Журнал «Актуальная инфектология» Том 7, №5-6, 2019

Актуальність. Довготривалими науковими дослідженнями доведено високий ступінь уразливості системи травлення, зокрема шлунково–кишкового тракту (ШКТ), до дії іонізуючого опромінення (ІО) на фоні загальновизнаних факторів негативного впливу в постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та персоналу об’єкта «Укриття» ЧАЕС (ОУ). Незважаючи на досягнуті успіхи в розкритті механізмів виникнення та формування патології ШКТ, застосування сучасних методів діагностики та лікування (зокрема, антихелікобактерної терапії), поширеність захворювань гастродуоденальної зони не має тенденції до зменшення, особливо серед постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, що вказує на відсутність остаточного вирішення проблеми радіаційно індукованих уражень ШКТ. Тому оцінка стану гастродуоденальної зони в контингенту, який працює в радіаційно–небезпечних умовах, в тому числі й дії відкритих джерел ІО, є важливою й актуальною для вчасної діагностики патологічних змін, проведення відповідного лікування та запобігання розвитку ускладнень.

Мета дослідження: проаналізувати та визначити особливості змін шлунка і дванадцятипалої кишки (ДПК) з урахуванням інфікування на Helicobacter pylori в осіб, які виконували радіаційно–небезпечні роботи з перетворення об’єкта «Укриття» ЧАЕС на екологічно безпечну систему, для вчасного проведення лікувально–профілактичних заходів щодо збереження здоров’я і працездатності робітників у подальшому.

Матеріали та методи. Обстежені 334 особи чоловічої статі віком від 20 до 55 років (середній вік — 38,6 ± 0,6 року) до та після робіт на ОУ впродовж 5 років, до та після робіт на ОУ, які проходили обстеження в клініко–діагностичних підрозділах ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України». При первинному обстеженні в досліджених не було діагностовано захворювань системи травлення або наявні хронічні захворювання ШКТ були в стані довготривалої ремісії. Проведені лабораторні дослідження крові, езофагогастродуоденоскопія; ультрасонографія органів черевної порожнини. Діагнози захворювань травної системи встановлені відповідно до стандартизованих протоколів діагностики та лікування хвороб органів травлення, затверджених МОЗ України. Враховані традиційні чинники ризику щодо розвитку гастродуоденальної патології (паління, спадковість, вживання алкоголю, психоемоційний стан). Для визначення Helicobacter pylori застосовували швидкий уреазний тест (тест–системи URE–HP test, Pliva,Чехія). Біофізичний контроль доз внутрішнього опромінення робітників виконувався відповідно до вимог державного гігієнічного нормативу «Основні санітарні правила забезпечення радіаційної безпеки України». Використані: радіохімічний аналіз проб — сечі та фекалій із вимірюванням вмісту 238–240Pu і прямим вимірюванням вмісту 137Cs в організмі персоналу ОУ. Статистичну обробку отриманих результатів дослідження здійснювали за допомогою статистичних пакетів Statistica 6.0, серія № 4431415926535897 та Stata/SE 8.1.

Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз результатів медичного обстеження осіб, які зазнали впливу ІО (дози опромінення за рік у межах 24,3 ± 16,1 мЗв), засвідчив про виникнення патологічних змін гастродуоденальної зони у всіх досліджених порівняно з групою контролю. Так, після робіт на ОУ у 100 % обстежених було встановлено хронічний гастрит або гастродуоденіт, що констатує виникнення патологічних змін вперше та рецидивів наявної патології. Кількість інфікованих на Helicobacter pylori збільшилась (р < 0,01) вдвічі порівняно з первинним оглядом. Вірогідно більше діагностовано порушень моторики верхніх відділів ШКТ (р < 0,01) після виконання робіт на ОУ, зокрема за рахунок ерозивних форм рефлюкс–езофагіту, особливо в досліджених осіб із загальною дозою опромінення (32,9 ± 18,5 мЗв). Дуоденогастральний рефлюкс також виявлено вдвічі (р < 0,05) частіше після робіт на ОУ. Ерозивні ураження шлунка та ДПК після робіт на ОУ діагностовані частіше (р < 0,01) порівняно з даними первинного огляду (відповідно на 15,6 та 28 %), із вірогідним (р < 0,05) переважанням захворювань в осіб, котрі не мали впливу ІО в анамнезі, однак виключно на фоні інфікування Helicobacter pylori. У зазначеної групи обстежених виразки ДПК також виявлялись вірогідно частіше — на 4,5 % (р < 0,05). Таким чином, доведено, що ризик розвитку загострень хронічних захворювань шлунка та ДПК суттєво залежить від дії радіаційного фактора в дозах більше 20 мЗв за рік, підсилюється інфікуванням Helicobacter pylori, особливо на фоні зловживання палінням та лабільного психоемоційного стану працівників.

Висновки. Експертна оцінка стану системи травлення, зокрема шлунка та ДПК, щодо дозволу виконання виробничих завдань в умовах дії ІО через високий ризик виникнення запального процесу на тлі інфікування Helicobacter pylori має ґрунтуватись на результатах об’єктивного медичного дослідження (гастродуоденоскопії, визначення Helicobacter pylori, лабораторних досліджень та ультрасонографії органів черевної порожнини) як обов’язкового комплексу обстеження працівників ОУ і підприємств ядерно–паливного комплексу, що дозволить вчасно виявляти патологічні зміни, призначати за необхідності додаткове обстеження та відповідний курс лікування, що дозволить запобігти розвитку рецидивів або ускладнень наявних захворювань гастродуоденальної зони та зберегти здоров’я контингенту працюючих.