Журнал «Актуальная инфектология» Том 7, №5-6, 2019

Актуальність. До збудників сапрозоонозних інфекцій, здатних активно існувати і розмножуватися у зовнішньому середовищі (водойми, ґрунти, рослини), а також в організмі тварин, належать ієрсинії. Захворювання, зумовлені патогенними для людини та тварин ієрсиніями (Yersinia pestis, Yersinia pseudotuberculosis і Yersinia enterocolitica), є доволі поширеними. Біологічне споріднення збудників псевдотуберкульозу і кишкового ієрсиніозу забезпечує подібність клінічних форм. Псевдотуберкульоз — інфекційне захворювання різних видів тварин, що супроводжується інтоксикацією, утворенням у різних органах казеозних вузликів та зернисто–некротичних осередкових уражень, подібних до туберкульозних. Хворіє людина (захворювання характеризується лихоманкою, інтоксикацією, ураженням тонкого кишечника, печінки, скарлатино–подібними висипаннями). Основний шлях зараження — аліментарний. Yersinia spp. — грамнегативні, біполярні палички, володіють ферментативним метаболізмом, факультативні анаероби. Оптимальна температура культивування 28–29 °С, можуть розмножуватися за температури від 2 до 40 °С. Рухливі (виняток — Y. рestis) за температури 22–28 °С і нерухомі при 37 °С, у Y. enterocolitica рухливість більш виражена. В умовах зниженої температури (4–8 °С) культури ростуть у гладкій формі, але накопичення відбувається повільно. За температури вище 28 °С Y. pseudotuberculosis дисоціює у шорстку (R) форму. При виділенні з організму хворого або від тварин Y. pseudotuberculosis та Y. enterocolitica знаходяться в S–формі. Однак іноді виділяються культури Y. pseudotuberculosis в R–, S–R–, R–S–формах. Патогенність ієрсиній залежить від наявності плазмід, які відповідають за синтез факторів вірулентності. Відомо, що Y. pestis походять від Y. pseudotuberculosis серотипу O1b внаслідок внутрішньогеномних перебудов і делецій. Однак за межами теплокровного макроорганізму через вплив різноманітних факторів досить часто відбуваються зворотні та незворотні зміни деяких властивостей, які наближують фенотипи Y. pestis та Y. pseudotuberculosis. Г.В. Демидова, В.П. Зюзина та ін. (2009) досліджували патогенні штами Y. pseudotuberculosis та встановили, що за чутливістю до поліміксину В досліджені штами, що належать до різних серотипів, можна розділити на групи, зокрема, культури серотипів I і IV, були чутливими до поліміксину В за температури 28 °С та резистентними за температури 37 °С. Г.М. Титарева, Н.К. Фурсова, С.В. Балахонов (2003) досліджували штами Y. pestis та повідомили, що стійкість штамів, культивованих за температури 25 °С, є вищою, ніж у штамів, культивованих за температури 37 °С. Отже, важливим напрямом у диференційній діагностиці Yersinia spp. є вивчення біологічних властивостей культур за температурних режимів інкубування 23–28 °С та 37 °С.

Метою роботи було вивчення біологічних властивостей R–форми штамів Y. pseudotuberculosis.

Матеріали та методи. Проби відбирали від синантропних гризунів (24 зразки). Ізоляцію та ідентифікацію Y. pseudotuberculosis здійснювали відповідно до інструкцій «Эпидемиологический надзор и профилактика псевдотуберкулеза и кишечного иерсиниоза» МУ 3.1.1.2438–09. З метою встановлення концентрації життєздатних мікроорганізмів готували зразки відповідно до ДСТУ ISO 6887–1:2003. Інкубацію культур здійснювали в термостаті за двох температурних режимів: 23 °С та 37 °С упродовж 24–48 годин.

Результати дослідження та їх обговорення. Нами було досліджено 6 ізолятів Y. pseudotuberculosis, виділених від польових мишей. Під час культивування за температури 37 °С культури Y. pseudotuberculosis ди–соціювали в R–форму, що супроводжувалося втратою рухливості, зниженням ферментативної активності та частковою втратою цукролітичних властивостей. Пасажування культур у температурному режимі 23 °С не викликало істотних змін у рівні патогенності. Культури в S–формі за інтракон’юнктивального введення мурчакам зумовлювали прогресуючий кератокон’юнктивіт; при цьому введення культур в R–формі після IV пасажу при 37 °С зумовлювали незначні симптоми кон’юнктивіту, тобто рівень патогенності знижувався. Пасаж через білих мишей призводив до реверсії R–форми Y. рseudotubercu–losis у S–форму; тварини гинули впродовж 48 годин, із крові серця загиблих тварин виділяли Y. рseudotuberculosis в S–формі. S–форми Y. pseudotuberculosis були чутливими до напівсинтетичних пеніцилінів, цефалоспоринів, карбапенемів, тетрациклінів, хінолонів, фторхінолонів, хлорамфеніколу, фурадоніну. R–форми Y. pseudotuberculosis набували резистентності до природних та напівсинтетичних пеніцилінів, цефалоспоринів (крім цефалотину), хлорамфеніколу, ванкоміцину та рифампіцину. До аміноглікозидів, макролідів, лінкозамідів, хінолонів та нітрофуранів чутливість R–форм Y. pseudotuberculosis варіювала в межах фармакологічної групи. Дві культури, резистентні в S–формі до поліміксину В (23 °С), набували чутливості при культивуванні за температури 37 °С.

Висновки. Встановлено, що рівень патогенності та чутливості до антибактеріальних засобів Y. pseudotuberculosis в R– та S–формах відрізняється, що обґрунтовує доцільність поглиблених досліджень із застосуванням молекулярно–генетичних методів.