Журнал «Актуальная инфектология» Том 7, №5-6, 2019

Вступ

Гострі респіраторні захворювання (ГРЗ) та грип належать до найбільш поширених інфекційних захворювань як серед цивільного населення, так і військовослужбовців [1, 2]. Показники захворюваності серед дітей вищі, ніж серед дорослих, у 2–3,5 раза. У середньому дорослі хворіють на ГРЗ 2–3 рази на рік, а діти — до 6–10 разів на рік. Діти з організованих колективів можуть формувати одну з основних груп ризику в певній місцевості, населеному пункті [3, 4].

У військовослужбовців рівні захворюваності на ГРЗ щорічно перевищують всю іншу інфекційну захворюваність, а їх частка в загальній структурі інфекційної захворюваності сягає 90–95 % [5–8]. Під час епідемічних спалахів грипу та інших ГРЗ хворіє до 30 % і більше військовослужбовців від числа особового складу у військовій частині. Актуальність грипу та інших гострих респіраторних захворювань для військовослужбовців обумовлена не тільки рівнем захворюваності, а й можливістю тяжкого перебігу хвороби, розвитком різноманітних ускладнень (пневмонія, синусити, міокардити, менінгіти та ін.), розвитком летальних випадків від них, відсутністю чи недостатньою ефективністю засобів етіотропної терапії, імуно- й екстреної профілактики.

Відомо, що після перенесених респіраторних захворювань можуть розвиватись вторинні імунодефіцити. Повторні випадки захворювання на респіраторні інфекції сприяють затяжному, рецидивуючому і хронічному перебігу цих захворювань, і вони є причиною хронічної бронхолегеневої патології, хронічних тонзилітів, гайморитів, отитів, а також сприяють виникненню інфекційно-алергічної патології, захворювань нирок, пов’язаних із патологією респіраторного тракту (гломерулонефрит) і серцево-судинної системи (ревматизм тощо) [9, 10]. Цьому також може сприяти і герпетична інфекція, що активується на тлі перенесеного ГРЗ або сама може стати етіологічним фактором проявів ГРЗ [11]. Вторинні імунодефіцити в дітей (переважно в ранньому віці) зустрічаються частіше, ніж первинні (від 10 до 20 % у дітей до 3 років), і маніфестують у вигляді повторних та частих ГРЗ [12].

Мета дослідження: визначити особливості та відмінності зрушень у системі імунітету військовослужбовців під час АТО, хворих на гострі респіраторні захворювання та атипову пневмонію, для встановлення додаткових критеріїв ранньої діагностики й адекватного лікування.

Матеріали та методи

Досліджено та проаналізовано лейкограми крові 149 осіб мобілізованих та військовослужбовців за контрактом під час АТО, хворих на гострі респіраторні захворювання, — 84 особи та пневмонії (ПН) — 65 осіб. Вміст лейкоцитів периферичної крові та відносний вміст елементів лейкограми периферичної крові визначали за допомогою звичайних методів [13, 14]. Отримані результати виражали в абсолютних числах (Г в 1 л) та порівнювали з даними норми для умовно здорового населення (УЗН) [13–16]. При значенні вмісту нейтрофілів нижче 1,9 Г в 1 л, а лімфоцитів — 1,6 Г в 1 л реєстрували недостатність відповідної ланки імунної системи. Аналізували цитоморфологічні зміни гемограми крові за кількістю клітинних розпадів, розпадів лімфоцитів (розпади Боткіна — Гумпрехта), вмістом гігантських тромбоцитів, як ознаки порушення процесів синтезу білка чи підвищення перекисного окислення ліпідів, вмістом окремих цитоморфологічних змін пулів лімфоцитів щодо загального вмісту лімфоцитів [13–17]. При вивченні цитоморфологічних змін клітин лімфоцитів брали до уваги вміст клітин із розривами цитоплазматичної та ядерної мембрани, кількість клітин у вигляді ручки дзеркала, молодих форм, витягнутих, веретеноподібних, ріддерівських, фестончастих, клітин із бобоподібним ядром і ядром у вигляді сухого листа. При аналізі цитоморфологічних змін лімфоцитів та клітинних розпадів і тіней Боткіна — Гумпрехта враховували їх кількість на 100 клітин. Отримані результати виражали у відсотках (%) та порівнювали з даними норми для УЗН [14–18]. Приховану недостатність системи імунітету за показниками функціонально здатних й атипових лімфоцитів визначали за методом О.А. Ракші-Слюсаревої та співавт. [19]. Отримані результати були опрацьовані за допомогою методів варіаційної статистики з використанням програми Statistics Windows, версія 1, та пакета відповідних програм вимірів.

Результати та їх обговорення

На рис. 1–3 наведені дані щодо результатів дослідження лейкограми крові у військовослужбовців під час АТО, хворих на ГРЗ, ПН.

Як видно з рис. 1, вміст лейкоцитів периферичної крові в досліджуваних групах хворих перевищував такий у групі умовно здорового населення. Вміст лейкоцитів периферичної крові військово–службовців під час АТО, хворих на ГРЗ (АТО ГРЗ), становив 6,60 ± 0,98 Г в 1 л й мав лише тенденцію до збільшення порівняно з показниками умовно здорового населення — 5,3 ± 0,1 Г в 1 л (Р > 0,05).

У військовослужбовців під час АТО, хворих на ПН (АТО ПН), вміст лейкоцитів значно перевищував показники УЗН й становив відповідно 9,00 ± 0,15 Г в 1 л при Р > 0,05. Збільшення вмісту лейкоцитів у хворих всіх груп відбувалось, як правило, за рахунок нейтрофільних гранулоцитів.

Проведені дослідження дали можливість встановити значну активацію мієлоцитарного паростка крові, особливо щодо нейтрофільних гранулоцитів, яка мала свої відмінності в різних досліджуваних групах крові, що може бути використано як додатковий показник для диференціальної діагностики захворювань у перші дні хвороби. Так, вміст суми нейтрофільних гранулоцитів у хворих значно перевищував такий в УЗН. Вміст нейтрофільних гранулоцитів у групі АТО ПН становив 6,13 ± 0,84 Г в 1 л, що значно перевищував такий у хворих АТО ГРЗ — 4,15 ± 0,92 Г в 1 л. При цьому вірогідні відмінності між цими показниками були відсутні (Р > 0,05).

Вміст сегментоядерних нейтрофілів в АТО ГРЗ збільшувався в середньому до верхньої межі УЗН (3,98 Г в 1 л) й становив 3,31 ± 0,07 Г в 1 л. В АТО ПН вміст цих клітин збільшувався значно й становив відповідно 4,470 ± 0,029 Г в 1 л, перевищуючи показники УЗН (2,62 Г в 1 л) майже у 2 рази.

На рис. 2 наведено дані щодо вмісту в периферичній крові хворих військовослужбовців під час АТО, які входили в досліджувані групи, метамієлоцитів, паличкоядерних нейтрофілів та еозинофілів.

Як видно з наведених даних на рис. 2, найбільший вміст паличкоядерних нейтрофілів реєструвався в групі хворих АТО ПН — 1,010 ± 0,067 Г в 1 л при нормі 0,12 ± 0,01 Г в 1 л й був вірогідно вищим порівняно з групою УЗН (Р < 0,05). В АТО ГРЗ вміст паличко–ядерних нейтрофілів (0,65 ± 0,14 Г в 1 л) також вірогідно переважав показники УЗН, але був значно нижчим за такі в АТО ПН (Р < 0,05). Тобто вміст нейтрофілів в АТО ПН може мати прогностичне та діагностичне значення. У третини хворих АТО ПН у периферичній крові були зареєстровані мієлоцити, вміст яких був незначним і становив 0,080 ± 0,008 Г в 1 л. Мієлоцити не реєструвались в осіб із групи УЗН, хворих АТО ГРЗ. Метамієлоцити були зареєстровані у всіх групах хворих і не виявлялись в УЗН. Частота виявлення метамієлоцитів у групах АТО ГРЗ, АТО ПН становила відповідно 27 та 50 %. Вміст метамієлоцитів серед обстежених груп був найбільшим в АТО ПН й становив 0,080 ± 0,008 Г в 1 л. Вміст метамієлоцитів у АТО ГРЗ становив 0,010 ± 0,006 Г в 1 л і був вірогідно вищим порівняно з  АТО ПН (Р < 0,05).

Частота реєстрації підвищеного вмісту еозинофілів периферичної крові хворих військовослужбовців значно відрізнялась і становила: в АТО ГРЗ — 9 %, АТО ПН — 33 %. Вміст еозинофільних гранулоцитів в АТО ГРЗ становив 0,14 ± 0,06 Г в 1 л, а в АТО ПН — 0,19 ± 0,09 Г в 1 л при нормі 0,08 ± 0,01 Г в 1 л. Різниця у вмісті еозинофільних гранулоцитів між групами хворих та УЗН була невірогідною (Р > 0,05).

На рис. 3 наведено дані щодо вмісту в досліджуваних групах АТО та УЗН моноцитів й природних кілерів.

Як видно з даних, наведених на рис. 3, вміст моноцитів у всіх групах досліджуваних хворих був значно й вірогідно більшим від показники УЗН (0,15 ± 0,01 Г в 1 л). Кількість моноцитів, що перевищували показники норми в АТО ГРЗ, становила 100 %, в АТО ПН — 83 %. Вміст моноцитів в АТО ПН становив 0,80 ± 0,19 Г в 1 л, а у хворих АТО ГРЗ — 0,69 ± 0,10 Г в 1 л. Незважаючи на значні розбіжності у вмісті моноцитів в окремих групах АТО, вірогідної різниці між ними не було (P > 0,05).

Частота виявлення природних кілерів не відрізнялася в обстежених груп хворих й коливалась у межах 16–19 %. Вміст природних кілерів в АТО ГРЗ та АТО ПН у середньому становив 0,015 ± 0,010 Г в 1 л та 0,013 ± 0,010 Г в 1 л.

Вміст лімфоцитів у 20 % АТО ГРЗ був нижчим за межі норми (1,6 Г в 1 л) і становив у середньому 1,82 ± 0,02 Г в 1 л та мав тенденцію до зниження порівняно із середніми показниками норми — 2,20 ± 0,08 Г в 1 л. У 68 % АТО ПН реєстрували зниження, а в 10 % — підвищення вмісту лімфоцитів. Середні показники вмісту лімфоцитів в АТО ПН становили 2,10 ± 0,72 Г в 1 л. Використовуючи метод визначення прихованої недостатності імунітету (Ракша-Слюсарева О.А. та співавт., 2016), ми проаналізували показники стану клітинного імунітету за вмістом сукупності всіх лімфоцитів та їх вмістом, за виключенням незрілих та атипових лімфоцитів.

На рис. 4 наведено дані щодо визначення недостатності системи імунітету груп АТО ГРЗ та АТО ПН за вмістом лімфоцитів при використанні звичайного методу підрахунку вмісту лімфоцитів і способом визначення прихованої недостатності лімфоцитів (Ракша-Слюсарева О.А. та співавт., 2016).

Як видно з наведених даних, при визначенні звичайним методом частота недостатності системи імунітету в АТО ГРЗ та АТО ПН була неоднаковою. Найбільш часто вона реєструвалась в АТО ПН — 66,7 ± 7,9 %, а найменш часто — в АТО ГРЗ — 30,0 ± 4,5 %. Установлені відмінності в показниках частоти виявлення недостатності системи імунітету в АТО ГРЗ і АТО ПН (Р > 0,05).

При визначенні прихованої недостатності системи імунітету було встановлено, що в АТО ГРЗ, АТО ПН додатково існує не визначена звичайними методами недостатність вмісту лімфоцитів. Так, у 60,0 ± 4,4 % АТО ГРЗ була додатково встановлена недостатність системи імунітету, що в сумі із показниками недостатності становила 90 %. Серед АТО ПН були додатково виявлені 33,3 ± 9,4 % осіб із прихованою недостатністю системи імунітету за показниками вмісту атипових лімфоцитів, що в сумі з показниками визначення їх вмісту за звичайним методом свідчило про те, що у всіх АТО ПН в перші дні захворювання наявне порушення імунного стану за рахунок недостатності вмісту лімфоцитів.

Таким чином, установлено, що в АТО ГРЗ та АТО ПН наявні характерні зрушення в системі імунітету за показниками периферичної крові.

Проведені дослідження показали, що в АТО ПН порівняно з АТО ГРЗ у перші дні хвороби реєструється більш значний вміст лейкоцитів за рахунок нейтрофілоцитів, серед яких збільшується вміст молодих клітин — метамієлоцитів і паличкоядерних нейтрофілів, при цьому в 100 % хворих виявляється недостатність системи імунітету за показником вмісту молодих та атипових лімфоцитів.

Висновки

Отримані результати щодо особливостей імунного стану в АТО ГРЗ та АТО ПН можуть бути використаними як додатковий критерій для диференціальної діагностики гострих респіраторних захворювань й атипової пневмонії в перші дні захворювання.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.