Журнал «Актуальная инфектология» Том 6, №5, 2018

Актуальність. Військовий конфлікт, економічна та гуманітарна криза в Україні створюють величезну кількість передумов для погіршення як фізичного, так і психологічного здоров’я громадян не тільки в зоні військового протистояння, але й у відносно благополучних віддалених регіонах. Доведено, що з початком війн та локальних конфліктів різко погіршується епідемічний стан на територіях, де ведуться військові дії. Це відбувається внаслідок зниження доступу до медичних послуг, гострої нестачі медикаментів та засобів особистої гігієни, ймовірності ризикованої поведінки, стресового стану, тривалого перебування поза домівкою.

Мета: провести огляд літератури щодо висипного тифу, який притаманний для військових конфліктів.

Результати. Поведінка та спосіб життя військовослужбовців та цивільних осіб у зонах бойових дій часто відрізняються від життя на мирних територіях. Нерідко люди роблять необдумані вчинки, не задумуючись про ризик набуття різних інфекційних захворювань, зокрема таких як фтиріоз та одежний педикульоз.

Це становить загрозу поширення серед осіб, які перебувають на даних територіях, інфекційних хворіб. Зокрема, епідемічного висипного тифу, із передачею збудника за допомогою переносників Pediculus humanus (L), у вигляді епідемічних спалахів, які досі проявляються в окремих країнах Африки, Центральної та Південної Америки, де умови життя сприяють збереженню одежних вошей. Масові скупчення людей (безпритульні, табори біженців, тюрми) створюють сприятливі умови для значного поширення переносників збудника висипного тифу — одежних вошей. Особливу можливість інфікування мають переміщені особи, подорожуючі (туристи), а також особи, які належать до миротворчих контингентів та співробітників Червоного Хреста, які повертаються з країн та зон воєнних конфліктів, де нещодавно мали місце епідемічні спалахи висипного тифу (Diaz J.H., 2006). Упродовж останніх двадцяти років у світі було зареєстровано два спалахи епідемічного висипного тифу різної інтенсивності: у 1998 році серед полонених у в’язниці та таборах біженців (Бурунді), де захворіло 45 тисяч осіб, та серед хворих у Талицькій психоневрологічній лікарні в Липецькій області (Росія), де захворіли 29 осіб (Raoult D., 1997, Tarasevich I., 1998). Винесення інфекції спостерігалося під час спалаху у в’язниці в Бурунді, коли медсестра зі Швейцарії, яка працювала в тюрмі і мала контакт із хворими, була інфікована збудником епідемічного висипного тифу. Через невчасно проведену діагностику їй не було своєчасно розпочато відповідну специфічну антибіотикотерапію — від ураження багатьох органів і шокового стану вона померла (Zanetti G., 1998). Винесення інфекції при спалаху в Росії не було відмічено. Але у світі є райони, які можна розглядати як ендемічні з висипного тифу, де були відмічені епідемічні спалахи цієї інфекції та до цього часу спостерігаються спорадичні випадки захворювань, які підтверджені лабораторними тестами, в яких були виявлені антитіла до R.prowazekii, R.typhi, R.сonorii (Parola P., 1998).

На території України останній випадок епідемічного висипного тифу зареєстрований в 1984 році, однак протягом останніх десятиліть реєструється лише рецидивна форма висипного тифу (хвороба Брілла), випадки якої спостерігались у Донецькій, Запорізькій, Харківській, Херсонській, Івано-Франківській та Чернівецькій областях. Останній випадок хвороби Брілла зареєстрований у 2013 році у жителя Херсонської області. Однак не виключається можливість виникнення захворювань на висипний тиф в умовах низького рівня санітарно-гігієнічного забезпечення населення, особливо на територіях військових дій на Сході України. Це підтверджується зростанням на 2,3 % у 2017 році педикульозу та проведеними нами дослідженнями, які виявили наявність збудника — Rickettsia prowazekii у 5,08 % вошей (8,5 % — у 2016 році) при головному та одежному педикульозі як у дорослого населення, так і у дітей віком до 17 років, за відсутності клінічних ознак захворювання. Отримані результати досліджень свідчать про збереження R.prowazekii в стадії резервації, що є ознакою збереження небезпеки захворюваності на епідемічний висипний тиф у сучасних умовах (Кушнір З., 2018, https://phc.org.ua/pages/pediculosis).

Висновки. Проведений аналіз літератури та даних лабораторії рикетсійних інфекцій НДІ епідеміології та гігієни Львівського національного університету ім. Данила Галицького показав, що особи з різних контингентів населення (переміщені особи, подорожуючі, туристи, миротворці, співробітники Червоного Хреста та інші) можуть захворіти на рикетсіози під час перебування в областях, прилеглих до зони військового конфлікту, подорожей або роботи в інших країнах та завезти ці інфекції в місця постійного проживання.