Журнал «Актуальная инфектология» Том 8, №2, 2020
Вернуться к номеру
Діагностична цінність клінічних показників гострого нестрептококового тонзилофарингіту у дітей
Авторы: Іванова Л.А., Горбатюк І.Б.
Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. Гострий тонзилофарингіт входить до 20 найчастіше діагностованих захворювань у дитячому віці. Як свідчать статистичні дослідження, від 5 до 8 % відвідувань дитячого лікаря обумовлені скаргами на біль у горлі. Бактеріальну природу мають до 30 % тонзилітів, та здебільшого етіологічним фактором є бета-гемолітичний стрептокок групи А (БГСА). Значно частіше розвиток гострого тонзиліту спричиняє вірусна інфекція, у першу чергу аденовіруси, респіраторно-синцитіальні віруси, герпесвіруси. Вважається, що вірусні форми гострих тонзилітів переважно виникають в осінньо-зимовий період у дітей перших 3 років життя (до 90 %), а у віці старше 5 років збільшується частота бактеріальних форм (до 50 %).
Мета. Дослідити діагностичну цінність показників клінічних проявів гострого нестрептококового тонзилофарингіту у дітей.
Матеріали та методи. Для досягнення мети роботи методом простої випадкової вибірки сформована когорта дітей, які перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні крапельних інфекцій КМУ «Обласна дитяча клінічна лікарня» м. Чернівці з приводу гострого тонзилофарингіту (ГТФ). Залежно від результатів засівів з тонзилярної поверхні на β-гемолітичний стрептокок групи А (БГСА) сформовано дві клінічні групи спостереження. Першу (І) з них утворили 68 хворих на нестрептококовий тонзилофарингіт (нГТФ), а другу (ІІ) сформували 34 дитини з позитивними засівами на БГСА — група стрептококового ГТФ (сГТФ). За основними клінічними характеристиками групи були порівнянними. Отримані результати дослідження були проаналізовані за допомогою комп’ютерних програм Statistica StatSoft Inc. та Excel XP для Windows на персональному комп’ютері з використанням параметричних і непараметричних методів обчислення.
Результати та обговорення. Усім дітям при надходженні до стаціонару проведено клінічне обстеження, що дозволило виявити певні клінічні особливості, які можна використовувати з діагностичною метою при першому контакті з хворим на ГТФ. Встановлено, що на користь нестрептококової природи ГТФ свідчила наявність у дитини ознак катарального запалення верхніх дихальних шляхів (специфічність 75,8 %) у поєднанні з субфебрилітетом (специфічність 93,9 %). Симптоми місцевого запалення, що відображали ознаки гострого ринофарингіту, підвищували посттестову вірогідність нГТФ на 18,3 %, а їх відсутність знижувала цю ймовірність на 4,5 %. Відзначено, що фебрильна температура тіла мала несуттєву діагностичну цінність. Відсутність таких симптомів, як інтоксикація, головний біль, лихоманка, у хворого на гострий тонзилофарингіт із високим ступенем специфічності (91,4 %) дозволяє підтвердити нестрептококову природу. Водночас цей тест переважно супроводжується виникненням хибно-негативних результатів (96 %). Наявність кашлю з чутливістю 35,3 %, специфічністю — 76,5 %, позитивною передбачуваною цінністю — 60,0 %, від’ємною передбачуваністю — 54,2 % свідчила на користь нГТФ.
Висновки. Отже, з урахуванням неоднорідності показників діагностичної цінності наведені вище клінічні ознаки можуть бути використані лише комплексно з іншими клінічно-параклінічними критеріями діагностики гострого нестрептококового тонзилофарингіту.