Мобильная версия

Журнал «Актуальная инфектология» Том 7, №2, 2019

Епідемічні показники щодо кору в Одеській області

Авторы: Гончаров В.О.(1), Котлик Л.С.(1), Скопенко А.В.(1), Грузевський О.А.(2), Гридіна Т.Л.(2)
(1) — ДУ «Одеський обласний лабораторний центр МОЗ України», м. Одеса, Україна
(2) — Одеський національний медичний університет, м. Одеса, Україна

Рубрики: Инфекционные заболевания

Разделы: Клинические исследования

Актуальність. З метою елімінації кору в усьому світі група експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я рекомендує приділяти підвищену увагу поліпшенню системи імунізації загалом, проводити раннє виявлення випадків інфікування, оцінку рівня імунного захисту населення, а також поліпшувати мережу лабораторної служби для своєчасної діагностики та запобігання поширенню цієї інфекції. Мета — вивчення динаміки захворюваності на кір в Одеській області у 2010–2018 роках, визначення впливу на епідемічний процес кількості вакцинованих та серопозитивних осіб. Матеріали та методи. За допомогою аналітичних та статистичних підходів проведено епідемічний аналіз матеріалів звітної документації ДУ «Одеський обласний лабораторний центр» МОЗУ для дослідження матеріалів від хворих із підозрою на кір в Одеській області за 2010–2018 роки. Результати. Захворюваність на кір по Одесі та Одеській області з 2010 по 2018 рік загалом збігалась з періодичністю епідемічних підйомів захворюваності по Україні. Переважною більшістю захворілих були діти 1–4 та 5–9 років, а також особи з вікової групи понад 30 років. Частка наявності протикорового IgG у досліджуваних у 2018 році за усіма віковими групами становила в середньому 69,46 %. Висновки. Для забезпечення епідемічного благополуччя населення по Одесі та Одеській області слід підвищити частку вакцинованих осіб до 95 %, що зможе запобігти поширенню інфекції серед населення.

Актуальность. С целью элиминации кори в мире группа экспертов Всемирной организации здравоохранения рекомендует улучшить систему вакцинации в целом, проводить раннее выявление случаев инфицирования, оценку уровня иммунной защиты населения, а также улучшать сеть лабораторной службы для своевременной диагностики и предупреждения распространения этой инфекции. Цель — изучение динамики заболеваемости корью в Одесской области в 2010–2018 годах, определение влияния на эпидемический процесс количества вакцинированных и сероположительных лиц. Материалы и методы. С помощью аналитических и статистических подходов проведен эпидемический анализ материалов отчетной документации ГУ «Одесский областной лабораторный центр» МЗ Украины для исследования материалов от больных с подозрением на корь в Одесской области за 2010–2018 годы. Результаты. Заболеваемость корью в Одессе и Одесской области с 2010 по 2018 год в целом совпадала с периодичностью эпидемических подъемов заболеваемости по Украине. Наибольшее количество заболевших были дети 1–4 и 5–9 лет, а также люди из возрастной группы старше 30 лет. Доля наличия противокоревого IgG во всех возрастных категориях составляла в среднем 69,46 %. Выводы. Для обеспечения эпидемического благополучия населения в Одессе и Одесской области необходимо повысить долю вакцинированного населения до 95 %, что приведет к предупреждению распространения инфекции среди населения.

Background. In order to eliminate measles around the world, a panel of experts from the World Health Organization recommends increased attention be paid to improving the immunization system as a whole, to carry out early detection of infections, to assess the level of immune protection of the population, and to improve the network of laboratory services for timely diagnosis and prevention of the spread of this infection. Our purpose was to study the dynamics of measles incidence in the Odesa region in 2010–2018 and to determine the impact of the number of vaccinated and seropositive persons on the epidemic process. Materials and methods. Using analytical and statistical approaches, an epidemiological analysis of the official statistical reports of State Institution “Odesa Regional Laboratory Centre of State Sanitary and Epidemiological Service of Ukraine” was performed in the paper. Results. From 2010 to 2018, the incidence of measles in Odesa and the Odesa region has coincided with the frequency of epidemic morbidity in Ukraine as a whole. The greatest number of cases was among children aged 1–4 and 5–9 years, as well as people from the age group over 30 years. The level of antimeasles IgG detected in 2018 in all age categories have averaged 69.46 %. Conclusions. It is necessary to increase the number of vaccinated persons up to 95 % to ensure the epidemic welfare of the population in Odesa and the Odesa region and for measles elimination. Increasing level of immunized people will lead to the prevention of infection spread among the population.

Ключевые слова

кір; підйом захворюваності; епідситуація; підозра на кір; лабораторна діагностика

корь; подъем заболеваемости; эпидситуация; подозрение на корь; лабораторная диагностика

measles; increased morbidity; epidemiological situation; suspected measles; laboratory diagnosis

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.7.2.2019.161152

Вступ

На початку XXI сторіччя вважалось, що кір внаслідок вакцинопрофілактики став цілком керованою інфекцією, що очікується повна ліквідація, аналогічна до віспи [1]. За оцінками експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), саме вакцинація проти кору упродовж 2000–2016 років призвела до зниження захворюваності на 75 %, а рівня смертності від кору — на 79 %, запобігши 20,4 млн смертей [2, 3], тоді як у 20-х роках ХХ сторіччя рівень смертності сягав 30 % серед усіх інфікованих осіб [4]. Завдяки вакцинопрофілактиці та розвитку системи охорони здоров’я показник смертності зменшився до 0,5 % у розвинених країнах, а в країнах із низькими соціальним рівнем розвиненості медичної допомоги цей показник може коливатись від 10 до 20–30 % [5]. Розробка й застосування безпечних й ефективних живих атенуйованих противірусних вакцин, а також поширення імунізації призвели до зниження показників смертності від кору на 60–75 %, особливо серед дітей до 5 років (на 25 %) [6, 7]. Однак вже у 2014 році кількість летальних випадків від кору стала підвищуватись через зниження загальної кількості вакцинованого населення. Це було пов’язано з дефіцитом коштів для проведення вакцинації в країнах, які розвиваються, та з розвитком так званого руху антивакцинаторів в економічно розвинених країнах [8, 9]. Зі свого боку, зниження кількості вакцинованих осіб призвело до збільшення випадків захворювання на цю інфекцію, підвищення кількості захворілих у Північній Америці та Європі, що поставило під загрозу можливість досягнення загальної кінцевої мети, яка полягала в глобальній ліквідації кору [10].

Періодично в усьому світі спостерігаються спалахи кору. Зараз продовжується черговий циклічний підйом захворюваності на кір на Європейському континенті. За даними ECDC, найбільша кількість випадків захворювання на кір в ЄС із січня 2018 р. спостерігалась в Греції (1008), Румунії (757), Франції (429) та Італії (164). Повідомлено про 7 смертельних випадків у цих чотирьох країнах: Румунії — 3, Італії — 2, Греції — 1 й Франції — 1. Усього з початку 2016 року в ЄС зареєстровано 57 смертельних випадків через кір [11].

За даними Центру громадського здоров’я МОЗ України, з початку 2018 року за 40 тижнів поточного року на кір у країні захворіли 32 489 осіб, серед яких 13 013 — дорослі і 19 476 — діти. Всього з початку року від ускладнень кору в Україні померли 14 осіб: 10 дітей і 4 дорослі [12]. Тобто кількість захворілих в Україні у 2018 році значно перевищує кількість усіх захворілих на кір в ЄС.

Аналізуючи цю ситуацію, директор ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В. Громашевського НАМН України» В.Ю. Задорожна у своїй доповіді «Епідемічна ситуація з кору та інших інфекційних хвороб» підкреслила, що за період із 2006 по 2017 рік відсоток випадків захворювання на кір в Україні щодо всіх захворілих в ЄС у різні роки значно коливався (табл. 1) [13]. У 2006 році 76,2 % випадків захворювання на кір у Європейському регіоні було зареєстровано саме в Україні, а у 2012 — 47,6 %. Ці показники напряму пов’язані з кількістю вакцинованого населення. За даними ECDC, 86 % хворих на кір в ЄС не були щеплені [14]. Зрозуміло, що в країнах, де зустрічається низький прошарок вакцинованого населення, епідемії можуть спостерігатись кожні 2–3 роки [3]. Кількість захворілих корелює з кількістю вакцинованих у оберненій залежності — підвищення кількості вакцинованих призводить до зменшення кількості захворілих, що можна бачити на рис. 1.

Тобто складна епідемічна ситуація в Україні щодо захворюваності на кір у 2017–2018 роках виникла внаслідок накопичення значного прошарку невакцинованого населення в попередні роки (2010–2016 рр.), коли рівень охоплення вакцинопрофілактикою в Україні був критично низьким порівняно з міжнародними показниками (табл. 2) [15].

Для досягнення глобальної мети — елімінації кору в усьому світі — стратегічна консультативна група експертів ВООЗ рекомендує приділяти підвищену увагу поліпшенню системи імунізації загалом, а також поліпшувати глобальну мережу лабораторної служби для своєчасної діагностики та запобігання поширенню цієї інфекції. З метою запобігання поширенню спалахів кору ВООЗ рекомендує проводити раннє виявлення випадків інфікування, оцінку рівня імунного захисту та ризику передачі інфекції, а також швидке планування відповіді закладів охорони здоров’я, включаючи використання протикорової вакцини [2].

Метою даного дослідження було вивчення динаміки захворюваності на кір в Одеській області у 2010–2018 роках та визначення впливу на епідемічний процес кількості вакцинованих та серопозитивних осіб.

Матеріали та методи

В роботі було проведено епідемічний аналіз матеріалів звітної документації ДУ «Одеський обласний лабораторний центр» МОЗУ в Одеській області за 2010–2018 роки щодо дослідження матеріалів від хворих із підозрою на кір із використанням аналітичних та статистичних підходів.

Результати

Згідно з рекомендаціями ВООЗ, у разі реєстрації захворювань, які за клінічними ознаками дозволяють запідозрити кір, тобто наявність у хворого плямисто-папульозної висипки, проявів кашлю, світлобоязні, підвищення температури до 37,5 °С й вище, проводять лабораторну діагностику. З цією метою використовують сироватку крові пацієнта, в якій визначають наявність рівня IgM. Крім того, в перші три дні після появи висипки застосовують методи виділення вірусу на культурі клітин Vero/SLAM та/або виявлення його РНК із метою визначення генотипу вірусу.

В табл. 3 наведено результати дослідження зразків сироваток крові пацієнтів різного віку з підозрою на кір за період 2010–2018 роки. Загальна тенденція до збільшення кількості захворілих у пікові 2012–2013 роки по Одеській області корелює з даними щодо захворюваності на кір по Україні (на 100 тис. населення), які наведені в табл. 4. Однак спостерігаються розбіжності щодо вікових категорій. У 2010 році по Україні превалює захворювання серед дітей до 1 року та 1–4 років. Тоді як по Одеській області підтверджений випадок захворювання спостерігається у віковій групі понад 30 років.

У 2011 році по країні підвищуються показники кількості захворілих серед дітей усіх вікових категорій, низьким залишається лише показник захворювання серед дорослих (табл. 4). Однак, за результатами наших досліджень, по Одеській області підвищуються показники захворювання серед дорослого населення (20–29 та більше 30 років), хоча кількість лабораторно підтверджених випадків кору становить лише 6,67 % (2 з 30).

У 2012 році кількість підозрілих випадків захворювання на кір по Одеській області дещо зменшується, але збільшується кількість лабораторно підтверджених випадків — 6 з 16, що становить 37,5 %. Максимальна кількість лабораторно підтверджених випадків спостерігається у віковій групі дітей 1–4 років, що цілком збігається з показниками по Україні. У 2013 році кількість хворих значно зросла — до 94 випадків, серед яких лабораторно підтверджено 53 (тобто 56,38 %). Переважна кількість хворих — діти менше 1 року та 1–4 року життя, що збігається з даними по Україні.

У 2014–2015 роках кількість випадків захворювання з підозрою на кір значно зменшується, у тому числі й кількість лабораторно підтверджених зразків, і становить 9 та 1 відповідно. У 2016 році лабораторно підтверджено 6 випадків. Ця тенденція цілком збігається з даними по Україні загалом.

У 2017 році в Одеській області спостерігається значне підвищення кількості захворілих з підозрою на кір до 1016, з яких лабораторно підтверджені 703 випадки. З числа підтверджених випадків кількість вакцинованих осіб становила 37 (5,26 %). Переважна більшість захворілих — діти 1–4 та 5–9 років, а також вікової групи понад 30 років. Ці дані збігаються з даними захворілих дітей по Україні, а що стосується хворих, старших від 30 років, то по Україні цей показник нижчий, ніж по Одеській області.

З урахуванням більше ніж 700 лабораторно підтверджених випадків кору у 2017 році в Одеській області подальші випадки захворювання підтверджувались на підставі епідеміологічного зв’язку з лабораторно підтвердженим випадком або як клінічно сумісні. Тому у 2018 році загальна кількість серологічних досліджень скоротилась, однак зросла частка лабораторно підтверджених випадків захворювання. Так, із 157 досліджених лабораторно підтвердженими були 113 випадків (71,97 %). Кількість вакцинованих із лабораторно підтверджених випадків становила 16 із 113 відповідно (14,16 %).

Обговорення

Дані, отримані в ДУ «Одеський обласний лабораторний центр» по Одеській області, не збігаються з даними, наведеними Л.А. Волянською [16], щодо епідемічних показників захворюваності на кір на Тернопільщини, де серед захворілих реєструвався високий відсоток вакцинованих — близько 50 %. Тоді як по Одеській області цей показник був значно нижчим — 5–15 %. До того ж на Тернопільщині найбільш вразливою віковою категорією були діти шкільного віку, а в Одеській області кількість лабораторно підтверджених випадків захворювання на кір залишається постійно підвищеною серед дорослого населення (20–29 років та понад 30 років).

За даними М.А. Ємця [17], в Україні з 2011 року був зареєстрований черговий етап підйому захворюваності на кір, що продовжувався у 2012 році, а у 2013 році почав зменшуватись. Автор підкреслює, що обсяги виконання профілактичних щеплень за 2009–2013 роки були недостатніми, становлячи 55–79 % застосування КПК-1, 40–83 % — КПК-2 у різні роки. Це й обумовило підвищення захворюваності на кір. У подальші роки цей показник продовжував зменшуватись (табл. 2), сягаючи у 2016 році показника з охоплення вакцинацією КПК-1 — 46 % по Україні. В Одеській області, зокрема, у 2013 році вакциновані становили 59,7 та 66,8 % КПК-1 та КПК-2 відповідно [17]. Таким чином, частка охопленого щепленням населення була значно нижчою — 95 %.

Тому стає цілком зрозумілою і прогнозованою та ситуація, що склалась в Україні у 2017–2018 роках, коли невпинно росли показники захворюваності на кір, при чому переважно серед дитячого населення, яке або зовсім не щеплене, або щеплене однією дозою вакцини, що відображено в даних ВООЗ (рис. 2) [18]. Цю думку підтримують і Г.О. Заславська й В.І. Дмитрук [19], які, провівши аналіз даних, також підкреслюють, що зниження рівня охоплення щепленням населення закономірно та неухильно призводить до підвищення захворюваності на вакцинокеровані інфекції.

Таким чином, досить важливими є дані, отримані в ДУ «Одеський обласний лабораторний центр» у 2018 році, які стосуються рівня напруженості імунітету щодо кору, що визначали за рівнем протикорового IgG із використанням імуноферментного аналізу серед різних вікових категорій населення Одеської області (табл. 5).

На жаль, це були не рандомізовані дослідження, оскільки визначення рівня протикорового IgG проводили саме серед громадян, які піклувались про стан свого післявакцинального захисту. Саме тому сумарний стан захисту становив у середньому 69,46 %. Цей показник слід вважати вищим від реальних показників та наведених у літературі відсотків вакцинованого населення, але він дуже далекий від бажаних 95 %, що могли б забезпечити епідемічне благополуччя в країні і запобігти поширенню інфекції серед населення [1, 5].

Висновки

Кількість хворих на кір по Одесі та Одеській області в різні періоди з 2010 по 2018 рік загалом збігається з періодичністю епідемічних підйомів захворюваності по Україні. Переважна більшість захворілих — діти 1–4 та 5–9 років, а також особи з вікової групи понад 30 років. Рівень наявності протикорового IgG в усіх вікових групах становив у середньому 69,46 % станом за 9 місяців 2018 року, що не може запобігти поширенню інфекції серед населення. Тому для забезпечення епідемічного благополуччя населення як по Одесі та Одеській області, так і по Україні загалом слід підвищувати відсоток вакцинованих осіб до 95 %.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів при підготовці даної статті.

Список литературы

1. Rota P.A. Measles / P.A. Rota, W.J. Moss, M. Takeda, R.L. de Swart, K.M.Thompson, J.L. Goodson // Nat. Rev. Dis. Primers. — 2016. — № 2. — P. 16049.

2. Measles vaccines: WHO position paper — April 2017 // Weekly epidemiological record Measles vaccines: WHO position paper. — April 2017. — Mode of access: http://apps.who.int/iris/bitstream/handle/10665/255149/WER9217.pdf?sequence=1.

3. WHO factsheet on measles. — Mode of access: http://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/measles.

4. Naim H.Y. Measles virus: A pathogen, vaccine, and a vector / H.Y. Naim // Human Vaccines & Immunotherapeutics. — 2015. — 11(1). — Р. 21-26. http://doi.org/10.4161/hv.34298.

5. World Health Organization. Global measles and rubella strategic plan: 2012–2020. — Mode of access: http://www.who.int/about/licensing/copyright_form/en/index.html.

6. World Health Organization. Millennium Development Goals. United Nations. Retrieved: 18 March 2013. — Mode of access: http://www.un.org/millenniumgoals/pdf/report-2013/mdg-report-2013-english.pdf.

7. Durrheim D.N. Measles — The epidemiology of elimination / D.N. Durrheim, N.S. Crowcroft, P.M. Strebel // Vaccine. — 2014. — № 32. — P. 6880-6883. doi: 10.1016/j.vaccine.2014.10.061.

8. Strebel P.M. A world without measles / P.M. Strebel, S.L. Cochi, E. Hoekstra, P.A. Rota, D. Featherstone, W.J. Bellini, S.L. Katz // J. Infect. Dis. — 2011. — № 204 (Suppl. 1). — P. 1-3. doi: 10.1093/infdis/jir111.

9. Дмитрук В.І. Імунопрофілактика інфекційних захворювань у дітей: досягнення та проблеми. Антивакцинальний рух як фактор перешкоди у проведенні імунізації населення / В.І. Дмитрук, Г.О. Заславська // Актуальна інфектологія. — 2017. — № 5(4). — С. 166-171. Doi: 10.22141/2312-413x5.4.2017.115728.

10. Cutts F.T. Measles elimination: Progress, challenges and implications for rubella control / F.T. Cutts, J. Lessler, C.J. Metcalf // Expert Rev. Vaccines. — 2013. — № 12. — P. 917-932.

11. European Centre for Disease Prevention and Control. Measles outbreaks still ongoing in 2018 and fatalities reported from four countries. — Mode of access: https://ecdc.europa.eu/en/news-events/measles-outbreaks-still-ongoing-2018-and-fatalities-reported-four-countries

12. Оперативні дані щодо захворюваності на кір: 40-й тиждень, 9 жовтня 2018. Режим доступу: http://moz.gov.ua/article/news/operativni-dani-zahvorjuvanosti-na-kir-40-tizhden.

13. Снегірьов П.Г. Кір: вердикти НАМН України / П.Г. Снегірьов // Укр. мед. часопис. — 2018. — 1(1). — 123 — І/ІІ. — С. 1-4. — Mode of access: https://www.umj.com.ua/article/120550/kir-verdikti-namn-ukrayini.

14. European Centre for Disease Prevention and Control. Monthly measles and rubella monitoring report, July 2018. Mode of access: https://ecdc.europa.eu/en/publications-data/monthly-measles-and-rubella-monitoring-report-july-2018.

15. Оперативні дані захворюваності на кір та аналіз захворюваності за 6 місяців 2018 року. Режим доступу: https://phc.org.ua/news/show/operativni-dani-zahvoryuvanosti-na-kir-ta-analiz-zahvoryuvanosti-za-6-misyaciv-2018-roku.

16. Волянська Л.А. Епідемічні реалії кору на Тернопільщині / Л.А. Волянська // Актуальна інфектологія. — 2016. — № 2(11). — Р. 98-103. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/akinf_2016_2_13.

17. Ємець М.А. Епідемічна ситуація щодо кору та краснухи в Україні / М.А. Ємець // Інфекційні хвороби. — 2014. — № 3. — С. 95-97.

18. World Health Organization. The number of patients with measles according to the WHO, during June 2017, May 2018. — Available from: http://www.who.int/immunization/monitoring_surveillance/burden/vpd/surveillance_type/active/Global_MR_Update_May_2018.

19. Заславська Г.О. Досягнення та проблеми імунопрофілактики інфекційних захворювань у дітей на сучасному етапі. Перешкоди в проведенні імунізації населення / Г.О. Заславська, В.І. Дмитрук // Актуальна інфектологія. — 2017. — 5(5). — С. 200-204. Doi: 10.22141/2312-413x5.5.2017.121628.