Мобильная версия

Журнал «Актуальная инфектология» Том 8, №3, 2020

Сезонна госпіталізація військовослужбовців із «дитячими» інфекційними хворобами

Авторы: Трихліб В.І., Боханова Н.А., Тараповська А.С., Пасюк О.П., Грушкевич В.В.
Українська військово-медична академія, м. Київ, Україна

Рубрики: Инфекционные заболевания

Разделы: Клинические исследования

У статті наведені дані стосовно сезонної госпіталізації із приводу «дитячих» інфекційних захворювань військовослужбовців, які проходили стаціонарне лікування в клініці інфекційних захворювань Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь».

В статье представлены данные относительно сезонной госпитализации военнослужащих по поводу «детских» инфекционных заболеваний, которые проходили стационарное лечение в клинике инфекционных заболеваний Национального военно-медицинского клинического центра «Главный военный клинический госпиталь».

The article presents data on the seasonal hospitalization of military personnel for “childhood” infectious diseases who were admitted to the infectious diseases clinic of the National Military Medical Clinical Center “Main Military Clinical Hospital”.

Ключевые слова

військовослужбовці; «дитячі» інфекційні хвороби; сезонність

военнослужащие; «детские» инфекционные болезни; сезонность

military personnel; “childhood” infectious diseases; seasonality

Вступ

На даний час відомо, що сезонність характерна не тільки для гострих респіраторних захворювань (ГРЗ), грипу, але й для хронічних інфекційних захворювань, таких як гепатит В, які залежно від географії спалахують із більшою регулярністю в певну пору року. Встановлено, що спостерігається сезонність навіть у ВІЛ/СНІДу.

На сезонність впливають різні фактори, зокрема температура, вологість тощо.

Дослідження, проведені раніше, показали, що захворюваність на гострі респіраторні інфекції починає збільшуватися при температурі повітря від 0 до –5 °C. Інфекції нижніх дихальних шляхів (пневмонія) частіше виникали при температурі від 0 до 10 °C. При зниженні або підвищенні температури знижується ризик захворювання. Температура повітря обернено пов’язана з активізацією респіраторно-синцитіального (РС) вірусу, хоча найбільша кількість випадків не обов’язково збігається з низькою температурою.

Крім температури, значний вплив на сезонність вірусів має відносна й абсолютна вологість. Аденовірус найбільш стабільний при високій відносній вологості, близькій до 80 %, а найбільш сприятлива для нього температура близька до 9 °C. Риновіруси не можуть виживати в умовах сухого повітря. На поширення збудників ГРЗ має вплив також і швидкість вітру. Тому для більшості ГРЗ властива сезонність, максимальний рівень захворюваності реєструється в осінньо-зимово-весняний період. Клінічно явні, особливо тяжкі форми ГРЗ, грипу реєструються в цей період, а влітку виникають рідко. У той же час зареєстровані спалахи парагрипу, аденовірусної інфекції в літню пору. При ентеровірусній інфекції підвищення рівня захворюваності спостерігається у весняно-літню пору року.

Встановлено, що риновіруси й аденовіруси зазвичай наявні протягом усього року, але можуть мати сезонні коливання, які можуть бути обумовлені, зокрема, соціальними факторами, наприклад початком навчального року у вересні. Захворюваність на ентеровіруси зазвичай припадає на літо. До зимових вірусів відносять респіраторно-синцитіальний вірус, метапневмовірус людини, віруси грипу А і B, коронавіруси, а до літніх — віруси парагрипу 1–3-го типів, які найбільш активні в літні й осінні місяці.

За результатами раніше проведених досліджень хворих військовослужбовців із цих частин встановлено, що типовими збудниками ГРЗ у зимовий період залишаються віруси грипу А, В і парагрипу, пневмококу, у весняно-осінній — аденовіруси, риновіруси, у літні місяці — РС-віруси, аденовіруси та інші збудники (у ці місяці значно зростала кількість негативних результатів обстежень на грип, парагрип, аденовірус, РС-вірус), у більше ніж 40 % випадків збудники не були встановлені [1].

Сезонність окремих вірусів може обумовлюватися також конкуренцією між вірусами.

Ідентифікація збудників сезонних спалахів не завжди проста, але може бути вкрай корисною.

У військовослужбовців на рівень захворюваності також має суттєвий вплив прибуття молодого поповнення (осінь-зима; весна-літо), сезонність польових виходів, особливості завдань військових частин, умови розміщення особового складу [1].

За даними С.О. Савчук, найбільша кількість хворих (усіх категорій) з приводу ГРЗ була госпіталізована в червні, липні, березні — 36, 26, 23 % відповідно. Мобілізовані найбільше госпіталізувалися в березні (11,4 %), у той же час військовослужбовці строкової служби — у липні (16 %), лютому (9 %), грудні (7,4 %), серпні (7 %) [2].

У перенесенні трансмісивних хвороб велику роль відіграє навколишнє середовище й поширення комарів.

Активними переносниками кору є діти, які дуже близько спілкуються протягом навчального року. Для кору характерна зимово-весняна сезонність, менше за все на кір хворіють восени [3]. Як вказує О.А. Голубовська, у Північній півкулі захворюваність має тенденцію до зростання в зимовий період [4].

Пік захворюваності на вітряну віспу припадає на зимовий і весняний періоди [3, 5, 6]. За іншими даними, кількість хворих на вітряну віспу збільшується в осінньо-зимовий період.

З 1992 по 2015 рік більшість випадків менінгококової інфекції (МІ) реєструвалися взимку й навесні, як і більшість інших респіраторних захворювань в Україні. МІ досягала свого піку захворюваності в березні, в той час як найменше число випадків мало місце в серпні. Сезонне зростання захворюваності тривало шість місяців (з грудня по червень) із сукупним загальним числом 554 випадки МІ, що відповідає 59,06 % середньої річної захворюваності (сезонний коефіцієнт захворюваності). 334 випадки захворювання на МІ (40,94 %) мали місце в період поза сезонним підйомом захворюваності (міжсезонна захворюваність). Частка випадків захворювання, пов’язаних із сезонними факторами ризику, становила 18,12 %. Отже, вплив сезонних чинників на щорічну захворюваність є досить помірним, тобто щорічна частота випадків МІ, обумовлена дією сезонних факторів, становить менше від однієї п’ятої всіх захворювань на МІ, а понад 80 % випадків МІ обумовлено дією постійних цілорічних (несезонних) факторів ризику [7].

Парвовірусна інфекція виникає в будь-яку пору року, найчастіша її форма (інфекційна еритема) у вигляді спалахів у школах реєструється зазвичай навесні [8]. Захворюваність не має чіткої сезонності, але поодинокі або групові спалахи в колективах реєструють переважно наприкінці зими, весни й на початку літа [6].

Для респіраторного мікоплазмозу сезонність відсутня, але частіше захворювання реєструють улітку [6]. Але за іншими даними захворювання частіше реєструють протягом холодної пори року [8]. Інші автори вказують, що спорадична захворюваність спостерігається протягом усього року з деяким підвищенням в осінньо-зимовий і весняний періоди, спалахи респіраторного мікоплазмозу частіше виникають восени [3]. За даними О.А. Голубовської (2012), захворювання реєструють протягом усього року, чіткої сезонності не встановлено, однак найбільші спалахи реєструють наприкінці літа й восени [4].

Пневмохламідіоз поширений всюди, спорадичні випадки й епідемічні спалахи спостерігаються в осінньо-зимовий і ранній весняний періоди [6].

Для епідемічного паротиту в регіонах із помірним кліматом пік захворюваності припадає на кінець зими, у країнах із теплим кліматом вірус ендемічний протягом року [8]. За даними В.П. Малого (2018), максимум захворювань спостерігається із січня по березень [6]. За іншими даними, максимум захворювань припадає на березень-квітень [3].

Краснуха з’являється переважно в холодну пору року (зима, весна), на неї припадає близько 70 % від загальної річної захворюваності [5, 6].

Для великих міст характерна постійна захворюваність із сезонними зимово-весняними підйомами [3]. У помірних широтах захворюваність має сезонні коливання з піком у травні-червні [4].

Для кашлюку характерне деяке зростання захворюваності в осінньо-зимовий період (пік підвищення — грудень-січень) [6].

З урахуванням того, що «дитячі» інфекції зберігають свою актуальність серед військовослужбовців, і зростання кількості випадків інфекційних захворювань з атиповим перебігом, різним терміном продромального періоду, коли можуть спостерігатись тільки симптоми інтоксикації, що ускладнює діагностику, метою нашого дослідження було вивчення особливостей сезонної госпіталізації військовослужбовців, хворих на «дитячі» інфекції.

Матеріали та методи

Був проведений аналіз даних журналів реєстрації стаціонарних хворих клініки інфекційних захворювань з приводу «дитячих» інфекцій за останні два роки.

Результати та обговорення

У клініці інфекційних захворювань Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» (НВМКЦ «ГВКГ») у 2018 році з приводу вітряної віспи лікувалося 329 (100 %) військовослужбовців. Найбільше хворих у 2018 році було госпіталізовано на стаціонарне лікування в період із жовтня по липень (максимум у січні — 74 особи (22,5 % від загальної кількості хворих)). Ліцеїстів найбільше було з вересня по грудень, максимум — у жовтні (6 хворих (46,2 %)); офіцерів — тільки в грудні (4 хворих (100 %)); військовослужбовців за контрактом найбільше було з листопада по грудень (по 2 (11,8 %)), з лютого по квітень (по 3 хворих (17,6 %)); військовослужбовці строкової служби лікувались в усі місяці року, значне підвищення кількості госпіталізованих було в період із січня по липень (найбільше лікувалось у січні — 71 хворий (28,0 %)); курсанти лікувались в усі місяці року, підвищення кількості госпіталізованих було в період із жовтня по грудень, найбільше — в жовтні (13 хворих (31,7 %)) (табл. 1).

У клініці інфекційних захворювань НВМКЦ «ГВКГ» у 2019 році з приводу вітряної віспи лікувався 241 (100 %) військовослужбовець. Найбільше хворих у 2019 році було госпіталізовано на стаціонарне лікування в період з листопада по квітень (максимальна кількість — у грудні — 59 осіб (24,5 % від загальної кількості хворих)). Ліцеїстів — тільки в травні (1 хворий (100 %)); офіцерів — у період із грудня по січень і в березні (по 2 особи (28,6 %)); військовослужбовців за контрактом — найбільше в серпні й грудні (по 3 особи (по 20,0 %)), у лютому й у період з квітня по травень (по 2 особи (13,3 %)); військовослужбовці строкової служби лікувались в усі місяці протягом року, значне підвищення кількості госпіталізованих було в період із листопада по квітень (найбільше лікувались у грудні — 53 особи (25,4 %)); у курсантів підвищення кількості госпіталізованих було в період з листопада по лютий, найбільше — у січні (4 особи (44,4 %)) (табл. 2).

У клініці інфекційних захворювань НВМКЦ «ГВКГ» у 2018 році з приводу кору лікувалося 239 (100 %) військовослужбовців. Найбільше хворих у 2018 році було госпіталізовано на стаціонарне лікування у період з квітня по вересень і в грудні (максимум у грудні — 65 хворих (27,2 % від загальної кількості хворих)). Ліцеїстів — найбільше з квітня по травень (по 1 хворому (50,0 %)); офіцерів — у грудні й у період із квітня по червень (найбільше в грудні (16 хворих (37,2 %)); військовослужбовців за контрактом було госпіталізовано практично однаково по всіх місяцях, але дещо більше в грудні (14 хворих (29,2 %)), квітні й травні (10 хворих (20,8 %) — 7 хворих (14,6 %)); у серпні (5 хворих (10,4 %)); військовослужбовці строкової служби також лікувались в усі місяці року, значне підвищення кількості госпіталізованих було в період із квітня по травень, у серпні й грудні (найбільше лікувалось у грудні — 34 особи (24,6 %)); курсантів — у період із квітня по червень (найбільше в травні — 3 особи (37,5 %) (табл. 3).

У 2019 році з приводу кору лікувалося 217 (100 %) військовослужбовців. Найбільше хворих у 2019 році було госпіталізовано на стаціонарне лікування в період із січня по червень й у серпні (максимально в січні — 84 особи (38,7 % від загальної кількості хворих). Ліцеїстів — у період із лютого по березень (найбільше в березні — 5 хворих (55,6 %)); офіцерів — із січня по серпень (найбільше в лютому — 12 хворих (29,3 %)); військовослужбовців за контрактом було більше в період із січня по лютий і з квітня по червень (найбільше в січні — 18 хворих (31,0 %)); військовослужбовців строкової служби — у січні (53 хворих (62,4 %)), у травні (10 хворих (11,8 %)), у період з липня по серпень; курсантів — у період із січня по лютий (найбільше в лютому — 13 хворих (54,2 %)) (табл. 4).

Також нами було проведено дослідження у хворих на кір: наскільки змінюється відсоток ускладнень при корі залежно від періоду року.

Кількість ускладнень в одного хворого була такою: одне ускладнення — у 55 %, два — у 28,3 %, три — у 13,3 %, чотири — у 2,5 %, п’ять — у 0,8 %. По місяцях: у січні: одне — у 60 %, два — у 20 %, три — у 20 %; у березні: одне — у 62,5 %, два — у 37,5 %; у квітні: одне — у 46,4 %, два — у 25 %, три — у 21,4 %, чотири — у 7,1 %; у травні: одне — у 45,8 %, два — у 45,8 %, три — у 4,2 %, чотири — у 4,2 %; у червні: одне — у 18,2 %, два — у 27,3 %, три — у 54,5 %; у липні: одне — у 66,7 %, два — у 33,3 %; у серпні: одне — у 62,5 %, два — у 37,5 %; у листопаді: одне — у 60 %, два — у 20 %, три — у 20 %; у грудні: одне — у 76 %, два — у 16 %, три — у 4 %.

При аналізі частки ускладнень кору по місяцях 2018 р. встановлено, що реактивний панкреатит частіше виявлявся в березні — у 42,86 %, квітні — у 33,96 %, травні — у 36,7 %, червні — у 46,7 %; реактивний гепатит — у березні — у 42,86 %, квітні — у 28,3 %, травні — у 40 %, червні — у 46,7 %; листопаді — у 83,3 %, грудні — у 28,13 %; пневмонія — у січні — у 33,3 %, березні — у 28,5 %, квітні — у 7,55 %, травні — у 26,7 %, червні — у 13,3 %; кератит — у січні — 33,3 %, квітні — у 9,4 %, травні — 16,7 %, червні — у 20 %, листопаді — у 33,3 %; гострий бронхіт — у березні — у 14,3 %, квітні — у 9,4 %, червні — у 20 %.

Висновки

Переважно на вітряну віспу хворіли військовослужбовці строкової служби, дещо менше — військовослужбовці за контрактом і курсанти. Хворі на вітряну вісну за останні 2 роки госпіталізувались в усі місяці зі збільшенням в осінньо-зимово-весняні місяці, у той же час спостерігались підвищення госпіталізації влітку.

На кір переважно хворіли військовослужбовці строкової служби, дещо менше — військовослужбовці за контрактом і курсанти. Більше було госпіталізовано в зимово-весняні місяці, і навіть було підвищення влітку. Переважно в більшості хворих на кір реєструвалось одно ускладнення. У квітні — червні збільшується кількість зареєстрованих ускладнень. Таке ускладнення, як пневмонія, більше реєструвались у період із січня по травень, а реактивний панкреатит, гепатит — із березня по червень і в листопаді. У структурі ускладнень переважали реактивний панкреатит, гепатит, пневмонія і кератокон’юнктивіт. Реактивний гепатит був виявлений у перші дні після надходження на лікування, інші — в період розпалу хвороби й ранньої реконвалесценції. В осіб із реактивним гепатитом був більший відсоток різних ускладнень (реактивний панкреатит, синусит, пневмонія, гострий бронхіт, кератокон’юнктивіт) порівняно із загальною групою хворих, що потребує подальших досліджень стосовно патогенезу ураження печінки при корі.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів і власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.

Список литературы

Трихліб В.І., Лашин О.І., Ткачук С.І. та ін. Рівень захворюваності на хвороби, які належать до Х класу, у військовослужбовців великих частин, дислокованих у Київській області. Проблеми військової охорони здоров’я: збірник наукових праць Української військово-медичної академії. Київ, 2016. Вип. 45, т. 2. С. 236-250.
Савчук С.О., Трихліб В.І., Ткачук С.І. та ін. Перебіг гострих респіраторних захворювань у військовослужбовців. Програма та матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю «Актуальні інфекційні захворювання. Особливості клініки, діагностики, лікування та профілактики в сучасних умовах», 24–25 листопада 2016 г. Київ, 2016. С. 107-111.
Инфекционные болезни: национальное руководство / Под. ред.. Н.П. Ющука, Ю.Я. Венгерова. Москва: ГЭОТАР-Медиа, 2009. 1056 с.
Інфекційні хвороби: підручник / За ред. О.А. Голубовської. Київ: Медицина, 2012. 728 с. + 12 с. кольор. вкл.
Інфекційні хвороби: підручник: у 2 т. / за ред. В.П. Малого, М.А. Андрейчина. Львів: Магнолія 2006, 2018. Т. 1. 652 с.
Руководство по инфекционным болезням / Под ред. В.М. Семенова. Москва: Медицинское информационное агентство, 2009. 752 с.
Мохорт Г.А. Сезонность менингококковой инфекции в Украине (1992–2015). Програма та матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю «Актуальні інфекційні захворювання. Особливості клініки, діагностики, лікування та профілактики в сучасних умовах», 24–25 листопада 2016 р. Київ, 2016. С. 79-80.
Інфекційні хвороби у дітей: підручник / Л.І. Чернишова, А.П. Волоха, А.В. Бондаренко та ін.; за ред.. Л.І. Чернишової. 2-е вид., випр. Київ: Медицина, 2017. 1016 с. + 6 с. кольор. вкл.