Журнал «Актуальная инфектология» Том 8, №1, 2020

Актуальність. Лямбліоз є найчастішою протозойною кишковою інфекцією. Понад 200 млн осіб щорічно мають гострий або хронічний лямбліоз, причому рівень інфікування наближається до 90 % в ендемічних районах (Barash N., 2017). Поширеність лямбліозу серед дитячого населення в 4–8 разів перевищує таку у дорослих (Baldursson S. et al., 2011). Тому на особливу увагу заслуговують випадки тяжкого перебігу лямбліозу в дорослих.

Мета роботи: навести власне клінічне спостереження тяжкого рецидивуючого перебігу лямбліозу в дорослого імунокомпетентного пацієнта.

Матеріали та методи. Проаналізовано історію хвороби (№ 3291) та амбулаторну картку пацієнта Я., 1991 р.н., який перебував на лікуванні в Університетській клініці Запорізького державного медичного університету.

Результати та обговорення. Хворий Я., 1991 р.н., був госпіталізований у терапевтичне відділення 17.10.2016 р. зі скаргами протягом останнього року на випорожнення до трьох разів на добу без патологічних домішок, зниження апетиту, дискомфорт в епігастрії, слабкість, зниження маси тіла на 20 кг, протягом останніх двох тижнів сухий кашель, субфебрилітет. З анамнезу відомо, що в квітні 2016 р. отримував лікування альбендазолом з приводу лямбліозу, який проявлявся послабленням випорожнення, незначним зниженням маси тіла і дискомфортом в епігастрії, що турбували пацієнта протягом попереднього року. На тлі лікування був регрес клінічних проявів захворювання, однак на контрольне дослідження пацієнт не з’явився. При госпіталізації 17.10.2016 р.: пацієнт зниженого харчування (ІМТ — 16,5 кг/м²), блідий, є субфебрилітет, аускультативно в легенях сухі розсіяні хрипи, при пальпації болючість по ходу кишечника, печінка і селезінка не збільшені. В гемограмі — анемія (ер. — 2,6 × 10¹²/л, Hb — 107 г/л), тромбоцитопенія — 165 × 10⁹/л, лейкоцитоз — 11,8 × 10⁹/л, еоз. — 3 %, пал. — 10 %, ШОЕ — 18 мм/г. Залізодефіцитний генез анемії був виключений. Вміст вітаміну В₁₂ в крові було значно знижено до 53,2 пмоль/л (за нормою 142,0–725,0 пмоль/л), а рівень фолатів був ближче до нижньої межі норми. Гіпопротеїнемія — 53 г/л, гіпоальбумінемія — 32 г/л, функціональні печінкові та ниркові показники в нормі. Дослідження крові на ВІЛ-інфекцію показало негативний результат. Маркери вірусних гепатитів В і С негативні. У калі 21.10.2016 р. виявлені цисти Lamblia intestinalis, яйця гельмінтів відсутні. Серологічні дослідження крові не виявили антитіл до Echinococcus granulosus, Toxocara canis (19.10.2016 р). Езофагогастродуоденоскопія встановила вогнищеву гіперплазію слизової дванадцятипалої кишки, взята біопсія: морфологічна картина хронічного активного дуоденіту з великою кількістю еозинофілів у запальному інфільтраті та наявністю лямблій між ворсинками. При проведенні колоноскопії виявлено явища термінального ілеїту, взята біопсія: патогістологічно спостерігається хронічний активний ілеїт з великою кількістю еозинофілів у запальному інфільтраті. При проведенні комп’ютерної томографії від 26.10.2016 р. в нижніх частках обох легень на тлі посиленого легеневого рисунку, кальцинатів і лінійного фіброзу були множинні вогнищеві тіні, які місцями зливалися в інфільтрати. КТ органів черевної порожнини заочеревинного простору показала збільшення печінки в розмірах на 2,5 см, наявність кіст правої частки печінки, виражену лімфаденопатію черевної порожнини і заочеревинного простору. Пацієнт був проконсультований суміжними спеціалістами, специфічний процес був виключений. Зміни в легенях були трактовані як еозинофільна пневмонія. Пацієнту був встановлений діагноз «лямбліоз, хронічний рецидивуючий перебіг з вираженим токсико-алергічним синдромом з ураженням шлунково-кишкового тракту (гастрит, дуоденіт, термінальний ілеїт), розвитком вторинної ферментопатії з синдромом порушеного всмоктування (ІМТ — 16,5 кг/м²), ураженням легень (двостороння нижньочасткова еозинофільна пневмонія) і розвитком В₁₂-дефіцитної анемії». Пацієнт отримував метронідазол по 500 мг 3 рази на день протягом 10 днів, комбіновану терапію цефтріаксоном і азитроміцином, метипред в дозі 8 мг щодня, вітамін В₁₂, альбумін в/в, гепатопротектори, ферменти, пробіотики. На тлі терапії нормотермія була через три дні, випорожнення нормалізувалося протягом тижня, покращилося самопочуття, зменшилася вираженість анемії (ер. — 3,4 × 10¹²/л, Hb — 188 г/л), нормалізувалися лейкоформула і протеїнограма, відзначена значна позитивна динаміка рентгенологічної картини легень. Контрольне дослідження калу не виявило цист лямблій при триразовому дослідженні. Пацієнт був виписаний зі стаціонару. Після виписки протягом декількох місяців у пацієнта збільшилася маса тіла, і протягом року скарг не було. Погіршення стану настало в жовтні 2017 р.: болі в епігастрії після їжі, нудота, періодично гіркота в роті, здуття живота. При зверненні в університетську клініку був госпіталізований з 17.10.2017 р.: стан середньої тяжкості, не лихоманив, ІМТ — 18,5 кг/м², відзначалася болючість в пілородуоденальній зоні. У біохімічних показниках без відхилення від норми. Езофагогастродуоденоскопія і колоноскопія в жовтні 2017 р.: патологічні зміни зберігалися, проте були істотно менш виражені, ніж у 2016 році. У калі при паразитоскопічному дослідженні виявлені цисти лямблій. З урахуванням рецидивуючого перебігу лямбліозу з токсико-алергічними проявами з ураженням шлунково-кишкового тракту було рекомендоване суворе дотримання етапності призначеного лікування, етіотропна терапія проведена орнідазолом по 500 мг 2 рази на день протягом 5 днів. Контрольне триразове дослідження калу не виявило цист лямблій. У подальшому протягом 2018 року цисти в калі не виявлялися, клінічної симптоматики не було.

Висновки. Наведене клінічне спостереження демонструє тяжкий рецидивуючий перебіг лямбліозу у дорослого пацієнта з розвитком вираженої еозинофільної інфільтрації слизової оболонки кишечника, двосторонньої еозинофільної пневмонії. При цьому для досягнення санації від збудника потребувалося три курси протипаразитарної терапії.