Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Міжнародний ендокринологічний журнал Том 15, №2, 2019

Повернутися до номеру

Звернення головного редактора

Автори: Володимир Іванович Паньків

Розділи: Від першої особи

Версія для друку

Шановні читачі!

У березні 2019 року в Новому Орлеані (США) відбувся щорічний Міжнародний конгрес Ендокринологічного товариства (The Endocrine Society) — ENDO 2019. ENDO — значуща подія в ендокринологічній науковій спільноті, що дає можливість дізнаватися про новітні досягнення в галузі ендокринології й медицини загалом від відомих дослідників, експертів, викладачів і клініцистів з усього світу й залишатися на передньому краї наукових здобутків для покращання здоров’я людей. Ендокринологічне товариство, засноване ще в далекому 1916 році, залишається однією з найдавніших світових спільнот і належить до найактивніших наукових організацій. Засідання ENDO відбувалися щорічно, за винятком двох років під час Другої світової війни.

На ENDO 2019 делегати мали насичену наукову програму, що містила пленарні засідання, сателітні симпозіуми, майстер–класи, постерні доповіді й розгляд клінічних випадків, а також мали можливість розглянути положення нових практичних настанов із лікування ендокринних захворювань. Крім того, було оприлюднено результати рандомізованих клінічних досліджень, досягнення в галузі діагностики й лікування ендокринної патології та багато іншого. За день до ENDO було проведено навчання з питань ультразвукової діагностики захворювань щитоподібної залози. Серед нових тем на конгресі ENDO 2019 відзначимо такі: нейроендокринологія, ядерні рецептори й регуляція генів, репродуктивна ендокринологія, ожиріння, біоінформатика. Конгрес супроводжувала виставка ENDOExpo, у рамках якої відомі світові наукові товариства, фармацевтичні компанії й фірми — виробники медичного обладнання продемонстрували сучасні досягнення, новітні продукти й технології в галузі ендокринології.

На цьому форумі два відомі фахівці дискутували про цільове значення глікованого гемоглобіну (HbA1c) при цукровому діабеті (ЦД) 2–го типу.

Проблема виникла у зв’язку з опублікованими American College of Physicians (ACP) у минулому році клінічними рекомендаціями стосовно ЦД 2–го типу, відповідно до яких рекомендується менш інтенсивний контроль цукру в крові при пороговому рівні HbA1c від 7 до 8 %. Ці рекомендації суперечать позиції Американської діабетичної асоціації (ADA), згідно з рекомендаціями якої HbA1c має становити менше від 7 %.

На початку дискусії на ENDO 2019 учасникам запропонували проголосувати, чи згодні вони з твердженням ADA, що HbA1c для більшості дорослих (для жінок — поза вагітністю) повинен становити менше від 7 %. У результаті 82 % підтримали позицію ADA, 18 % — не погодилися і залишилися на боці ACP. Наприкінці дискусії голосування повторили, однак результати виявилися дещо несподіваними.

Першим на дебатах виступив експерт з Університету Північної Кароліни (North Carolina School of Medicine) John B. Buse, який заявив, що він проти цієї дискусії, однак на 99 % погоджується с настановами ACP. Експерт також відзначив, що для деяких пацієнтів рівень HbA1c понад 7 % є цілком прийнятним. Однак, на його думку, питання, на яке слід відповісти, стосується цільового значення HbA1c, що було б ідеальним для більшості хворих на ЦД 2–го типу. Експерт вважає, що бажання досягнути показника HbA1c менше від 7 % є принципово тактичним, оскільки це дозволить одночасно мінімізувати ризик ускладнень і зберегти якість життя пацієнтів. Потім експерт розповів про результати низки клінічних досліджень, у процесі яких ADA встановила цільове значення HbA1c менше від 7 %. Крім того, він підкреслив, що сьогодні, попри існуючі керівні принципи різних організацій, головним залишається індивідуальний підхід до пацієнта.

Наступним виступив голова комітету з клінічної практики ACP і співавтор настанов з ЦД 2–го типу Timothy Wilt, який погодився з попереднім доповідачем щодо індивідуалізації лікування як ключового фактора менеджменту ЦД. Проте він заявив, що для більшості людей переважаючим цільовим значенням HbA1c є рівень 7–8 %. Спікер підтвердив свою точку зору, посилаючись на результати дослі–джень UKPDS, ADVANCE, ACCORD і VADT, згідно з якими було встановлено, що рівень HbA1c нижче від 7 % не був ефективним для усунення мікро– й макросудинних ускладнень.

У процесі дискусії було зауважено, що дослі–дження ADVANCE, ACCORD і VADT були проведені лише для деяких особливих груп пацієнтів.

Однак при проведенні повторного голосування наприкінці дебатів думка аудиторії змінилася. Так, лише 58 % підтримали John B. Buse, що цього разу практично стало перемогою ACP.

Вітання читачам «Міжнародного ендокринологічного журналу» з Бельгії! Ця країна відома передусім завдяки Фландрії, а ось франкомовна її частина — Валлонія — часто залишається поза увагою мандрівників. І даремно, тут є на що подивитися, і все виглядає інакше, ніж у північній частині королівства. Місто Дінан із 12–тисячним населенням розташоване за 90 кілометрів від Брюсселя й лише за 20 кілометрів від Франції. Над ним нависає здоровенна скеля, що стала фундаментом для цитаделі. Про Дінан, мабуть, так і не знали б широко у світі, якби не його уродженець Адольф Сакс — винахідник саксофона. Тепер саксофон для Бельгії має символічне значення.

Саме тут, у Дінані, майже 200 років тому народився творець саксофона Адольф Сакс. Іще юнаком Адольф працював у Брюсселі на фабриці музичних інструментів, що належала його батькові. Продовжуючи сімейну традицію, хлопець намагався експериментувати з кларнетом — загальновизнаним на той час інструментом. Після перших спроб 20–річний Сакс переїжджає до Парижа, де ринок духових інструментів був дуже розвиненим завдяки тенденції до оновлення французької військової симфонічної музики. Саме там у 1846 році він запатентував свій перший саксофон. Перші кроки на шляху популяризації винаходу були складними. Майстерня декілька разів перебувала на межі банкрутства. Та з плином часу прийшли визнання і слава. У брюссельському музеї музичних інструментів збереглися декілька витворів дінанського майстра. Цей винахід світ тогочасних знавців сприй–няв досить неоднозначно. Вони називали його «варварським інструментом» через чудернацьку форму й незвичне звучання.

Чесно кажучи, до поїздки в Бельгію нічого не чув про Дінан. Лише під час підготовки до візиту, коли я переглядав визначні місця, у поле зору потрапило це місто. Одного погляду на фото вистачило, щоб усвідомити: сюди обов’язково треба їхати! Дінан, притиснутий скелями до річки Маас, на фотографіях виглядав дуже мальовничо. Саме тому хотілося це перевірити. Дінан виявився містом із досить бурхливим минулим. Його вдале розташування на повноводній ріці між Кельном і Парижем завжди викликало бурхливий інтерес. Та й напрочуд гарним виявився Дінан: прямовисна скеля Баярд у центрі містечка біля мосту, поруч із нею — кафедральний собор. Спочатку тут стояла романська церква, але 1227 року її зруйнувала частина скелі. Після цього церкву перебудували в готичному стилі.

Сьогодні в Дінані розташований офіс Міжнародної асоціації Адольфа Сакса. Ця організація об’єднує численних аматорів саксофона й професіоналів. Також асоціація регулярно організовує Міжнародний конкурс саксофоністів, що зазвичай стає подією світового рівня в царині музики.

Із побажаннями
бути сміливими у своїх мріях
і працьовитими в їх досягненні
головний редактор
професор
Володимир Іванович Паньків



Повернутися до номеру