Журнал «Здоровье ребенка» 2(2) 2006

Стан імунітету в організмі недоношених новонароджених від матерів з вогнищами інфекції характеризується не тільки змінами в клітинній і гуморальній ланках імунітету, але й визначається змінами характеру міжклітинних взаємодій у межах запальних та імунологічних реакцій, що відбивається на якісних і кількісних показниках системи прозапальних цитокінів, які є дзеркалом стану специфічних та неспецифічних захисних реакцій організму й мають велике діагностичне й прогностичне значення [1, 3, 5, 8]. Ключовими ланками цитокінової системи вважаються інтерлейкін-1 (ІЛ-1), фактор некрозу пухлин (ФНП-α), а також система інтерферонів. Порушення їхньої продукції негативно впливає на стан імунного захисту організму внаслідок виникнення дисбалансу й зміни функцій імунокомпетентних клітин: Т-, В-лімфоцитів, природних кілерів, макрофагів. На сьогодні значення й механізми впливу на організм новонароджених прозапальних імуноцитокінів (ІЛ-1 і ФНП-α) вивчені недостатньо. Зміни рівнів цитокінів залежать не тільки від екзогенних факторів, але й від аутокринної регуляції [2, 4, 7]. Результатом внутрішньоутробної бактеріальної інфекції та синдрому поліорганної недостатності (СПН) буде не просто тимчасове пригнічення / порушення імунного статусу організму у недоношеної дитини, а тривалий дисбаланс в системі імуногенезу [3-5, 6, 8].

Мета. Визначити рівень й оцінити роль прозапальних факторів сироватки крові (ФНП-α та ІЛ-1) у реалізації бактеріальної інфекції та синдрому поліорганної недостатності у недоношених дітей з групи ризику внутрішньоутробного бактеріального інфікування на підставі визначення вмісту імуноцитокінів у сироватці пуповинної крові на 7-у добу життя.

Матеріали та методи досліджень. До групи спостереження ввійшли 63 недоношених новонароджених від жінок із загрозою передчасних пологів і обтяженим інфекційним анамнезом. Групу контролю склали 34 доношених здорових новонароджених. Для досягнення поставленої в роботі мети використовувались: клініко-статистичний аналіз інфекційного, соматичного й акушерсько-гінекологічного анамнезу матерів, перебіг вагітності та пологів, оцінка клінічного статусу обстежених новонароджених у періоди ранньої та пізньої адаптації; бактеріологічне обстеження жінок і їхніх дітей у пологовому залі; оцінка імунологічного статусу; виявлення рівня імуноглобулінів, Т- і В-лімфоцитів, ІЛ-1, ФНП-α, С3а-фрагменту С3 комплементу, α-інтерферону в момент народження й на 7-у добу життя; аналіз лейкограм з підрахуванням лейкоцитарного індексу інтоксикації (ЛІІ), індексу зсув лейкоцитів (ІЗЛ). Отримані дані обробляли статистичними методами варіаційної статистики.

Результати досліджень та їх обговорення. При проведенні клінічної оцінки перебігу періоду ранньої адаптації недоношених новонароджених відсоток трансформації перинатального бактеріального інфікування в інфекційний процес коливався від 62 до 84%. Клінічні спостереження свідчать, що в недоношених дітей із групи ризику розвитку внутрішньоутробного бактеріального інфікування ранні прояви перинатального бактеріального інфікування мали неспецифічний характер, які призводили до порушення нормальної діяльності всіх органів і систем і розцінювалися як наслідок перинатального інфікування. Вони використовувалися як додатковий суб'єктивний показник при постановці діагнозу внутрішньоутробної інфекції та СПН.

У контрольній групі сироватковий ФНП-α та ІЛ-1 як у пуповинній крові, так і в периферичній крові на 7-у добу життя були відсутні. Водночас у недоношених новонароджених відзначалося помірне зростання рівня спонтанних імуноцитокінів у пуповинній крові, що склало: ІЛ-1 — 4,4 ± 0,9 нг/мл і ФНП-α — 6,6 ± 0,9 нг/мл. У динаміці на 7-у добу рівні ІЛ-1 та ФНП-α становили 3,9 ± 0,2 та 5,7 ± 1,1 нг/мл відповідно, що значно відрізнялось від показників імуноцитокінів здорових доношених новонароджених.

За даними літератури [1, 3, 7], рівні ФНП-α і ІЛ-1 наростають протягом 12 годин від моменту взаємодії нейтрофілу чи моноциту з бактеріальними антигенами й зберігаються на такому ж рівні до 48 годин, потім зменшуючись. Отримані нами дані при клінічно підтвердженому вираженому СПН перевищують допустимі межі впродовж більше 48 годин. Звідси можна припустити наявність хронічної, а не гострої внутрішньоутробної сенсибілізації організму недоношеної дитини бактеріальними модулінами (ліпополісахаридами) у другому йі третьому триместрах вагітності матері групи високого ризику розвитку внутрішньоутробного бактеріального інфікування плоду й новонародженого або антенатальну компенсаторну продукцію прозапальних медіаторів моноцитами й Т-хелперами з розвитком СПН.

Отже, індукція прозапальних факторів бактеріальними модулінами в недоношених новонароджених від матерів групи високого ризику розвитку внутрішньоутробного бактеріального інфікування підвищувала рівні продукції ІЛ-1 і ФНП-α імунними клітинами. Високий вміст імуноцитокінів, які діють як синергісти, і реакції, що запускаються за принципом зворотного зв'язку, призводять до розвитку вазодилатації, лихоманки, серцево-судинних порушень. Можна розглядати підвищення інтерлейкінів як один з пускових механізмів системної запальної відповіді. Клінічно в дітей визначалися неспецифічні симптоми внутрішньоутробної інфекції (дихальні розлади, кардіоваскулярні порушення, різноманітна патологічна неврологічна симптоматика, інтоксикація, геморагічний синдром і т.іш.) з перших годин життя.

Протягом раннього неонатального періоду стан передчасно народжених дітей групи ризику в зв'язку з важким соматичним станом та маніфестною картиною інфекційного процесу вимагав інтенсивної й тривалої терапії, а прогресивне погіршення його в цих дітей підтверджувалося лабораторними й імунологічними показниками та рівнями прозапальних факторів сироватки крові — ФНП-α та ІЛ-1 — на 7-у добу.

Отже, підвищення рівнів імуноцитокінів у недоношених новонароджених групи ризику розвитку внутрішньоутробного бактеріального інфікування в сироватці крові в момент народження свідчить про запуск інфекційного процесу с розвитком СПН протягом раннього неонатального періоду.