Журнал «Актуальная инфектология» 2 (11) 2016
Вернуться к номеру
Комарині ендемічні трансмісивні природно-осередкові інфекції в Україні
Авторы: Виноград Н.О., Шуль У.А. - Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, м. Львів, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Статтю опубліковано на с. 143-144
Вступ. Територія України є сприятливою для формування і довготривалого існування природних осередків особливо небезпечних інфекцій (ОНІ), серед яких вагома частка належить трансмісивним арбовірусним захворюванням, що передаються комарами. Географічні, кліматичні та флоро-фауністичні характеристики нашої держави зумовлюють широкий спектр різних видів тварин як потенційних резервуарів збудників даних інфекцій, а також векторів, які забезпечують реалізацію механізму передачі. Суттєвий антропогенний вплив, глобальне потепління, інтенсифікація міжнародних транспортних сполучень та міграція населення, що спостерігається протягом останніх років, мають виражений вплив на функціонування природних осередків арбовірусних інфекцій, а також обумовлюють ризики появи нових патогенних інфекційних агентів. Арбовірусні захворювання у дітей маніфестують тяжкими клінічними формами у значної частки хворих, а при низці нозоформ спостерігається висока летальність.
В Україні відсутня ефективна система моніторингу арбовірусних інфекцій, у тому числі лабораторна мережа закладів охорони здоров’я не забезпечена вітчизняними тест-системами, що унеможливлює верифікацію діагнозу.
Мета дослідження. Оцінити актуальність природно-осередкових комариних трансмісивних інфекцій на території України, спектр циркулюючих арбовірусів, що передаються комарами, за даними ретроспективних досліджень, а також провести скринінг на наявність хворих на гарячку Західного Нілу (ГЗН) серед дітей із захворюваннями, що не виключають ГЗН.
Матеріали та методи. Проведено аналіз літературних джерел та інтернет-ресурсу для оцінювання стану проблеми комариних арбовірусних інфекцій в Україні.
З використанням серологічного методу ІФА («ВекторНил-IgM», ЗАТ «Вектор-Бест», Новосибірськ, РФ) досліджено на наявність IgM до ГЗН парні сироватки крові 19 хворих дітей із гарячковими станами нез’ясованого генезу із симптомами ураження ЦНС. Дослідження проведені з дотриманням біоетичних норм, збір клініко-епідеміологічної інформації здійснено з використанням розроблених нами анкет.
Результати. Проблема комариних арбовірусних інфекцій ретельно вивчалася в нашій державі в 70–80-х роках минулого сторіччя, що дозволило виявити природні осередки ГЗН і гарячки Сіндбіс в різних областях України. За даними вибіркових досліджень, існування природних осередків ЗНГ і Сіндбіс підтверджено у Сумській, Полтавській, Львівській, Івано-Франківській, Закарпатській, Хмельницькій, Вінницькій, Черкаській, Дніпропетровській, Запорізькій, Херсонській, Миколаївській, Донецькій, Одеській областях, а також в АР Крим. Багаторічні дослідження виявили сталість ареалів поширення вірусів ГЗН і Сіндбіс, а також циклічність функціонування природних осередків.
Нами проведено серологічне обстеження парних сироваток 19 хворих дітей віком 2 роки 4 місяці — 9 років на наявність антитіл класу IgM до збудників ГЗН, які захворіли в епідсезон високого ризику ураження вірусом ГЗН. Відбір пацієнтів проводився за принципами синдромального нагляду за ОНІ, що включав наявність гарячки тіла 38,5 °С і більше, а також синдрому ураження ЦНС.
Антитіла класу IgM до збудника ГЗН були виявлені у 4 хворих, у тому числі у 3 із них — в обох парних сироватках із наростанням титру антитіл у другій сироватці.
Серопозитивні до ГЗН пацієнти перебували на стаціонарному лікуванні з діагнозами «нейротоксикоз» (1), «серозний менінгіт» (2), «менінгоенцефаліт» (1). В анамнезі у всіх були множинні покуси комарами, в одного хворого також і присмоктування кліща за 9 днів до появи гарячкового стану. Троє дітей проживали у містах, один був жителем сільської місцевості. Захворювання виникли у травні (1), червні (1), липні (2).
Захворювання у дебюті маніфестувало грипоподібним станом, кон’юнктивітом (2) і склеритом (2). На 2–3-й день у двох хворих з’явився катаральний синдром, від 3-го дня гарячкового стану у двох дітей виникли менінгеальні знаки. Диспептичні розлади були у 2 хворих, у всіх мали місце судоми на фоні вираженого головного болю. За даними дослідження СМР, виявлено лімфоцитарний плеоцитоз, підвищений вміст білка (1,1–1,5 г/л), решта показників у межах норми.
Обговорення. Ендемічність території України з низки комариних арбовірусних інфекцій, таких як ГЗН і гарячка Сіндбіс, зумовлює необхідність проведення диференційної діагностики сезонних гарячкових захворювань. Слід зазначити, що окрім вищенаведених вірусів трансмісивно за участі комарів можуть поширюватися багато інших вірусних агентів, бактеріальні (туляремія), протозойні (малярія) патогени, а також гельмінти (дирофіляріоз).
Особливе занепокоєння викликає поява нових біологічних загроз, таких як вірус Зіка, швидке планетарне поширення якого та низка обумовлених ним ускладнень стали підставою визнання його як надзвичайної події у сфері суспільної охорони здоров’я, що має міжнародне значення.
Висновок. Отже, ГЗН продовжує залишатися актуальною проблемою інфектології, у тому числі дитячого віку. Відсутність ефективних специфічних профілактичних препаратів, як і препаратів для специфічної терапії, обумовлює необхідність організації адекватних заходів знищення комарів як переносників низки збудників інфекційних і паразитарних захворювань.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.