Журнал «Актуальная инфектология» 2 (11) 2016
Вернуться к номеру
Емпірична терапія бактеріальних ускладнень ГРВІ у дітей: мікробіологічне обґрунтування
Авторы: Больбот Ю.К., Бордій Т.А., Шварацька О.В., Карпенко А.В. - ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», м. Дніпропетровськ, Україна; Шевчук О.В. - КЗ «ДЦПМСД № 5», м. Дніпропетровськ, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Статтю опубліковано на с. 142-143
Робота виконана в рамках НДР кафедри педіатрії 3 та неонатології ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ Украйни»: «Розробка технологій діагностики, лікування і профілактики соматичної та неврологічної патології у дітей різних вікових груп» (державний реєстраційний № 0113U007654).
Вступ. Бактеріальні ускладнення гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ) у дітей є досить серйозною медичною проблемою, яка одночасно формує істотне навантаження на економічний, соціальний і ряд інших просторів функціонування суспільства. З одного боку, ГРВІ є найбільш поширеним кластером захворювань дитячого віку, і нормальний розвиток функцій імунної системи в дитинстві передбачає періоди інтенсивного тренування, коли ГРВІ мають суттєве значення для надбання імунологічної пам’яті. З іншого боку, частка дітей схильна до розвитку бактеріальних ускладнень ГРВІ, в тому числі повторних. Так, за даними Американської асоціації педіатрів, частота розвитку гострого бактеріального риносинуситу (ГРС) при ГРВІ становить 5–13 % випадків, частота виникнення гострого середнього отиту (ГСО) може досягати 15–20 % випадків. Розвиток бактеріальних ускладнень вимагає розширення обсягу терапії, що підвищує її вартість і збільшує ризик побічних ефектів, а збільшення частоти та тривалості захворювання може негативно впливати на соціалізацію й успішність шкільного навчання дитини.
Незважаючи на те, що проблема бактеріальних ускладнень ГРВІ, з огляду на вищевикладене, має багаторічний стаж вивчення на медичному, соціальному, економічному та інших рівнях аналізу, слід визнати, що дане питання і сьогодні не є остаточно дослідженою галуззю медичного знання. Причиною тому, серед іншого, є проблема резистентності бактерій, що перманентно змінюється, до антибактеріальних препаратів, яка поглиблюється відомою практикою необміркованого і безконтрольного використання антибіотиків у популяції. Таке може призводити і призводить до того, що актуальні стандарти терапії можуть не відповідати поточній терапевтичній необхідності. У свою чергу, це говорить про необхідність організації і проведення безперервного моніторингу бактеріальних збудників ускладнень ГРВІ та їх стійкості до антибіотиків, що використовуються на практиці, — як на глобальному, так і на різних локальних рівнях. Необхідність такої роботи на локальних рівнях підкреслюється вищеозначеним: в Україні необдумане та безконтрольне використання антибіотиків неодноразово було визнано на державному рівні.
Викладеними причинами й обумовлений вибір напрямку та теми дослідження.
Мета дослідження. Підвищення ефективності емпіричної антибактеріальної терапії ускладнень ГРВІ шляхом вивчення структури патогенів при повторних бактеріальних ускладненнях ГРВІ у дітей та їх чутливості до антибіотиків.
Матеріали та методи. Згідно з метою дослідження, було обстежено 104 дитини (середній вік — 5,72 ± 0,84 року), мешканців м. Дніпропетровськ, які хворіли на ГРВІ з розвитком ГСО або риносинуситу. З дослідження виключались діти, які застосували антибактеріальні засоби (системної або місцевої дії) в межах 2 місяців перед початком дослідження. Методом простої рандомізації виділено дві групи дослідження: 64 дитини з частотою бактеріальних ускладнень ГРВІ 2 випадки і менше протягом останнього року (І група) та 40 дітей з частотою бактеріальних ускладнень ГРВІ 3 епізоди на рік і більше (ІІ група). Проведено бактеріологічний аналіз назофарингеальних мазків і виділень з вогнища запалення, а також визначення чутливості виділених патогенів до антибактеріальних препаратів згідно з офіційними вимогами (наказ МОЗ України № 167 від 05.04.2007 р.). Статистичний аналіз проводився за допомогою програми Statistica 6.1; для оцінки вірогідності відмінностей між групами використовувалися непараметричні критерії для різних типів даних: U-критерій Манна — Уїтні, критерій згоди Пірсона хі-квадрат (χ2).
Результати. ГРС був діагностований у 64,7 % обстежених дітей, ГСО — у 35,3 % дітей, при цьому така структура бактеріальних ускладнень зберігалась в обох групах дослідження. У дітей з ГСО вдалося виділити збудника у 61,5 % випадків; в етіологічній структурі ГСО переважав S.pneumoniae — 56,0 %, меншими були частки H.influenzae та M.catarrhalis (27,6 та 10,3 % відповідно); мікробні асоціації з St.aureus, H.parainfluenzae та С.albicans виявлені у 48 % випадків. У дітей з ГРС збудник виділений у 65,8 % випадків, основу етіологічної структури становив H.influenzae та St.aureus (32,7 та 30 %); частка мікробних асоціацій дорівнювала 19,8 %. Аналіз даних мікробіологічного дослідження у дітей з низькою та високою частотою бактеріальних ускладнень ГРВІ виявив, що в ІІ групі вірогідно частіше виділявся St.aureus порівняно з І групою (45,0 % проти 28,1 % відповідно, р < 0,01) і вірогідно рідше — S.pneumoniae (15,0 % проти 31,3 %, р < 0,01). Частота виділення M.catarrhalis та Н.parainfluenzae в групах дослідження була порівнянною (3,1 та 6,3 % в І групі, 5,0 та 5,0 % в ІІ групі відповідно, р > 0,05). Мікробні асоціації мали 37,5 % дітей І групи дослідження та 45 % дітей ІІ групи дослідження (р > 0,05). При поєднаних інфекціях в І групі дітей найбільш часто виділялась Н.influenzae, а в ІІ — St.aureus.
При визначенні антибіотикочутливості мікроорганізмів було встановлено, що S.pneumoniae та H.influenzae, виділені у хворих, є високочутливими до амінопеніцилінів і цефалоспоринів — на рівні 90–100 % чутливих штамів, за винятком оксациліну та цефазоліну, чутливість до яких була критично низькою. Існували вірогідні відмінності між групами дослідження в чутливості S.pneumoniae до ампіциліну (97,1 % виділених штамів в І групі проти 88,2 % в ІІ групі, р < 0,05) та St.aureus (91,7 % проти 86,7 % виділених штамів в І та ІІ групах дослідження відповідно, р < 0,05). До захищених амінопеніцилінів були чутливі всі виділені штами незалежно від попередньої частоти бактеріальних ускладнень у дитини.
Обговорення. Наведені дані свідчать, що рівень резистентних до антимікробних засобів патогенів — збудників ГСО та ГРС у Дніпропетровському регіоні є достатньо низьким. Отримані дані щодо чутливості агентів до антибіотиків відносно порівнянні з даними досліджень ПеГАС, в яких показана резистентність основних патогенів до амоксициліну на рівні 4,7–8,0 %. Зважаючи на незначну частку етіологічно значущих агентів, які продукують бета-лактамази, можна з високою вірогідністю прогнозувати клінічну та мікробіологічну ефективність амоксициліну як стартової антибактеріальної терапії бактеріальних ускладнень ГРВІ навіть у групі пацієнтів із повторним їх виникненням. Очікувана ефективність емпіричної антибіотикотерапії амоксициліном у групі дітей з низькою частотою бактеріальних ускладнень ГРВІ в анамнезі становить 88,4 % при ГСО та 97,2 % при ГРС, у групі дітей з повторними бактеріальними ускладненнями — 83,4 та 90,6 % відповідно (за умови дотримання рекомендованої натепер дози 90 мг/кг/добу).
Очікувана ефективність застосування амоксициліну/клавуланату дорівнює 100 % для обох груп дітей.
Висновок. Отже, в етіологічній структурі ускладнень ГРВІ домінують пневмокок і гемофільна паличка. Більш часте виявлення золотавого стафілококу у дітей з повторними ускладненнями ГРВІ скоріше свідчить на користь гіпердіагностики цих станів, ніж вказує на його роль у розвитку патології ЛОР-органів. Застосування амоксициліну як стартової емпіричної антибактеріальної терапії для лікування бактеріальних ускладнень ГРВІ є обґрунтованим незалежно від частоти їх попереднього виникнення.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.