Журнал «Актуальная инфектология» Том 6, №5, 2018
Вернуться к номеру
Значення профілактичних програм, що реалізуються в середовищі людей, які вживають ін’єкційні наркотики, та їх вплив на епідемію ВІЛ/СНІДу в Україні
Авторы: Щербінська А.М.(1, 2), Люльчук М.Г.(1, 2), Бабій Н.О.(1, 2), Кирпичова В.В.(1), Гетьман Л.І.(2), Гриценко Т.В.(2)
(1) — ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України»,м. Київ, Україна
(2) — ДУ «Український центр громадського здоров’я МОЗ України», м. Київ, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. Сучасна епідемія ВІЛ/СНІДу в Україні останніми роками характеризується певною стабілізацією епідемічного процесу з деякими коливаннями щорічних показників: 42,6 на 100 тис. населення в 2014 р. — 42,5 в 2017 р. Аналіз кількісних показників захворюваності вказує на зростаючу частку випадків СНІДу в загальній масі зареєстрованих нових випадків ВІЛ-інфекції, що в 2014 р. становила 45,9 %, 2017 р. — 51,2 %. Зазначене дозволяє припустити зменшення кількості нових випадків інфікування ВІЛ і визначити, в яких ключових групах спостерігаються позитивні зрушення. Як свідчать результати біоповедінкових досліджень, проведених різними дослідниками, важливу роль відіграли профілактичні програми, що широко впроваджувались в середовищі споживачів ін’єкційних наркотиків, у тому числі замісна підтримувальна терапія.
Мета: оцінити вплив людей, які вживають ін’єкційні наркотики (ЛВІН), на поширення ВІЛ на сучасному етапі розвитку епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні.
Матеріали та методи. Проведено епідеміологічний аналіз статистичних звітів щодо поширення ВІЛ серед ЛВІН у різних регіонах країни та визначення структури популяції ВІЛ-1, що циркулює в Україні, з використанням аналізу електрофоретичної рухомості гетеродуплексів.
Результати. На підставі аналізу рівня захворюваності на ВІЛ-інфекцію серед ЛВІН визначена активна їх участь в епідемічному процесі, незважаючи на загальну тенденцію до зменшення поширення ВІЛ серед цієї групи підвищеного ризику (показник поширеності ВІЛ, за даними серомоніторингу в 2015–2017 рр., становив відповідно 1,67; 1,41; 1,36 %). Встановлено, що обсяг тестування на антитіла до ВІЛ осіб із груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ у цілому по країні є недостатнім (від 3,5 % у Закарпатській області до 35,3 % у м. Києві), відсоток ЛВІН, протестованих на ВІЛ, також низький і становить у середньому по країні 12,4 % (дані 2016 р.). В окремих великих регіонах (Дніпропетровська область, м. Київ) і в деяких областях Західної та Центральної України (Волинська, Тернопільська, Хмельницька) зберігається тенденція до зростання захворюваності на ВІЛ-інфекцію серед ЛВІН. Замісна підтримуюча терапія, що є ключовою складовою профілактичних програм для ЛВІН, внаслідок низького охоплення осіб із групи ризику (від 7 до 43,6 %) не повною мірою досягла епідеміологічного впливу.
Результати молекулярно-епідеміологічного моніторингу за структурою популяції ВІЛ-1, що циркулювала в Україні в 90-ті роки, в період, коли споживачі ін’єкційних наркотиків становили понад 80 % ВІЛ-позитивних людей, та циркулює тепер, на сучасному етапі розвитку епідемії ВІЛ/СНІДу, характеризуються стабільним домінуванням субтипу А ВІЛ-1.
Висновки. Результати проведеного дослідження підтверджують все ще активну участь ЛВІН в епідемічному процесі — поширенні ВІЛ у країні. Зазначене підкреслює актуальність подальшого розширення профілактичних програм, де ключовим елементом є замісна підтримуюча терапія. Обґрунтованим є систематичний молекулярно-епідеміологічний моніторинг за циркулюючою популяцією ВІЛ-1.