Журнал «Актуальная инфектология» 2 (11) 2016

Вступ. Можливості впливу на функціональний стан інтерферону у дітей раннього віку є досить обмеженими, оскільки більшість відомих синтетичних індукторів ІФН є індукторами інтерферону І типу, і тому використання їх у дітей раннього віку є недоцільним. Анаферон дитячий вигідно відрізняється, тому що являє собою потенційовані за гомеопатичною технологією антитіла до γ-ІФН в надмалих дозах. Механізм дії — ​корекція функції природних антитіл до γ-ІФН, відновлення його активності та опосередкований вплив на імунні реакції.

Мета дослідження: обґрунтування доцільності та визначення клініко-імунологічної ефективності індуктора інтерферону Анаферону дитячого в комплексному лікуванні ГРВІ у дітей, які часто хворіють, залежно від клінічних особливостей перебігу захворювання.

Матеріали та методи. Обстежено 160 дітей віком від 6 місяців до 3 років, які були госпіталізовані на 2–4-й дні захворювання ГРВІ. До І групи зараховані діти, які часто хворіють на ГРВІ (130 дітей — ​81 %), до ІІ, контрольної групи — ​діти, які епізодично хворіють на ГРВІ (30 дітей — ​19 %); 65 дітям першої групи (ІА підгрупа) з першого дня перебування у стаціонарі призначали Анаферон дитячий разом із загальноприйнятою терапією; 65 дітей IБ підгрупи та ІІ групи отримували тільки симптоматичну терапію.

Результати. Оцінка ефективності лікування проводилась на підставі аналізу динаміки основних клінічних симптомів та імунологічних показників (рівні інтерферонів та інтерлейкінів). Оцінка інтерферонового статусу проводилась на підставі визначення сироваткових концентрацій ІФН-α та ІФН-γ тричі в динаміці: при надходженні до стаціонару (до лікування), через 2–3 дні від початку лікування, на 6–7-й день лікування (при виписці). Інтерлейкіни‑2, -4 та -10 визначались двічі: до лікування та при виписці. Інтерфероновий статус у дітей показав, що при неускладненому перебігу захворювання (ІІ група) на початку хвороби (2–4-й день) у всіх дітей спостерігалось вірогідне підвищення рівнів ІФН-α та ІФН-γ в сироватці крові порівняно з аналогічними показниками здорових дітей в інтеркурентному періоді. Протягом 2–3 днів рівні інтерферонів продовжували підвищуватись, і на 5–​6-й день були значно більшими порівняно з попередніми показниками (ІФН-α — ​в 2,68 раза, ІФН-γ — ​в 1,91 раза), а до моменту клінічного одужання знижувались, але не досягали значень інтеркурентного періоду. При ускладненому перебігу ГРВІ в дітей, які хворіють епізодично, ІФН-α та ІФН-γ в сироватці крові на початку хвороби та на 5–6-й день захворювання були вірогідно нижчими, ніж у дітей з неускладненими ГРВІ, меншим виявився і приріст інтерферонів (ІФН-α — ​у 1,93 раза, ІФН-γ — ​у 1,77 раза), але на момент клінічного одужання їх вміст у сироватці крові був приблизно таким самим, як і у дітей ІІ групи з неускладненим перебігом ГРВІ. В групі дітей, які часто хворіють на ГРВІ (І група), концентрації інтерферонів на початку захворювання виявились набагато нижчими, ніж у дітей ІІ групи, і навіть вірогідно нижчими, ніж концентрації інтерферонів у здорових дітей в інтеркурентному періоді. У всіх дітей І групи, стан яких при надходженні до стаціонару був тяжкий, рівень ІФН-α в сироватці крові не перевищував 50 пг/мл, а рівень ІФН-γ був нижчим за 4 пг/мл.

Обговорення. В динаміці захворювання у дітей, які отримували стандартну терапію (ІБ підгрупа), концентрації інтерферонів залишались майже такими, як і в перші дні захворювання, більше того, спостерігалась чітка тенденція до подальшого зниження рівнів інтерферонів у сироватці крові. В групі дітей, які отримували Анаферон дитячий (ІА підгрупа), вже через 2–3 дні від початку терапії спостерігався суттєвий приріст концентрацій інтерферонів. Так, у дітей з неускладненим перебігом ГРВІ рівень ІФН-α підвищився в 1,6 раза, ІФН-γ — ​в 1,93 раза, а при ускладненому перебігу ГРВІ рівень ІФН-α за цей період виріс у 1,68 раза, ІФН-γ — ​в 2,45 раза. Надалі сироваткові концентрації інтерферонів продовжували підвищуватись і на момент виписки зі стаціонару вірогідно перевищували аналогічні показники. У дітей, які хворіють епізодично, на початку хвороби спостерігалось зниження рівнів інтерлейкінів IL‑2 та IL‑4 та підвищення IL‑10 порівняно з показниками інтеркурентного періоду. В групі дітей, які отримували Анаферон дитячий (ІА підгрупа), до моменту одужання відзначався приріст концентрацій IL‑2 та -4 відповідно в 2–3 рази на фоні зниження концентрації IL‑10 (приблизно в 3 рази). У дітей, які не отримували Анаферон дитячий (ІБ підгрупа), до моменту одужання відзначалась аналогічна тенденція, але зміни були менш виражені (приріст концентрацій IL‑2 був в 1,4 раза, IL‑4 — ​приблизно в 2 рази на фоні зниження концентрації IL‑10 — ​до 2 разів). Клінічна ефективність препарату призводить до скорочення тривалості основних симптомів захворювання на 1,5–2,5 дня та зниження частоти ускладнень в 1,7 раза. У 11 дітей (17 %) IА групи з неускладненим перебігом ГРВІ, яким препарат було призначено в ранній термін захворювання, спостерігалось абортивне припинення захворювання. Проведений кореляційний аналіз ефективності застосування препарату (рангова кореляція за Спірменом) показав, що ефективність застосування Анаферону була вищою при призначенні препарату не пізніше 2-го дня хвороби (r = 0,54, p < 0,001). Виявлена пряма залежність між ефективністю лікування та рівнем ІФН-α та ІФН-γ на початку захворювання (відповідно r = 0,86, p < 0,001 та r = 0,73, p < 0,001). Негативний вплив на ефективність лікування Анафероном дитячим мали такі показники, як наявність ГРВІ під час вагітності у матерів (r = –0,32, p < 0,01), вік першого гострого респіраторного захворювання (r = –0,29, p < 0,05), кількість перенесених на першому році життя гострих отитів (r = –0,48, p < 0,001), рівень IL‑10 на початку захворювання (r = –0,6, p < 0,005). Шляхом перевірки на чутливість та специфічність як прогностичного критерію ефективності Анаферону серед кількох можливих було відібрано коефіцієнт, що являє собою відношення сироваткової концентрації ІФН-γ до сироваткової концентрації IL‑10 в дебюті захворювання. Визначення цього співвідношення має певний біологічний сенс з огляду на те, що ІФН-γ є ключовим фактором регуляції імунної відповіді при вірусній інфекції, а IL‑10 — ​один із головних факторів, що стримують активність ІФН-γ. У дітей з коефіцієнтом більше 0,1 ефективність застосування Анаферону дитячого виявилась найвищою.

Висновок. У дітей, які часто та тривало хворіють на ГРІ, має місце пригнічення процесів інтерфероноутворення у відповідь на вірусну інфекцію, при цьому ступінь зниження концентрацій інтерферонів тісно корелює зі ступенем тяжкості ГРВІ. Доцільність призначення Анаферону дитячого в комплексі лікувальних заходів при ГРВІ у дітей, які часто хворіють, супроводжується вірогідним підвищенням вироблення α- і γ-ІФН, що виражається у скороченні тривалості основних симптомів захворювання. Анаферон дитячий є високоефективним препаратом для лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють на ГРІ, та може рекомендуватися до широкого застосування.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.