Журнал «Актуальная инфектология» Том 7, №5-6, 2019

Актуальність. При впровадженні в Україні глобальної стратегії ВООЗ з елімінації вірусних гепатитів одним із напрямків є виявлення та лікування хворих на хронічний вірусний гепатит С (ХВГС). При вивченні аспектів патогенезу гепатиту С науковці шукають нові механізми впливу на фактори вірусу та/або хазяїна. Останніми роками вивчають нові епігенетичні фактори, такі як мікроРНК (синоніми: miR, miRNA) — це молекули завдовжки 18–22 нуклеотиди, які відіграють вирішальну роль у регуляції експресії генів багатьох видів та застосовуються як діагностичні маркери в багатьох сферах медицини. Дослідники виділяють близько 100 печінкоспецифічних мікроРНК, деякі з них є потенційними індикаторами пошкодження печінки. У деяких публікаціях висвітлено, що мікроРНК–122 сприяє реплікації HCV в інфікованих клітинах, а підвищений рівень експресії мікроРНК–448, мікроРНК–196, Let–7b, навпаки, пригнічує реплікацію вірусу шляхом прямої дії на геном HCV в експерименті та шляхом прямого націлювання на кодуючі ділянки CORE і NS5A геному HCV, що може бути перспективним напрямком у лікуванні хворих. Але функції багатьох мікроРНК при ХВГС ще не до кінця вивчено.

Мета дослідження. Вивчити базовий рівень експресії циркулюючих мікроРНК–122 у хворих на хронічний вірусний гепатит С з 1–м генотипом HCV.

Матеріали та методи. Під нашим наглядом знаходились 74 хворі на ХВГС з 1–м генотипом HCV; середній вік становив 47,5 ± 1,4 року. Із них чоловіків — 38 (51,4 %), жінок — 36 (48,6 %). Хворі знаходились на лікуванні у КЗ «МКЛ № 21 ім. проф. Є.Г. Попкової ДМР» м. Дніпро (інфекційна лікарня). Діагноз та моніторинг стану хворих проводили згідно з Наказом МОЗ України № 729 та локальними протоколами. Рівень експресії мікроРНК–122 (miR–122, hsa–miRNA–122) визначали за протоколом виробника. Спочатку тотальну РНК виділяли з плазми крові методом фенол–хлороформної екстракції. Потім, щоб оцінити рівень зрілих мікроРНК, виконували зворотну транскрипцію з використанням набору для зворотної транскрипції мікроРНК TaqMan (Applied Biosystems, США). Рівень miRNA розраховували за формулою2^–ΔСt, нормалізували до U6 snRNA і представляли в умовних одиницях. Контрольну групу становили 11 здорових осіб; середній вік 38,5 ± 5,5 року; із них чоловіків — 5 (45,5 %), жінок — 6 (54,5 %). Обидві групи були статистично порівнянними за статтю (р = 0,715 за критерієм χ²) та віком (р = 0,142 за t–критерієм). Статистичну обробку даних проводили методом варіаційної статистики з використанням продуктів Microsoft Excel та пакета програм Statistica v.6.1.

Результати дослідження та їх обговорення. Згідно з нашими даними, дослідження рівня експресії циркулюючих мікроРНК–122 у хворих на ХВГС і здорових осіб показало їх значну варіабельність. Медіана рівня експресії miR–122 у хворих склала 8,771 (IQR (Q₂₅; Q₇₅): 1,110; 121,652), у здорових осіб — 0,299 (IQR (Q₂₅; Q₇₅): 0,006; 0,788) при p = 0,0001 (U; Z). Отримані дані вказують на те, що рівень експресії мікроРНК–122 у хворих у 29 разів перевищує показники у здорових осіб. Десяткові логарифми показників рівня експресії miR–122 (Log₁₀) у хворих становили 0,939 (IQR (Q₂₅; Q₇₅): 0,045; 2,085), у здорових осіб — –0,525 (IQR (Q₂₅; Q₇₅): –2,194; –0,104) при p = 0,0001 (U; Z). Ідентифікований нами профіль рівня експресії мікроРНК–122 в українських пацієнтів з 1–м генотипом HCV може стати до нагоди при лікуванні хворих на ХВГС як в Україні, так і у світі та розробці подальшої тактики ведення хворих для модуляції продукції miR–122 та зменшення патологічних проявів захворювання, які регулюються цим епігенетичним маркером.

Висновки. На основі проведених досліджень встановлено, що при діагностиці та лікуванні хворих на ХВГС поряд з основними клініко–лабораторними показниками та відомими критеріями діагнозу мають враховуватись епігенетичні маркери. Отримані дані свідчать, що високий рівень експресії циркулюючих мікроРНК–122 в обстежених осіб, а саме ≥ 8,771 ум. од. (Log₁₀miR–122 ≥ 0,939 ум. од.), може бути підґрунтям для подальшого обстеження пацієнтів із HCV–інфекцією, що буде сприяти впровадженню глобальної стратегії ВООЗ з елімінації вірусних гепатитів та дозволить персоніфікувати лікувальну тактику у хворих на ХВГС.