Журнал «Актуальная инфектология» Том 8, №1, 2020

Актуальність. Останніми десятиріччями все більше клінічних досліджень свідчить про наявність та негативний вплив дефіциту вітаміну D у хворих із хронічним вірусним гепатитом С. Дефіцит вітаміну D залежить від перебігу захворювання і може визначати його характер. Дефіцит або недостатність вітаміну D спроможні спричинити резистентність до противірусної терапії.

Мета дослідження: провести зрівняльний аналіз аланінамінотрансферази у хворих із хронічним гепатитом С залежно від рівня вітаміну D та ступеня фіброзу печінки.

Матеріали та методи. Були обстежені 100 пацієнтів, хворих на хронічний гепатит С (ХГС), у м. Дніпро (Україна), які не отримували противірусної терапії раніше. Усі хворі були розподілені на 2 групи залежно від рівня вітаміну D: I група — хворі на ХГС із нормальним рівнем вітаміну D (n = 18), II група — хворі з ХГС із зниженням вітаміну D (недостатність та дефіцит, n = 82). Ці групи розподілені на підгрупи залежно від стадії фіброзу у дві когорти: хворі з F1–F2 (помірний або незначний фіброз) і хворі з F3–F4 (відбитий фіброз). Вірус гепатиту С був підтверджений виявленням РНК-HCV (ПЛР тест-системами CFX96 (BioRad, США); у режимі реального часу (Roche Molecular Systems, California)). Визначення 25(ОН)D проведене електрохемілюмінісцентним методом на апараті Eclia (Roche Diagnostics, Швейцарія). Усі хворі були досліджені на рівень аланінамінотрансферази (АЛТ) кінетичним методом. Статистика обчислена методами варіаційної статистики (програма STATISTICA 6.1).

Результати та обговорення. Стадія фіброзу визначає ступінь порушення метаболізму вітаміну D при ХГС. У І групі з нормальним вмістом вітаміну D стадії F1–F2 (помірний або незначний фіброз) реєструвалися в 2,5 раза частіше, ніж стадії тяжкого фіброзу печінки F3–F4 (F1–F2: n = 13 (72,2 %); F3–F4: n = 5  (27,8); p < 0,05), тоді як у ІІ групі на фоні дефіциту та недостатності вітаміну D це співвідношення становило практично 1,15 : 1 (F1–F2: n = 45 (54,9 %); F3–F4: n = 37 (45,1 %), р > 0,05). Як у І групі, так і в ІІ групі є взаємозв’язок між стадією фіброзу та рівнем вітаміну D: коефіцієнт кореляції Спірмена в І групі p = 0,16, p = 0,51 — прямий зв’язок: чим менший фіброз печінки, тим більша ймовірність, що вміст вітаміну D буде в межах норми, у ІІ групі p = –0,012, p = 0,90 — обернений зв’язок: чим більший гепатофіброз, тим більша ймовірність недостатності та дефіциту вітаміну D. Показники АлАТ підвищені в більшості хворих І групи (із нормальним рівнем вітаміну D, стадія фіброзу F1–2: n = 15 (83,3 %)) і в половини хворих ІІ групи (із порушенням вітамін-D- статусу — n = 44 (53,7 %)); співвідношення між І та ІІ групами — 1,55 : 1 (р < 0,05). Рівень підвищення був незначним і становив 1,7–1,9 від максимального показника норми (54–60 Од/л — для хронічного вірусного гепатиту С характерні мінімальна активність цитолітичних процесів у печінці).

Висновки. Стадія фіброзу має певний вплив на особливості метаболізму вітаміну D при ХГС: у І групі з нормальним вмістом вітаміну D стадії F1–2 (помірний або незначний фіброз) реєструвалися у 2,5 раза частіше, ніж стадії тяжкого фіброзу печінки (р < 0,05), тоді як у ІІ групі на фоні дефіциту та недостатності вітаміну D це співвідношення становило практично 1 : 1 (р > 0,05). Реєстрації цитолітичного синдрому спостерігалися у хворих із нормальним рівнем вітаміну D на фоні F1–2 в 1,5 раза частіше, ніж у хворих ІІ групи з дефіцитом.