Журнал «Актуальная инфектология» Том 6, №5, 2018

Актуальність. Під ендогенною інтоксикацією (ЕІ) розуміють отруєння організму проміжними і кінцевими продуктами обміну речовин унаслідок накопичення їх вище фізіологічної норми у зв’язку з активацією катаболічних процесів при зниженні ендогенної детоксикації. Розвивається симптомокомплекс, що характеризує неспецифічну адаптаційну реакцію макроорганізму на токсичну мікробну агресію. ЕІ має виражений негативний вплив на перебіг хвороби і сприяє розвитку поліорганної недостатності. Даний синдром спостерігається при різних інфекційних захворюваннях, у тому числі і при гострих кишкових інфекціях. До комплексної дезінтоксикаційної терапії входять сорбенти (поліфепан, вугілля активоване, кремнію діоксид колоїдний). До сорбентів IV покоління належать кремнієві надвисокодисперсні сорбенти, що мають велику активну поверхню сорбції (на 1 г речовини більше ніж 400 м²/г) — максисорб, атоксил. Дані сорбенти не адсорбують вітаміни, мікроелементи, амінокислоти, воду, мають вибірковість сорбції щодо найбільш токсичних великих молекул, що дозволяє виводити максимальну кількість шкідливих речовин, токсинів і патогенних мікроорганізмів. Сорбенти адсорбують надлишок білірубіну, сечовини, холестерину, ліпідних комплексів, продукти розпаду алкоголю, метаболіти, які відповідальні за розвиток ендогенного токсикозу. Дані препарати не порушують пристінкове травлення, не пошкоджують слизову оболонку травного тракту. Після прийому всередину активна речовина не розщеплюється і не всмоктується, швидко виводиться з організму в незміненому вигляді.

Мета: дослідити ефективність ентеросорбенту IV покоління максисорбу при гострих кишкових інфекціях.

Матеріали та методи. Нами був проведений аналіз 68 медичних карт стаціонарних хворих на гострий ентероколіт, які лікувались у 2018 р. у клініці інфекційних захворювань НВМКЦ «ГВКГ». Із них 32 хворі були з досліджуваної групи, які отримували в комплексному лікуванні максисорб, 36 — хворих із контрольної групи. Хворі контрольної групи отримували базову терапію: при легкому перебігу йогурт по 1 т. 3 р. на добу, при середньотяжкому перебігу — ципрофлоксацин по 500 мг 2 р. на добу, а також симптоматичну та патогенетичну терапію — регідрон, внутрішньовенно сольові розчини, спазмолітики. Хворі з досліджуваної групи, крім даної терапії, отримували також ентеральний сорбент максисорб. Сорбент максисорб призначався по 1 фл. (2 г) 4 рази на добу протягом до 7 діб.

Результати. Як у досліджуваній, так і в контрольній групі перебіг хвороби був однаковий, ускладнень не розвинулось. У досліджуваній групі з легким перебігом було: 17 хворих із легким перебігом, 15 — із середньотяжким. У контрольній групі — 19 хворих із легким перебігом, 17 — із середньотяжким.

При проведенні бактеріологічних досліджень патогенної флори в жодного хворого не отримано. За даними бактеріологічних обстежень спалахів гострих кишкових інфекцій, останнім часом переважно виділялась умовно-патогенна флора. При даних спалахах спостерігалась подібна клінічна картина, як у наших обстежених хворих. Так, у всіх хворих були скарги на загальну слабкість, у 81,1 % — нудота, у 45,5 % — блювання, у 54,5 % — біль у животі, частота рідких випорожнень — до 15 разів на добу, температура тіла в більшості пацієнтів при легких формах була або нормальною, або субфебрильною, при середньотяжкому перебігу — або фебрильною, або піретичною. При надходженні на лікування рівень лейкоцитів був: Ме = 10,8 × 10⁹/л (Q₂₅ = 6,1 × 10⁹/л, Q₇₅ = 6,1 × 10⁹/л, min = 3,9 × 10⁹/л, max = 18 × 10⁹/л); кількість гранулоцитів: Ме = 77 % (Q₂₅ = 58,8 %, Q₇₅ = 79 %, min = 50,7 %, max = 83 %); кількість паличкоядерних нейтрофілів: Ме = 8 % (Q₂₅ = 7 %, Q₇₅ = 9 %, min = 5 %, max = 11 %); сегментоядерних нейтрофілів: Ме = 69 % (Q₂₅ = 53,7 %, Q₇₅ = 71 %, min = 43,2 %, max = 79 %); лімфоцитів: Ме = 16 % (Q₂₅ = 14,3 %, Q₇₅ = 34,6 %, min = 12 %, max = 43,7 %), моноцитів: Ме = 6,6 % (Q₂₅ = 5,6 %, Q₇₅ = 7,5 %, min = 3 %, max = 9,1 %). Коефіцієнт нейтрофіли/лімфоцити при легкому перебігу був 1,86, при середньотяжкому — 3,2. Перед випискою (на 5-ту — 7-му добу перебування в стаціонарі) були проведені контрольні загальні аналізи крові, отримані нормальні показники.

У досліджуваній групі при застосуванні максисорбу порівняно з контрольною групою більш швидко минала загальна слабкість (протягом 2 діб, у контрольній — 3 доби), нудота (1 та 2 доби відповідно), блювання (1 та 1 доба), відбувалась нормалізація рідких випорожнень (2,6 та 3,4 доби відповідно). Неприємних відчуттів при прийомі препарату хворі не відмічали.

Висновки. У комплексній терапії гострих ентероколітів слід використовувати новий ентеральний сорбент максисорб, що показав добрі переносимість й ефективність.