Журнал «Медицина неотложных состояний» 5(6) 2006
Вернуться к номеру
Досвід використання респіраторного фторхінолону гатифлоксацину (Тебріс) у хворих на негоспітальну пневмонію
Авторы: Т.О. ПЕРЦЕВА, В.В. ДМИТРИЧЕНКО,
Дніпропетровська державна медична академія, кафедра факультетської терапії та ендокринології
Рубрики: Медицина неотложных состояний, Пульмонология
Разделы: Клинические исследования
Версия для печати
Резюме
Пневмонія — гостре інфекційне захворювання, переважно бактеріальної етіології, яке характеризується вогнищевим ураженням нижнього відділу дихальних шляхів і залученням в запальний процес альвеол [1, 3].
Пневмонія — гостре інфекційне захворювання, переважно бактеріальної етіології, яке характеризується вогнищевим ураженням нижнього відділу дихальних шляхів і залученням в запальний процес альвеол [1, 3].
Пневмонія і в XXI ст. залишається важливою медико-соціальною проблемою. Це зумовлено передусім її значною поширеністю, досить високими показниками інвалідності та смертності, а також значними економічними витратами внаслідок цього захворювання [8].
Число хворих на негоспітальну пневмонію (НП) зростає з кожним роком. В Україні в 1998–2001 рр. захворюваність дорослих на НП складала 4,3–4,7 на 1000 населення, а смертність — 10,0–13,3 на 100 тис. населення, тобто вмирає 2–3 % з тих, хто захворів на пневмонію. В Росії серед осіб віком старше18 років було зареєстровано 440 049 випадків пневмонії (3,9 на 1000). Проте ці показники не відображають рівень справжньої захворюваності. В США НП є причиною приблизно 10 млн звертань до лікаря та 500 тис. госпіталізацій щорічно, із числа госпіталізованих безпосередньо від НП щорічно вмирають понад 60 тис. осіб [1].
Застосування антибактеріальних засобів є основною етіотропною терапією пневмоній, але в останні роки намітилась негативна тенденція щодо їх використання в терапії. Це пов’язано з нераціональним призначенням антибактеріальних препаратів та появою патогенів, стійких до груп препаратів, що найчастіше використовуються [8].
Важливе місце в етіотропній терапії НП займають фторхінолони, які активні проти 6 основних збудників пневмонії (S.pneumoniae, H.influenzae, M.catarralis, M.pneumoniae, C.Pneumoniae, L.pneumophila). Механізм дії фторхінолонів полягає в пригніченні хромосомної та плазмідної ДНК-гірази (типоізомерази IV) — ферменту, що відповідає за стабільність структури мікробної ДНК і бере участь у процесах поділу бактеріальної клітини. Під дією фторхінолонів відбувається деспіралізація ДНК мікробної клітини та її загибель. Цей механізм дії принципово відрізняється від такого у антибіотиків інших класів, що обумовлює відсутність перехресної резистентності між фтохінолонами і рештою антибактеріальних засобів. На відміну від останніх для фторхінолонів характерний імуномодулювальний ефект. Це досить важливо, зважаючи на патогенез інфекційно-запальних захворювань легень [1, 2, 5, 7].
В Україні зареєстровані та дозволені до застосування такі препарати з групи 6-фторхінолонів, як офлоксацин, ципрофлоксацин, пефлоксацин, а також 6,8-дифторхінолон — ломефлоксацин та 8-метоксифтороквінолон — гатифлоксацин (Тебріс)[8].
Гатифлоксацин (Тебріс) ефективний щодо збудників, резистентних до b-лактамів і макролідів. Препарат випускають у двох лікарських формах — парентеральній (розчин для інфузій — 200 мл (400 мг)) і пероральний (таблетки, вкриті оболонкою, по 400 мг, по 200 мг). Тривалий період елімінації (близько 7–17 год) забезпечує можливість одноразового введення препарату на добу. Добова доза становить 400 мг, кратність вживання — раз або двічі на добу. Концентрація гатифлоксацину (Тебрісу) в тканинах зберігається/перевищує концентрацію препарату в сироватці крові, що забезпечує високий антимікробний ефект в органах-мішенях (зокрема, в легеневій тканині). Єдиний шлях виведення — через нірки — забезпечує відсутність необхідності коригувати дозу в разі печінкової недостатності [6].
Метою нашого дослідження було визначення ефективності та безпечності лікування хворих НП гатифлоксацином (Тебрісом).
Матеріали та методи дослідження
У дослідження було включено 25 пацієнтів, із них 16 чоловіків (64,0 %) та 9 жінок (36,0 %) віком від 18 до 72 років (середній вік — 44,6 ± 3,4 року) з документованою НП, які знаходились на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні міської клінічної лікарні м. Дніпропетровська.
Гатифлоксацин (Тебріс) призначали 25 хворим в дозі 400 мг раз на добу per os протягом 7–10 днів.
У комплексному лікуванні застосовували муколітичні, відхаркувальні засоби, за необхідності призначали протизапальну й антиоксидантну терапію.
У 17 (60,0 %) хворих пневмонія виникла на тлі хронічних супутніх захворювань. Із них у 8 (32,0 %) осіб — на тлі хронічного бронхіту, у 4 (16,0 %) — ішемічної хвороби серця, у 5 (20,0 %) хворих виявлено супутню патологію травного тракту (виразкову хворобу дванадцятипалої кишки та гастродуоденіт).
Діагноз встановлювали на підставі результатів клінічного обстеження, даних рентгенографічного дослідження грудної порожнини (в двох проекціях), загальних клінічних і біохімічних аналізів крові, з урахуванням критеріїв і рекомендацій наказу № 499 МОЗ України від 23.11.2003.
Найчастішими проявами захворювання були загальна слабкість, кашель (у 92,0 % хворих), виділення мокротиння (у 76,1 %), задишка (у 48,0 %), біль в грудній клітці (у 16,0 %). Підвищення температури тіла визначено в усіх хворих, у тому числі понад 38 °С у 10 (40,0 %) пацієнтів (табл. 1).
Правобічну нижньочасткову пневмонію встановлено у 44,0 %, лівобічну нижньочасткову — у 36,0 %, інші варіанти — у 20,0 %.
У дослідження включали хворих, яких було госпіталізовано на 2-гу — 3-тю добу від початку захворювання і які не вживали антибактеріальних препаратів.
 2006/st57/Untitled-1.gif)
Оцінку ефективності лікування проводили за дина мікою усунення проявів інтоксикаційного синдрому, термінів нормалізації показників температури тіла, зменшення ступеня дихальної недостатності, особливостей кашлю, даних аускультації легень, а також результатів лабораторних досліджень, які проводили перед початком лікування та через 10 і 15 днів (табл. 2).
Препарат вважали клінічно ефективним, якщо симптоми захворювання повністю зникали або суттєво зменшувалась їх вираженість. Безпечність терапії оцінювали за частотою виникнення побічних реакцій і зміни лабораторних показників (табл. 1, 2).
Результати дослідження та їх обговорення
Оцінку клінічної ефективності лікування й аналіз переносимості гатифлоксацину (Тебрісу) проведено в усіх хворих на НП. На тлі лікування гатифлоксацином (Тебрісом) у 76,0 % пацієнтів температура тіла нормалізувалась на 5-ту добу, у 17,0 % — на 10-ту і в 7,0 % хворих субфебрилітет (37,2– 37,4 °С) тримався до 15 діб. Це були пацієнти, в яких НП перебігала на тлі виражених проявів обструкції дихальних шляхів. Задишку, яку відмічено у 12 пацієнтів, було усунуто на 4-ту добу від початку лікування. На 3-тю — 4-ту добу лікування кількість вологих хрипів помітно зменшилася з повним їх зникненням на 6-ту — 7-му добу, крім випадку, в якому мав місце супутній обструктивний бронхіт.
На 10–15-й день терапії хворим проводили повторне рентгенологічне дослідження органів грудної порожнини. У 24 (96,0 %) пацієнтів інфільтративних змін у легенях не виявлено, у 1 хворого із тяжким перебігом НП і супутнім бронхітом ознаки інфільтрації залишались і зникли через 20 днів після посилення розсмоктувальної терапії.
Аналізуючи дані загальноклінічного та біохімічного дослідження крові, слід зауважити, що на 7–10-й день вживання гатифлоксацину (Тебрісу) у 24 (96,0 %) хворих лейкоцитоз уже не спостерігали, а показники кількісного й якісного складу лейкоцитарної формули відновлювалися до фізіологічного рівня.
Динаміка змін біохімічних показників, які відображають фунціональний стан екскреторної та детоксикаційної функції нирок, показала безпечність призначення гатифлоксацину (Тебрісу) у зазначених дозах при НП. Лише в одному випадку встановлено підвищення рівня креатиніну плазми крові на початку лікування та на 5-й день лікування (144,5 мкмоль/л), тоді як під час повторного дослідження крові на 10-ту добу рівень креатиніну плазми крові нормалізувався.
Переносимість терапії гатифлоксацином (Тебрісом) була хорошою, в жодного пацієнта не виявлено побічних реакцій, які зумовили б необхідність зміни препарату.
Висновки
1. Клінічна ефективність гатифлоксацину (Тебрісу) у дозі 400 мг на добу протягом 7 діб при лікуванні дорослих хворих на НП з нетяжким перебігом становить 96,0 %.
2. Гатифлоксацин (Тебріс) має високий рівень клінічної безпечності та добре переноситься хворими.
3. При використанні стандартних доз гатифлоксацин (Тебріс) не викликає загострення супутньої патології травного тракту й сечовидільної системи.
Список литературы
1. Фещенко Ю.І., Дзюблик О.Я., Мухін О.О. Сучасні принципи діагностики та лікування негоспітальних пневмоній // Мистецтво лікування. — 2003. — № 4. — С. 22-30.
2. Фещенко Ю.І., Дзюблик О.Я., Мухін О.О. Сучасні принципи діагностики та лікування негоспітальних пневмоній // Мистецтво лікування. — 2003. — № 5. — С. 12-18.
3. Інструкція про негоспітальну пневмонію у дорослих: етіологія, патогенез, діагностика, антибактеріальна терапія (затверджена наказом МОЗ України від 28.10.2003 р. № 499). — 46 с.
4. Фещенко Ю.И., Дзюблик А.Я., Капитан Г.Б. Пневмонии у взрослых. Антибактериальная терапия // Doctor. — 2004. — № 2. — С. 17-21.
5. Фещенко Ю.И., Яшина Л.А. Применение фторхинолонов в пульмонологической практике // Мистецтво лікування. — 2005. — № 1. — С. 58-65.
6. Березняков И.Б., Кондратенко А.А. Инфекции дыхательных путей и ЛОР-органов: какими антибиотиками лечить, когда и как долго? // Клиническая антибиотикотерапия. — 2005. — № 3. — С. 6-12.
7. Богун Л.В. Антибиотикотерапия при внебольничной пневмонии (Обзор Пересмотра 2005 г. Рекомендаций по выбору антибиотикотерапии больных внебольничной терапией) // Клиническая антибиотикотерапия. — 2005. — № 4. — С. 5-10.
8. Потяженко М., Соколюк И., Срипник І., Гопко О. Фторхінолони та їх місце в комплексній терапії позагоспітальних пневмоній // Ліки України. — 2005. — № 4. — С. 118-120.