Журнал «Актуальная инфектология» Том 8, №1, 2020

Актуальність. Останніми роками в Україні спостерігається тенденція до тривало низького рівня показників охоплення щепленнями за віком з усіх інфекцій, що включені до Національного календаря щеплень. Зниження уваги до питань вакцинації може обумовлювати локальні підйоми захворюваності і спалахи інфекцій. Наслідком поступового накопичення невакцинованого населення є втрата контролю за епідемічним процесом усіх інфекцій та переходу їх із керованих у некеровані. В Україні на тлі багаторічного низького рівня імунізації вакциною проти кору, паротиту і краснухи (КПК) зростає ризик ускладнення епідемічної ситуації і з епідемічного паротиту (ЕП). Також захворюваність на цю інфекцію до цього часу залишається актуальною і світовою проблемою. За даними Європейського центру з контролю захворюваності (ECDC), в Європі протягом 2012–2016 рр. реєструвалося 11 632–20 936 випадків ЕП. У 2016 р. найбільша кількість випадків мала місце в Чехії (5734 випадки, 61,3 на 100 тис. населення), Іспанії (2616), Польщі (1978), Великій Британії (999). Внесок цих країн у захворюваність на ЕП в Європі становив 77 %. Найбільш уразливими віковими групами були діти 10–14 і 15–19 років, серед яких захворюваність становила відповідно 12,4 і 13,2 на 100 тис. населення.

Мета: аналіз захворюваності на ЕП в Україні та Європі за період 2010–2019 рр.

Матеріали та методи. Матеріалами для аналізу були річні статистичні форми щодо інфекційної захворюваності МОЗ України, ДЗ «Український центр з контролю та моніторингу захворювань МОЗ України» та Центру громадського здоров’я МОЗ України.

Результати та обговорення. Аналізуючи показники захворюваності на ЕП в Україні за 2010–2019 рр., можна відмітити продовження тенденції до зниження і стабілізації захворюваності серед усього населення — від 2,06 до 0,67 на 100 тис. відповідно. Захворюваність на ЕП реєструється в усіх вікових групах, але переважна більшість серед дітей до 17 років, і ця ситуація залишається незмінною. При аналізі рівнів захворюваності в окремих вікових групах населення за 2010–2018 рр. встановлено, що найбільш високі рівні захворюваності серед дітей були зареєстровані протягом 2010–2013 рр. і становили 8,24–5,72 на 100 тис. відповідно. Починаючи з 2014 року і по 2018 рік ці показники знижувались, але не суттєво. Захворюваність серед дорослих коливалась в межах 0,23–0,76 на 100 тис. населення. Аналізуючи динаміку захворюваності на епідпаротит за 2010–2018 рр. серед дітей різних вікових груп, слід відмітити невисокий рівень захворюваності (0,21–0,85 на 100 тис.) у дітей до 1 року, що, можливо, свідчить як про певний пасивний імунітет за рахунок захисних материнських антитіл до збудника, так і про обмежений контакт із іншими групами населення. У 2010 та 2013 р. найвищі рівні захворюваності реєструвались у групах дітей віком 1–4, 5–9 та 10–14 років (відповідно 9,22–7,09, 10,63–9,01 та 9,01–4,26 на 100 тис. населення). Починаючи з 2014 року в усіх вікових групах відмічається зниження показників захворюваності. В Україні серед дітей 10–14 років у 2014–2018 рр. захворюваність на ЕП була значно нижчою, ніж в Європі, і становила 4,04–3,19 на 100 тис. населення. Порівняти показники захворюваності в найбільш уразливій віковій групі щодо ЕП в Європі (15–19 років) з аналогічними показниками в Україні не є можливим у зв’язку з різним офіційним розподілом віку захворілих (в Україні — 15–17 років). Однак той факт, що в Україні захворюваність серед дітей 15–17 років за 2014–2018 рр. була на рівні 2,04–2,31 на 100 тис. населення, свідчить про дещо інший порівняно з Європою характер епідемічного процесу при захворюваності на ЕП. За 4 місяці 2019 р. в Україні порівняно з тим же періодом 2018 р. на тлі широкомасштабної епідемії кору захворюваність на ЕП зросла в 4,3 раза — з 0,06 до 0,26 на 100 тис. населення. За 9 міс. 2019 р. рівень захворюваності по Україні становив 0,67 на 100 тис.

Висновки. Аналіз багаторічної захворюваності на ЕП свідчить про тенденцію до поступового зниження рівня захворюваності населення в Україні. Епідпаротит і на сьогодні залишається дитячим захворюванням. За роки спостереження (2010–2018 рр. та початок 2019 року) захворюваність на ЕП реєструється в усіх категоріях населення, з найбільш високим рівнем захворюваності дітей у вікових групах 1–4 роки, 5–9 та 10–14 років. Характерними рисами епідпроцесу є осінньо-весняна сезонність, циклічні підйоми захворюваності тривалістю 3–5 років та міжепідемічні інтервали. Таким чином, сучасний епідемічний процес ЕП в Україні характеризується стабільною інтенсивністю з найбільш високим рівнем захворюваності дітей молодших вікових груп, що поряд з іншими характерними рисами властиво для захворюваності на ЕП в довакцинальному періоді і є наслідком критичного стану вакцинопрофілактики ЕП у попередні роки. З огляду на те, що для профілактики ЕП застосовується вакцина КПК і рівні охоплення вакцинацією в Україні однакові для ЕП, краснухи і кору, епідемія якого мала місце в Україні, існує ризик ускладнення епідемічної ситуації з ЕП саме за рахунок більш старших вікових груп, де відбулося значне накопичення неімунних осіб у зв’язку із низьким рівнем охоплення щепленнями в попередні роки.