Журнал «Актуальная инфектология» Том 8, №3, 2020
Вернуться к номеру
Корекція цитокінового статусу ВІЛ-інфікованих хворих із генітальним герпесом
Авторы: Соколенко М.О., Москалюк В.Д., Соколенко А.А.
Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. Генітальна герпетична інфекція у ВІЛ-інфікованих хворих, згідно з даними вітчизняних та зарубіжних авторів, є сьогодні однією з найпоширеніших у групі опортуністичних інфекцій, що передаються переважно статевим шляхом. Зокрема, вказується, що рецидивуючі форми генітального герпесу діагностуються в 7–9 % і становлять понад 13 % усіх урогенітальних інфекцій у ВІЛ-інфікованих хворих. На підставі попередньопроведеного аналізу показників імунного та цитокінового статусу хворих із генітальним герпесом на фоні ВІЛ-інфекції виявили значні порушення в імунному статусі та максимальний дисбаланс протизапальних та прозапальних цитокінів.
Мета роботи: оцінити ефективність та вплив алоферону на показники цитокінового статусу ВІЛ-інфікованих хворих із генітальним герпесом.
Матеріали та методи. Загальна кількість пролікованих й обстежених хворих на генітальний герпес на фоні ВІЛ-інфекції становила 17 осіб. Клініко-лабораторну оцінку стандартного етіотропного та запропонованого нами комплексного лікування хворих здійснювали з врахуванням стадії ВІЛ-інфекції. Для репрезентативної вибірки хворі були розподілені на дві групи. У першу групу ввійшли 9 ВІЛ-інфікованих хворих із герпесвірусною інфекцією, яким на фоні базисної терапії протягом тижня (щоденний прийом валацикловіру по 1,0 г всередину 2 рази на день протягом 7–10 діб) додатково призначали 3 підшкірні ін’єкції алокіну-альфа, діючою речовиною якого є алоферон, у дозі 1 мг через один день. Другу групу становили 8 хворих, яким призначали тільки базисну етіотропну терапію протягом тижня. Контролем слугували імунологічні показники 15 здорових осіб. Крім комплексного клінічного обстеження, пацієнтам здійснювали імунологічне дослідження, визначали субпопуляції лімфоцитів, проліферативну активність Т-лімфоцитів, активність NK-клітин, сироваткові рівні ІЛ-8, ІЛ-10, ІЛ-12, ІЛ-17.
Результати та обговорення. Після лікування ВІЛ-інфікованих хворих із генітальним герпесом тільки валацикловіром кожен аналізований імунологічний показник залишався практично на попередньому рівні. А при застосуванні комплексної терапії з алофероном відмічається зупинка подальшого зниження числа CD4+-лімфоцитів при II клінічній стадії ВІЛ-інфекції — 618,7 ± 205,9 кл/мкл (р > 0,05). Найбільш суттєвих змін зазнавала динаміка ІЛ-8, ІЛ-10 та циркулюючих імунних комплексів (ЦІК). Так, попри збереження вірогідної різниці порівняно зі здоровими особами концентрація ІЛ-8 знижувалась до 30,42 ± 6,16 і 49,27 ± 8,17 пг/мл відповідно при I і II стадіях імунодефіциту, що статистично вагомо відрізнялося від значень до лікування — 62,17 ± 15,84 і 93,36 ± 20,01 пг/мл (р < 0,05–0,02). Подібним чином зменшувався й рівень ІЛ-10 — 1,062 ± 0,147 і 1,481 ± 0,514 пг/мл порівняно з показниками до лікування — 2,131 ± 0,622 і 2,905 ± 0,426 пг/мл (р < 0,05). Рівень ЦІК у хворих на ВІЛ-інфекцію у II клінічній стадії після комбінованого лікування валацикловіром та алокіном-альфа становив 85,8 ± 17,6 опт.од., що не відрізнялося від норми, але було суттєво менше порівняно зі значенням до лікування — 136,7 ± 22,8 опт.од. (р < 0,05).
Висновки. Отже, доповнення базисної протигерпетичної терапії хворих на генітальний герпес на фоні ВІЛ-інфекції, незалежно від стадії імунодефіциту, 3 підшкірними ін’єкціями препарату, діючою речовиною якого є алоферон, у дозі 1 мг через один день дозволяє зупинити подальше зниження числа CD4+-лімфоцитів при II клінічній стадії, а також відновити сироваткові рівні ІЛ-8, ІЛ-10 і ЦІК при I і II стадіях ВІЛ-інфекції.