Журнал «Актуальная инфектология» Том 7, №5-6, 2019

Актуальність. Після значних успіхів у створенні вакцин проти сибірки та впровадженні поголівної вакцинації сприйнятливих тварин у ХХ столітті сибірка, по суті, перестає розглядатися як хвороба, що має найбільше значення та ризики для здоров’я людей та економік країн світу. Але ХХ століття, окрім здобутків у боротьбі із сибіркою, принесло нам ще одне розуміння проблеми: збудник Bacillusanthracis — це агент для біологічної зброї. Ключовими подіями можна вважати події 1979 року у Свердловську (нині — Єкатеринбург): за офіційною версією, через потрапляння контамінованого м’яса на ринки міста 64 людини загинули від сибірки. Однак, за неофіційною версією, епідемія була викликана випадковим викидом в атмосферу хмари спор збудника сибірки з військово–біологічної лабораторії військового містечка № 19, розташованого в Чкаловському районі міста, внаслідок чого загинули до 100 людей. Потім були події 2000–х, що отримали назву Amerithrax (America + anthrax), тоді спори збудника сибірки було розіслано поштовими листами: 22 людини заразилися, із них 5 загинули. Вищеописані події лягли в основу розуміння місця збудника сибірки в системі запобігання біологічним загрозам. Сибірка — це насамперед захворювання травоїдних тварин, людина може заражатися напряму, через тварин та продукцію тваринного походження або внаслідок акту біотероризму. Потрапивши в ґрунт, за сприятливих умов (температура зовнішнього середовища не нижче 12 °С) збудник сибірки утворює спору. У споровій формі він може перебувати в ґрунті необмежений час, лишаючись життєдіяльним і зберігаючи патогенність. Ґрунт, контамінований бацилами сибірки, тривалий час (70 і більше років) залишається збудником інфекції для сприйнятливих тварин або людини.

Метою даного дослідження було визначення можливості створення біологічної загрози з боку збудника сибірки для сприйнятливих організмів на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей.

Матеріали та методи. Для досягнення поставленої мети нами було використано комплексний епізоотологічний метод дослідження (порівняльно–історичний та порівняльно–географічний, епізоотичний аналіз, статистичне дослідження). Дані щодо стаціонарно неблагополучних за сибіркою пунктів, а також місць поховань трупів тварин, які загинули від сибірки, отримали з каталогів стаціонарно неблагополучних за сибіркою пунктів на території Донецької та Ворошиловоградської областей за 1920–1978 та 1978–2002 рр., даних Державного науково–дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно–санітарної експертизи щодо спалахів сибірки на території України за 2000–2013 роки, а також каталогу місць поховань трупів тварин, які загинули від сибірки, на території Української РСР у 1920–1970 роках.

Результати дослідження та їх обговорення. Унаслідок проведених досліджень було встановлено, що на територіях, визначених Указом Президента України «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях» № 32/2019 від 7 лютого 2019 року, знаходяться 99 поховань, в яких похований 291 труп тварин, що загинули від сибірки (табл. 1). При цьому на території тимчасово окупованих територій Донецької області знаходяться 33 поховання (із 113 трупами), а Луганської — 60 поховань (із 178 трупами). Останні дані щодо поховань датуються 1970 роком, оскільки в 1960–х роках було прийнято рішення про перехід від закопування трупів тварин, що загинули від сибірки, до їх спалювання.

Але, враховуючи особливості збудника сибірки, важливими у визначенні можливості створення біологічної загрози є також дані щодо спалахів серед тварин (табл. 2). Так, згідно з отриманими даними встановлено, що на тимчасово окупованих територіях Донецької області в період 1920–2013 років було зареєстровано 316 спалахів сибірки тварин, а на тимчасово окупованих територіях Луганської області — 423 спалахи. У даному питанні особлива увага приділяється спалахам сибірки, оскільки, раз виникнувши на певній території, вона може надовго вкоренитись та час від часу нагадувати про себе спорадичними, а то й ензо– чи епізоотичними випадками, створюючи стаціонарно неблагополучні пункти.

У світовій практиці існує ціла система категоризації стаціонарно неблагополучних щодо сибірки пунктів, але дана робота не входила до наших завдань. Отже, підсумовуючи викладене вище, установлено, що відмічається пряма біологічна загроза з боку збудника сибірки для сприйнятливих організмів (осіб, залучених в операції об’єднаних сил, та тварин, що існують на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей) та також існує щонайменше 291 локація, де потенційно може бути виділений вірулентний варіант Bacillusanthracis із метою використання як агента біологічної зброї.

Висновки. Необхідним вважається проведення інформаційно–роз’яснювальної роботи щодо біологічних ризиків збудника сибірки серед осіб, залучених до операції об’єднаних сил. Існує безпосередня необхідність у вакцинації від сибірки осіб, залучених до операції об’єднаних сил.