговорення. Установлено, що в першому періоді спостереження у хворих були виявлені такі збудники: S. mitis — у 26 % хворих, S. aureus — 24 %, S. mitis, N. sicca — 13 %, C. аlbicans — 9 %, S. pyogenes — 6 %, N. flava — 6 %, S. epidermalis — 2 %, S. mitis + N. flava — 4 %, S. mitis + S. saprophyticus — 2 %, S. viridans + N. sicca — 2 %, інші — 6 %. При первинному гострому фаринготонзиліті легкої форми в даному періоді у хворих були виявлені такі збудники: S. mitis + N. sicca — 23 %, S. mitis — 22 %, S. aureus — 11 %, N. flava — 11 %, C. аlbicans — 22 %, S. pyogenes — 6 %. При повторному гострому фаринготонзиліті легкої форми в даному періоді у хворих були виявлені такі збудники: S. mitis + N. sicca — 16 %, S. mitis — 16 %, S. viridans + N. sicca — 17 %, S. aureus — 17 %, C. аlbicans — 17 %, S. pyogenes — 17 %. При первинному гострому фаринготонзиліті середньотяжкої форми в даному періоді у хворих були виявлені такі збудники: S. mitis + N. sicca — 4 %, S. mitis — 34 %, S. aureus — 29 %, S. mitis + S. saprophyticus — 4 %, N. flava — 4 %, C. аlbicans — 9 %, S. pyogenes — 4 %, S. epidermalis — 4 %, інші — 8 %. При повторному гострому фаринготонзиліті середньотяжкої форми в даному періоді у хворих були виявлені такі збудники: S. mitis + N. sicca — 25 %, S. mitis — 12 %, S. aureus — 25 %, S. mitis + N. flava — 12 %, N. flava — 13 %, інші — 13 %. Установлено, що в другому періоді спостереження у хворих були виявлені такі збудники: S. mitis + N. sicca — 11 %, S. mitis — 20 %, S. aureus — 23 %, S. mitis + S. saprophyticus — 11 %, S. mitis + N. flava — 6 %, N. flava — 6 %, C. аlbicans — 6 %, S. pyogenes — 3 %, S. epidermalis — 3 %, інші — 11 %. У другому періоді при легкій первинній формі: S. mitis + N. sicca — 100 %. При легкій повторній формі: S. mitis + N. sicca — 50 %, N. flava — 50 %. При первинному гострому фаринготонзиліті середньої тяжкості в другому періоді була виділена така флора: S. mitis + N.sicca — 12 %, S. mitis — 23 %, S. aureus — 29 %, S. mitis + S. saprophyticus — 6 %, S. mitis + N. flava — 6 %, N. flava — 6 %, C. аlbicans — 6 %, S. epidermalis — 6 %, інші — 6 %. При повторному гострому фаринготонзиліті середньої тяжкості в другому періоді була виділена така флора: S. mitis + N. sicca — 13 %, S. mitis — 13 %, S. aureus — 13 %, S. mitis + S. saprophyticus — 13 %, S. mitis + N. flava — 7 %, N. flava — 7 %, C. аlbicans — 7 %, S. pyogenes — 7 %, інші — 20 %. У третьому періоді була виділена така мікрофлора: S. mitis + N. sicca — у 14 % хворих, S. mitis — 29 %, S. aureus — 31 %, S. mitis + S. saprophyticus — 3 %, S. mitis + N. flava — 3 %, N. flava — 8 %, C. аlbicans — 3 %, S. pyogenes — 3 %, інші — 6 %. При первинному гострому фаринготонзиліті легкої тяжкості в даному періоді була виділена така флора: S. mitis + N. sicca — 14 %, S. mitis — 0 %, S. viridans + N. sicca — 29 %, S. aureus — 0 %, S. mitis + S. saprophyticus — 14 %, S. mitis + N. flava — 0 %, N. flava — 14 %, C. аlbicans — 0 %, S. pyogenes — 29 %, S. epidermalis — 0 %, інші — 0 %. При повторному гострому фаринготонзиліті легкої тяжкості в даному періоді була виділена така флора: S. mitis + N. sicca — 18 %, S. mitis — 27 %, S. viridans + N. sicca — 0 %, S. aureus — 37 %, S. mitis + S. saprophyticus — 0 %, S. mitis + N. flava — 9 %, N. flava — 9 %, C. аlbicans — 0 %, S. pyogenes — 29 %, інші — 9 %. При первинному гострому фаринготонзиліті середньої тяжкості в даному періоді була виділена така флора: S. mitis + N. sicca — 20 %, S. mitis — 30 %, S. viridans + N. sicca — 0 %, S. aureus — 50 %. При повторному гострому фаринготонзиліті середньої тяжкості в даному періоді була виділена така флора: S. mitis + N. sicca — 15 %, S. mitis — 43 %, S. viridans + N. sicca — 0 %, S. aureus — 14 %, S. mitis + S. saprophyticus — 14 %, S. mitis + N. flava — 14 %, N. flava — 14 %. 

Висновки. У першому періоді спостереження в більшості хворих виділялись S. pyogenes, C. аlbicans, у другому періоді — S. mitis + S. saprophyticus, S. mitis + N. flava та інші збудники, у третьому періоді — S. aureus. У всіх періодах спостереження при захворюванні середньої тяжкості порівняно із захворюванням легкої тяжкості частіше виділялись S. aureus, при повторному фаринготонзиліті — різні поєднання збудників.