Журнал «Актуальная инфектология» Том 8, №1, 2020

Вступ

Численні епідеміологічні дослідження показали, що інфекція, викликана Helicobacter pylori (НР), є однією із найбільш поширених у всьому світі [1]. Вірулентність НР залежить від генотипу бактерії. На сьогодні ідентифіковані численні гени НР. Понад 30 генів містить «острів патогенності» (cagPAI), виявлений у 60 % штамів НР [2]. Кодовані ним білки функціонують як система секреції бактеріальних факторів, що уражають слизову оболонку хазяїна. У НР виявлено 6 основних антигенів, до яких виробляються антитіла. Це IgG та IgM, секреторні sIgA, здатні проникати через слизову оболонку [3]. Проте захисний ефект антигелікобактерних антитіл недостатній. Антигенний стимул НР дає змогу збуднику тривалий час взаємодіяти з імунною системою слизової оболонки, сприяє хронізації гелікобактерної інфекції. Найбільш детально описано три основних фактори вірулентності HР: генний продукт, пов’язаний із цитотоксином (CagA), вакуолізуючий токсин (VacA) і адгезивний білок BabA2. Асоційований із цитотоксином CagA є білком із молекулярною масою приблизно 125–140 кДа, що кодується геном СagA [4–6] і проникає в епітеліальні клітини шлунка за допомогою секреторної системи IV типу, що кодується CAG PAI [7]. Усередині епітеліальної клітини CagA фосфорилюється за залишковим тирозином СРК-кіназами клітини-хазяїна і стимулює клітинно-сигнальні шляхи [8], що, у свою чергу, викликає ураження клітин і активацію протоонкогенів. VacA є поліморфним, основними алелями сигнальної ділянки є s1 і s2, тоді як алелями середньої ділянки є m1 і m2 [9–10]. VacA — токсин, що зв’язується з декількома рецепторами епітеліальних клітин з утворенням великих вакуолей. BabA-адгезин HР — це білок зовнішньої мембрани, що зв’язується з антигенами фукозильованої гістогрупи на поверхні епітеліальних клітин шлунка [11–12]. Було повідомлено, що штами HР, які мають ген BabA2, пов’язані зі збільшенням запалення шлунка й підвищеним ризиком розвитку виразки дванадцятипалої кишки. Частота факторів вірулентності HР варіює в широких межах. Наприклад, поширеність VacAs1 коливається від 48 % [13] до 100 % [14], тоді як поширеність CagA коливається від 66,9 до 83,6 і 100 %, а BabA2 — від 46 до 82,3 %.

Схильність до захворювань, зумовлених впливом мікроорганізмів, визначається імунологічною реактивністю організму, що контролюється HLA-генами. Наявність або відсутність певного HLA-фенотипу визначає чутливість або толерантність кожного індивіда до інфекції. З цієї позиції можна розглядати і схильність до захворювань, зумовлених впливом мікроорганізмів, у тому числі при дуоденальній виразці, асоційованій із гелікобактерною інфекцією.

Метою даного дослідження стало встановлення взаємозв’язку між наявністю антитіл до CagA і BabA2 антигенів Helicobacter pylori і антигенами II класу системи HLA (локус DQ A1) у дітей, хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки.

Матеріали та методи

Для досягнення мети й вирішення поставлених завдань проведено комплексне клінічне й інструментально-лабораторне обстеження 140 дітей, хворих на хронічну виразкову хворобу дванадцятипалої кишки (ВХДПК), віком 7–18 років (середній вік 12,3 ± 2,6), які проживали в м. Чернівцях та Чернівецькій області. Дослідження проводились у два етапи. Перший етап — ретроспективне дослідження за період 2010–2017 рр. з метою вивчення поширеності ВХДПК. У роботі використані дані офіційної медичної статистики (щорічні статистичні збірники), проаналізовано архівні історії хвороби дітей, які перебували на стаціонарному лікуванні в гастроентерологічних відділеннях дитячих лікарень. Другий етап — проспективне дослідження. Для формування вибірки обрано описовий тип дослідження з одномоментним зрізом. Репрезентативність вибірки досягалася завдяки випадковому відбору дітей, які хворіли на ВХДПК. Критерії включення в дослідження: місце проживання (м. Чернівці та Чернівецька область); вік (7–18 років); стать (кількість хлопчиків і дівчаток); однотипність клінічного діагнозу, однотипний характер порушень функції шлунка, єдина діагностична програма. Критерії виключення з дослідження: наявність декомпенсованої супутньої патології; вік до 7 років; обстеження в інших лікувально-профілактичних закладах, проживання за межами Чернівецької області; застосування антибактеріальної терапії впродовж одного місяця й антисекреторних препаратів за 4 доби до дослідження. Дослідження проведене з урахуванням основних положень GCР ІCH і Гельсінської декларації з біомедичних досліджень. Дизайн дослідження передбачав дотримання принципів конфіденційності й поваги до особистості дитини та інших етичних принципів стосовно людей, які виступають суб’єктами дослідження.

Верифікація клінічного діагнозу проводилася відповідно до протоколів лікування дітей за спеціальністю «Дитяча гастроентерологія» (наказ МОЗ України № 59, 2013 рік). Верифікація НР проводилася безпосередньо під час ендоскопічного дослідження (забір біоптатів із тіла, антрального відділу шлунка й цибулини ДПК. Мазки-матрички слизової оболонки шлунка і ДПК після фіксації та просушування на повітрі протягом 10 хвилин забарвлювали азур-еозином. Препарати вивчали під масляною імерсією зі збільшенням × 630. НР візуалізувалася як зігнута або спіралеподібна бактерія. У сироватці крові дітей, хворих на ВХДПК, методом імуноферментного аналізу (ІФА) виявляли сумарні антитіла до антигену CagA і BabA2 Helicobacter pylori, використовуючи тест-систему «ХелікоБест-антитіла» («Вектор-Бест», Росія). Для вивчення генної структури й поліморфізму НР використано полімеразну ланцюгову реакцію (стандартна тест-система для визначення ДНК НР, CagA-позитивного й BabA2-позитивного штамів НР). Дослідження проводилося в українсько-німецькій лабораторії «Букінтермед» (ліцензія АВ № 431232 від 22.09.2008). Результати дослідження статистично оброблені за допомогою пакетів комп’ютерних програм Statistiсa for Windows 8.0.0. (SPSS I.N.C.; 1989-1997), Statistiсa V.6.0 (StatSoft Inc.; 1984–1996). Кількісні й порядкові показники подані як середнє значення (М) ± стандартне відхилення (середнє квадратичне відхилення) (s), якісні — у вигляді абсолютного числа спостережень і частки (%) від загальної кількості хворих за вибіркою в цілому або у відповідній групі. При статистичній обробці отриманих результатів, що відповідали нормальному розподілу, використовувалися загальноприйняті в медицині методи статистики. Надійність (імовірність нульової гіпотези) вираховували згідно з методом і таблицею Стьюдента. Для твердження про вірогідність різниці враховувалася величина рівня ймовірності (р) — р < 0,05.

Результати та обговорення

За результатами дослідження виявлено, що із 140 пацієнтів з НР+ методом полімеразної ланцюгової реакції підтверджено наявність НР у 120 осіб, що становить 85,7 %, тоді як у групі осіб з НР– усі 140 досліджень, проведені даним методом, не виявили НР. Отже, частота інвазії НР у нашому дослідження становить 85,7 %. Результати дослідження подані в табл. 1, 2.

Питома вага всіх штамів із наявністю генів токсичності (tox+) становить 71,7 % від усіх штамів НР. Спектр генів токсичності НР розподілився так: CagA+ визначено в 70 осіб (81,3 %), BabA2+ визначено в 62 осіб (72,1 %). Отже, серед штамів НР виявляється гетерогенність із закономірним підвищенням біохімічної активності бактерій за наявності в них гена CagA.

Асоціативні зв’язки антигенів HLA і дуоденальної виразки мають значні популяційні відмінності (табл. 3).

Частота виявлення різних гаплотипів HLA DQ A1 за результатами наших досліджень подана в табл. 4.

В обстеженій групі хворих із сильнопозитивними результатами ІФА (титр антитіл до CagA антигенів НР 1 : 80) вірогідно частіше виявлявся антиген HLA DQ A1 (χ² = 4,29, Р = 0,03) і фенотипи HLA-DQ A1 0103 0103 (χ² = 4,09, Р = 0,04).

Порівняльний аналіз результатів виявлення антитіл до CagA антигену НР показав, що у хворих на ВХДПК порівняно з контрольною групою вірогідно частіше реєструвалися позитивні результати ІФА. Оскільки депресивна дія НР спрямована на лімфоцитарну ланку імунітету, а молекули антигенів HLA-системи експресуються на мембранах лімфоцитів, не виключено, що при взаємодії продуктів дії НР з певними HLA-антигенами лімфоцитів запускається імунопатологічний процес, що приводить до утворення виразки.

Висновки

1. Як імуногенетичні маркери схильності до розвитку виразки дванадцятипалої кишки в дітей виділено гени HLA-комплексу ІІ класу DQ A1 0103, 0201 і гаплотипне поєднання генів 0103 0103; 0201 0103; 0201 0301.

2. Високий рівень антитіл до CagA антигену Helicobacter pylori асоціюється з антигеном HLA-комплексу ІІ класу DQ A1 0103, 0201.

3. Наявність певної комбінації антигенів HLA-комплексу можна використовувати як критерій формування груп ризику розвитку виразки дванадцятипалої кишки в дітей.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів і власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.