Журнал «Актуальная инфектология» Том 7, №5-6, 2019

Актуальність. Ротавіруси посідають перше місце у структурі інфекційних агентів, що викликають діарею, що одночасно є провідною причиною смерті від діареї у дітей віком до 5 років. Однією з найважливіших патогенетичних ланок ротавірусної інфекції (РВІ) є синдром мальабсорбції вуглеводів. Водночас існує низка інших патологічних станів, які також можуть впливати на стан ентероцитів тонкого кишечника, порушуючи їх структуру і зменшуючи кількість ферменту лактази на їх апікальній поверхні. Однією з таких патологій є гастроінтестинальна форма харчової алергії (ХА). Зважаючи на те, що ХА може бути додатковим фактором, що підсилює прояви синдрому мальабсорбції вуглеводів, впливаючи на тяжкість перебігу РВІ у дітей раннього віку, постає необхідність вивчення даної проблеми.

Мета роботи: визначити особливості синдрому мальабсорбції вуглеводів у дітей раннього віку в динаміці ротавірусної інфекції залежно від наявності у них проявів харчової алергії.

Матеріали та методи. В дослідження включено 30 дітей віком від 1 до 19 місяців на грудному вигодовуванні, хворих на РВІ, які отримували лікування в Запорізькій обласній інфекційній клінічній лікарні. Пацієнти були розподілені на 2 групи: перша група — діти з проявами ХА (n = 11), друга група — діти без ХА (n = 19). У дітей в групах порівняння оцінювали вираженість та тривалість діарейного синдрому, а також лабораторні показники синдрому мальабсорбції вуглеводів: рН фекалій, загальну кількість відновлюючих цукрів у фекаліях (напівкількісне визначення за допомогою проби Бенедикта) та рівень лактози у фекаліях (напівкількісне визначення за методом Мальфатті) у динаміці на третю, п’яту та десяту добу хвороби. Статистичну обробку даних здійснювали з використанням сформованої бази даних пацієнтів у програмі Statistica for Windows 13 (StatSoft Inc., № JPZ804I382130ARCN10–J). Для оцінки вірогідності відмінностей між кількісними ознаками в незалежних групах використовували критерій Манна — Уїтні. Вірогідно значущими вважали відмінності при р < 0,05.

Результати дослідження та їх обговорення. За результатами дослідження виявлено, що у дітей із проявами харчової алергії в гострий період РВІ спостерігалися в 2,14 раза вищі рівні вуглеводів у фекаліях відносно дітей другої групи, становлячи на третю добу хвороби в середньому 1,5 (0,75; 2,00) % проти 0,7 (0,20; 1,00) % відповідно (р = 0,04). У розпал хвороби (на п’яту добу) відзначалося поглиблення різниці показників проби Бенедикта: діти першої групи мали у 2,5 раза вищу загальну кількість вуглеводів у фекаліях, що в середньому дорівнювала 1,65 (1,50; 1,75) % проти 0,65 (0,50; 1,50) % у дітей другої групи (р = 0,032). Нами було відзначено, що у дітей із ХА процеси порушення розщеплення та всмоктування вуглеводів ентероцитами тонкої кишки в періоді реконвалесценції РВІ залишалися більш вираженими порівняно з дітьми без ХА, що виражалося різницею середніх показників проби Бенедикта на десятий день хвороби: 0,62 (0,40; 1,50) % та 0,5 (0,20; 1,00) % відповідно. Проте вірогідної різниці в показниках не спостерігалося (р > 0,05). У дітей обох груп фіксувався сильний прямий кореляційний зв’язок між рівнем лактози у фекаліях та загальною кількістю відновлюючих цукрів у динаміці РВІ (r = +0,94; р < 0,05 — на третю добу; r = +0,95; р < 0,05 — на п’яту добу хвороби та r = +0,91; р < 0,05 — на десяту добу в дітей із проявами ХА проти r = +0,92; р < 0,05; r = +0,88, р < 0,05; r = +0,81; р < 0,05 відповідно в групі дітей без ХА). Рівні нерозщепленої лактози у фекаліях дітей першої групи в гострий період РВІ були вищими порівняно з показниками в другій групі, становлячи в середньому 1,50 (0,40; 1,50) % та 1,50 (0,50; 1,50) % на третю і п’яту добу хвороби проти 0,40 (0,20; 0,5) % та 0,50 (0,40; 1,00) % відповідно (р > 0,05) зі зменшенням різниці даних показників у періоді реконвалесценції РВІ: 0,50 (0,20; 1,50) % та 0,40 (0,20; 0,50) % на десяту добу РВІ відповідно (р > 0,05). Крім того, нами було відзначено, що у дітей, які мали ХА, на десятий день хвороби рН калу залишалася різко кислою — 5,36 (4,87; 5,90) на відміну від другої групи дітей, в яких у цей термін спостерігалася нормалізація даного показника — 5,67 (5,80; 6,50) (р < 0,05). Аналіз динаміки діарейного синдрому показав, що його тривалість у пацієнтів із ХА була в 1,57 раза вищою відносно дітей без проявів ХА і становила в середньому 11,00 (9,00; 15,00) діб проти 7,00 (6,00; 9,00) діб відповідно (р = 0,044). Крім того, була виявлена вірогідна різниця в показниках тривалості перебування у стаціонарі: 11,00 (10,00; 15,00) діб у дітей першої групи проти 9,00 (9,00; 10,00) діб у дітей другої групи (р = 0,021).

Висновки. У дітей раннього віку, хворих на РВІ, які мали супутні прояви ХА, спостерігалися більш виражені та тривалі лабораторні прояви синдрому мальабсорбції вуглеводів переважно через лактазну недостатність порівняно з дітьми без ХА, що впливало на тривалість діарейного синдрому та призводило до подовження часу стаціонарного лікування.