Журнал «Актуальная инфектология» Том 8, №3, 2020
Вернуться к номеру
Сучасні можливості специфічної лабораторної діагностики лептоспірозу
Авторы: Зубач О.(1), Васюнець Л.(2), Дяків Я.(3), Горбаль І.(3), Семенишин О.(2)
(1) — Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, м. Львів, Україна
(2) — ДУ «Львівський обласний лабораторний центр МОЗ України», м. Львів, Україна
(3) — КНП «Львівський обласний центр служби крові», м. Львів, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. Значимість проблеми лептоспірозу зберігається на високому рівні з огляду на стабільно вагомі показники захворюваності на цю недугу у всіх областях України щороку. Реакція мікроаглютинації та лізису з лептоспірами (РМА), що тривалі роки застосовується для лабораторного підтвердження лептоспірозу, є трудомісткою та потребує спеціальних навиків і знань персоналу, оскільки постановка реакції відбувається із застосуванням живих культур лептоспір. Відтак, особливий інтерес становить аналіз можливостей застосування інших методів специфічної лабораторної діагностики лептоспірозу.
Матеріали та методи. Для проведення досліджень використовувались: РМА з тринадцятьма серогрупами живих культур лептоспір; полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) у реальному часі (набір «Рибо-преп 100», торгова марка «АмлиСенс», РФ); імуноферментний аналіз (ІФА) із визначенням IgG (тест-система Novitec, Німеччина), IgА (тест-система OMNIX, РФ) та IgМ до лептоспір (тест-система виробництва інституту ім. Пастера, РФ). Дослідження методами ПЛР та ІФА проводили згідно з методиками виробника. Статистичний аналіз відносних величин проводився за допомогою двостороннього критерію Фішера.
Результати. Загальна кількість обстежених становила 244. Учасники дослідження були розподілені на три групи. До першої (n = 31) та другої групи (n = 89) увійшли пацієнти з підозрою на лептоспіроз, які проходили лікування на базі Львівської обласної інфекційної клінічної лікарні. Пацієнтам першої групи для підтвердження діагнозу лептоспірозу застосовувались РМА та ПЛР, хворим другої групи — РМА та ІФА із визначенням IgА та IgМ. До третьої групи увійшли 124 здорові особи, мешканці Львова та Львівської області, зразки крові яких були обстежені на наявність IgG до лептоспір в ІФА. У першій групі діагноз «лептоспіроз» був підтверджений лабораторно у 83,9 % (26 хворих), із них за позитивними результатами тільки РМА — у 48,3 % (15 пацієнтів), за позитивними результатами тільки ПЛР — 16,1 % (5 осіб) та у 19,3 % (6 хворих) діагноз підтверджено двома методами одночасно (РМА та ПЛР). У другій групі за допомогою РМА діагноз лептоспірозу було верифіковано у 85,4 % (76 пацієнтів). IgА до лептоспір методом ІФА було виявлено у 8,99 % (8 хворих). IgМ до лептоспір було верифіковано у 10,11 % (9 пацієнтів) і ще у 22,47 % (20 хворих) отримано сумнівний результат. Всі позитивні результати ІФА були отримані у хворих, РМА яких теж була позитивною. Серед клінічно здорових мешканців Львівської області, які увійшли до третьої групи, частка серопозитивних осіб становила 4,84 % (6 осіб). При цьому жодного позитивного результату щодо наявності антитіл IgG до лептоспір, визначених методом ІФА, не було отримано у мешканців Львова.
Висновки. Проведені дослідження дають підставу думати про доцільність впровадження двох обов’язкових методик обстеження пацієнтів із підозрою на лептоспіроз: на ранніх етапах хвороби ПЛР для ідентифікації ДНК L. interrogans, що слугуватиме лабораторним підтвердженням діагнозу, а також РМА в динаміці захворювання для ідентифікації серогрупи лептоспір, що потенційно дасть змогу передбачити тяжкість перебігу хвороби у кожному конкретному випадку. З урахуванням низької результативності подальшого дослідження потребує доцільність застосування методу ІФА як у пацієнтів із підозрою на лептоспіроз, так і під час проведення сероепідеміологічних досліджень.