Журнал «Актуальная инфектология» Том 8, №1, 2020

Актуальність. Малярія є найпоширенішою у світі трансмісивною протозойною хворобою. Щорічно реєструється понад 220 млн випадків. Малярія є ендемічною інфекцією та регулярно реєструється в 91 країні світу (Африка, Центральна та Південна Америка, Азія). В деяких регіонах захворюваність залишається на тому ж рівні, що й 150 років тому. Щорічно гинуть від малярії до 500 тисяч людей, що в 15 разів більше, ніж від СНІДу. З числа летальних випадків від малярії 98 % припадає на тропічну малярію. Особливістю сучасної маляріології є резистентність малярійних паразитів до основних протималярійних препаратів. В умовах нерегульованої міграції населення великого значення набуває проблема завізної малярії в неендемічні регіони та занесення полірезистентних штамів малярійних збудників на території, що раніше були вільні від них.

Мета дослідження: з’ясувати епідеміологічні особливості завізних випадків малярії в Запорізькій області за 2001–2019 рр.

Матеріали та методи. Проаналізовано статистичні дані щодо етіологічної структури 27 завізних випадків малярії в Запорізькій області за період 2001–2019 рр. за даними паразитологічного відділу Запорізького обласного лабораторного центру Державної санітарно-епідеміологічної служби (завідувач — Зарудна О.В.). Діагноз малярії встановлювався хворим на підставі епідеміологічних і клінічних даних і підтверджувався мікроскопією товстої краплі і мазка крові.

Результати та обговорення. Встановлено, що в Запорізькій області майже щорічно фіксуються завізні випадки малярії з максимальною їх кількістю в 2001, 2013, 2017 роках. В етіологічній структурі завізних випадків малярії суттєво переважає тропічна малярія, яка викликана Plasmodium falciparum, частка якої в загальній структурі становила 74 %. Рідше реєструвалася малярія, викликана Pl. vivax (14,8 %) та Pl. ovale (11 %). Аналіз географічних регіонів, з яких була завезена малярія, показав, що всі випадки тропічної малярії були завезені з країн Африки, частіше з Нігерії (30 %) та Конго (35 %). Випадки малярії, збудниками яких були Pl. vivax і Pl. оvale, були завезені не лише з різних країн Африки, а й з країн Азії та навіть Латинської Америки. За епідеміологічними даними, завізні випадки малярії частіше були пов’язані зі службовими відрядженнями: в 90 % при малярії falciparum і в 57,1 % при малярії vivax та ovale. Інфікування малярією vivax відбулось також у туристки, яка перебувала на відпочинку в Домініканській Республіці. На особливу увагу заслуговують випадки малярії в іноземних студентів, які після 5–6-річного перебування в Україні відвідали свою країну, а саме Нігерію, та внаслідок інфікування мали маніфестацію тропічної малярії. Особи, які проживають в неендемічних регіонах, перед подорожжю в ендемічні з малярії регіони повинні розпочати хіміопрофілактику. Проте серед хворих на малярію більшість не отримували хіміопрофілактику при перебуванні в ендемічному регіоні: 65 % пацієнтів із тропічною малярією та 71,4 % пацієнтів із малярією vivax та ovale. Серед хворих на тропічну малярію 15 % приймали препарати нерегулярно. Звертає на себе увагу те, що кожен п’ятий хворий отримував хіміопрофілактику, яка виявилася малоефективною. Причиною неефективності в таких випадках була резистентність збудника малярії до профілактичних засобів. Експерти ВООЗ вважають, що інформування осіб при виїзді в ендемічні регіони про ризик захворювання на малярію й розпізнавання симптомів захворювання є пріоритетними цілями консультації мандрівників перед подорожжю в ендемічні регіони. У 22 % хворих малярія була виявлена активно, після повернення з ендемічних регіонів в Україну. У решти хворих (78 %) діагноз встановлювався на 5–6-й день від початку захворювання після розвитку типової клінічної картини захворювання. Третина хворих на тропічну малярію (35 %) направлялась на госпіталізацію з діагнозами «гостра респіраторна вірусна інфекція», «пневмонія», «лихоманка неясного генезу». Клінічні прояви захворювання характеризувалися розвитком типових для малярії нападів лихоманки у межах інкубаційного періоду після повернення з ендемічного регіону. У більшості хворих на P. falciparum (75 %) переважав тяжкий перебіг з розвитком поліорганної недостатності (ниркової та печінкової недостатності, енцефалопатії, ДВЗ-синдрому). Церебральна форма малярії розвинулася у 40 % хворих із тяжким перебігом P. falciparum. Легкий перебіг малярії P. falciparum реєструвався у 25 % хворих з неодноразовими відвідуваннями країн Африки та захворюванням на малярію в анамнезі. У 57 % хворих на 3-денну малярію, іноземних студентів, переважав легкий перебіг захворювання. Розвиток рецидиву Р. vivax через 5–7 місяців після повернення з Індії зареєстровано у третини (28,6 %) іноземних студентів.

Висновки. В Запорізькій області щорічно фіксуються завізні випадки малярії. В етіологічній структурі завізних випадків малярії суттєво переважає тропічна малярія (74 %), що була завезена з країн Африки, частіше з Нігерії (30 %) та Конго (35 %). Завізні випадки малярії були частіше пов’язані із службовими відрядженнями: в 90 % при малярії falciparum і в 57,1 % при малярії vivax та ovale. Серед хворих на малярію більшість не отримували хіміопрофілактику при перебуванні в ендемічному регіоні: 65 % пацієнтів із тропічною малярією та 71,4 % пацієнтів із малярією vivax та ovale. Тяжкі та ускладнені форми малярії розвивалися у громадян України, хворих на тропічну малярію, у зв’язку з відсутністю ефективної хіміопрофілактики, пізньою діагностикою і відсутністю вчасного лікування.