Журнал «Актуальная инфектология» Том 8, №3, 2020
Вернуться к номеру
Імунний та цитокіновий статус хворих із генітальним герпесом на фоні ВІЛ-інфекції
Авторы: Москалюк В.Д., Соколенко М.О., Соколенко А.А.
Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. Останніми десятиліттями збільшується кількість ускладнених форм генітального герпесу. Основеу частину хворих із тяжким перебігом цієї недуги становлять ВІЛ-інфіковані пацієнти. Вивчення специфічних змін імунного та цитокінового статусу хворих на коінфекцію «генітальний герпес/ВІЛ-інфекція» дозволить доповнити відомості про патогенез герпесвірусної інфекції у ВІЛ-інфікованих хворих.
Мета: встановити особливості імунного та цитокінового статусу хворих із генітальним герпесом на фоні ВІЛ-інфекції.
Матеріали та методи. Обстежено 37 хворих із генітальним герпесом на фоні ВІЛ-інфекції. Серед зазначених пацієнтів було 22 (59,4 %) чоловіки і 15 (40,6 %) жінок. Середній вік становив 29,7 ± 0,9 року. Використано імуноферментні методи лабораторного обстеження (визначення рівнів цитокінів у сироватці крові, специфічних до збудників IgG та IgM), проточна цитофлюориметрія (визначення показників клітинної ланки імунітету), полімеразна ланцюгова реакція (визначення вірусних збудників) та статистичні. Діагнози «генітальний герпес» та «ВІЛ-інфекція» були встановлені на підставі епідеміологічного анамнезу, клінічних даних і підтверджені виявленням специфічних антитіл у реакції імуноферментного аналізу (ІФА) і в реакції імунного блотингу. Контрольну групу становили 15 хворих із моногерпетичною інфекцію, цілком порівнянних за віковою категорією та статевим складом.
Результати та обговорення. Отримані результати свідчать, що у хворих із коінфекцією «генітальний герпес/ВІЛ-інфекція» вміст лімфоцитів при III і IV клінічних стадіях імунодефіциту вірогідно нижчий, ніж у разі герпетичної моноінфекції. Таким же вірогідним було зниження рівня CD4 при II–IV стадії ВІЛ-інфекції у комбінації з генітальним герпесом і відносне збільшення кількості Т-супресорів порівняно з герпетичною моноінфекцією. За наявності вірусу генітального герпесу в організмі ВІЛ-інфікованих дещо меншою мірою знижується імунорегуляторний показник, що свідчить про певний конкуруючий вплив вірусу герпесу на регуляторні субпопуляції. У ВІЛ-інфікованих хворих з генітальним герпесом співвідношення сироваткових концентрацій ІЛ-8, ІЛ-10, ІЛ-12 та ІЛ-17 зазнає вираженого дисбалансу. Причому значно зростає вміст не тільки прозапальних (ІЛ-8, ІЛ-17), але й протизапального цитокіну ІЛ-10. Водночас значно знижується рівень прозапального ІЛ-12 у хворих із тяжким ступенем імуносупресії. Паралельно суттєво зростає сироватковий рівень протизапального цитокіну ІЛ-10 на всіх стадіях комбінованої ВІЛ- та герпесвірусної інфекції, незалежно від клінічної стадії недуги. При поєднанні ВІЛ- і герпетичної інфекції виявлено сильну зворотну кореляцію між рівнем ІЛ-8 і кількістю CD4-лімфоцитів (r = –0,72, Р < 0,05), сильну зворотну кореляцію (r = –0,79, Р < 0,05) між значенням ІЛ-10 і кількістю CD4-лімфоцитів, зворотну кореляцію середньої сили (r = –0,35, P < 0,05) між вмістом ІЛ-17 і кількістю CD4-лімфоцитів, а також слабку пряму (r = 0,08, P < 0,05) між значеннями ІЛ-12 та кількістю CD4-лімфоцитів.У хворих з таким поєднанням вірусних інфекцій ще й суттєво зростає рівень циркулюючих імунних комплексів при практично незмінному титрі імуноглобулінів А, М і G.
Висновки. Отже, на підставі аналізу показників імунного та цитокінового статусу хворих із генітальним герпесом на фоні ВІЛ-інфекції виявлено значні порушення в імунному статусі та максимальний дисбаланс протизапальних та прозапальних цитокінів.