Журнал «Здоровье ребенка» 1(4) 2007

Проблема формування дитячого неврозу залишається актуальною і сьогодні. Невроз визначають як хворобу розвитку особистості, як психогенне захворювання, в основі якого лежать невдало й непродуктивно вирішувані протиріччя між особистістю і значущими для неї факторами. Невміння знайти вихід веде до психічної та фізичної дезорганізації. Невроз виникає на основі конфлікту бажань дитини й дійсності, що не задовольняє їх. Але соціальне середовище може провокувати ситуації, які посилюють напругу.

Психічна перенапруга при психічній пасивності, хронічні розумові перенавантаження викликають розлади психічного здоров'я. Якщо тривалість і сила психічних подразників виходять за межі нормальних, то саморегуляція діяльності організму дитини може бути порушена на біохімічному, фізичному, психічному рівнях, що в подальшому потребує тривалого лікування.

Аналіз захворюваності свідчить про збільшення в останні роки кількості психогенних за походженням соматизованих і психосоматичних порушень із хронічним перебігом на тлі практично незмінного рівня захворюваності на психози.

Найбільш поширені форми неврозів: неврастенія, обсесивно-компульсивний невроз, істеричний невроз, синдром неконтрольованих потягів (хімічні, нехімічні та змішані адикції).

Найбільш поширені форми психотравмуючих факторів: переляк чи емоційне потрясіння, у тому числі смерть близьких людей, відрив від матері, госпіталізація (ізоляція).

Фактори хронічної психотравматизації: неблагополуччя в сім'ї, хронічні захворювання в рідних із загрозою смерті (реальної чи уявної), тривалі захворювання в дітей із відривом від нормальної життєдіяльності, порушення адаптації (шкільний комплекс), порушення взаємостосунків із ровесниками, постійні невдачі, переживання почуття провини, почуття недосконалості, ревнощі до брата чи сестри (неврастенія), неусвідомлюване почуття неповноцінності.

Прояви неврозів у дітей: астенічний синдром, переважаючий головний біль, психосоматичні порушення, порушення сну. Неврастенія у дітей характеризується легкою збудливістю, швидким виснаженням. Для дітей із неврастенією характерними є підвищена дратівливість, гарячкуватість, нетерпимість до заперечень. Вони швидко втомлюються, відчувають труднощі при розумовому навантаженні, зосередженні уваги. Майже постійними супутниками неврастенії є головний біль і розлади сну, основна причина яких — перевтома.

Для неврозу нав'язливих станів характерні виникнення у свідомості дитини всупереч її бажанню настирливих спогадів, страхів, потягів, а також нав'язливі дії. З'являються постійні сумніви щодо правильності вчинків, страх самотності, темряви, катастроф та ін.

Основними причинами нейротизму в дітей в віком 7–10 років є період адаптації. У дитини, яка відчуває перші невдачі, виникає страх школи, страх виходу до дошки, оцінки та ін.

Проблеми, що можуть спричинити виникнення неврозу: кардинальна зміна режиму (перехід від дитсадка до школи), комунікативні труднощі, проблеми взаємин з учителями, проблеми, пов'язані зі зміною сімейної обстановки.

Проблеми невротизації можуть посилюватись особливостями протікання фізіологічних змін під час підліткового періоду. Для нього характерні бурхливий розвиток та перебудова всього організму, стрімке підвищення критичного ставлення до себе та своєї зовнішності. Усі ці прояви є джерелом нових відчуттів, що можуть модифікувати психічні кризи.

Провідний принцип у лікуванні дітей — це комплексний підхід, який включає психотерапію (сімейну, поведінкову, арт-терапію) і медикаментозну терапію. Медикаментозна терапія сприяє спокійній поведінці, підтримує психічні процеси і тим самим підвищує якість психотерапії [1–16].

При виборі медикаментозного лікування слід дотримуватися правила безпеки лікарського засобу та комплайєнтності при адекватній лікувальній ефективності. Таким вимогам відповідає Гліцисед-КМП — препарат, який належить до засобів, що діють на нервову систему. Його активна речовина — амінооцтова кислота (гліцин). Препарат виявляє антистресову, стресопротекторну, ноотропну дії. Нормалізує процеси збудження та гальмування в центральній нервовій системі, підвищує розумову працездатність (покращує процеси мислення та здатність сприймати та запам'ятовувати інформацію), усуває депресивні порушення, підвищену дратівливість, агресивність, конфліктність, нормалізує сон.

Нашою метою також була оцінка у відкритому дослідженні ефективності й безпеки препарату Гліцисед-КМП у дітей з непсихотичними психічними розладами.

Дизайн дослідження

Проведено відкрите дослідження, до якого ввійшли 60 дітей із мінімальною мозковою дисфункцією, міжпівкульовою дисфункцією, дисгармонічним психічним розвитком (істеричний невроз, фобічний невроз, невроз нав'язливих станів), а також підлітків із порушенням потягів, обстежених на предмет критеріїв включення і виключення.

У дослідженні взяли участь діти віком від 8 до 15 років із непсихотичними психічними розладами, які амбулаторно спостерігалися в умовах психоневрологічного відділення.

Із вибірки виключали пацієнтів із такими станами: схильність до зниженого артеріального тиску; високий ризик суїциду й гіперчутливість до Гліциседу-КМП в анамнезі; психотичні розлади; органічне ураження центральної нервової системи (епілептичні припадки, деменція, амнестичні й інші когнітивні розлади); злоякісні пухлини; клінічно значимі відхилення в лабораторних тестах.

Вибірку склали діти, батьки яких дали добровільну письмову інформовану згоду на участь дітей у дослідженні.

Матеріал дослідження

У дослідження включено 60 дітей (40 хлопчиків, 20 дівчаток), у клінічній картині яких виявлялися легкі та помірні форми невротичних та поведінкових розладів. Стан дітей відповідав критеріям за МКХ-10: гіперкінетичні розлади (рубрика F90); стереотипні рухові розлади (рубрика F98.4); інші поведінкові й емоційні розлади, що почалися в дитячому та підлітковому віці (рубрика F98); заїкання (рубрика F98.5); розлади навичок та потягів (рубрика F63); неорганічний енурез (рубрика F98.0); фобічний тривожний розлад дитячого віку (рубрика F93); тривожний (ухильний) особистісний розлад (рубрика F60.6); тривожний розлад, пов'язаний із розставанням у дитячому віці (рубрика F93.0); органічний емоційно-лабільний розлад (рубрика F06.6).

Лікування повністю пройшли 60 пацієнтів. Вибірку формували з дітей, які проходили амбулаторне лікування в психоневрологічному відділенні.

Середній вік хворих склав 11,2 року, середній вік початку психічного захворювання — 10,7 року, середня тривалість дійсного захворювання склала 12,5 міс.

Терапевтичний дизайн

Дослідження проведено відповідно до вимог протоколу із застосуванням можливих оптимальних доз препарату. Тривалість лікування склала 28 днів активної комплементарної терапії (надалі діти переводилися на підтримуючу монотерапію вже поза межами цього дослідження). Для лікування використовували препарат Гліцисед-КМП, що містить у таблетці 0,1 г амінооцтової кислоти (гліцину). Його призначали 3 рази на день (уранці, удень і ввечері).

З огляду на прикладні завдання дослідження його протокол передбачав призначення психофармакопрепаратів інших груп за наявності відповідних показань. Беручи до уваги той факт, що в дослідженні брали участь діти з мінімальною мозковою дисфункцією, пацієнтам додатково до Гліциседу-КМП призначали вітаміни групи В. Як комплементарна терапія використовувалася психотерапія (арт-терапія, групова, сімейна психодрама), а для психофармакотерапії використовувалися вітаміни В₆, В₁₂.

Для оцінки ефективності, безпеки й переносимості терапії Гліциседом-КМП використовували набір стандартних оцінних інструментів: методику вивчення рівня емоційного стресу (шкала тривожності, розроблена Н. Імедазе на основі шкал Тейлора та Сарсона), методику запам'ятовування 10 слів за А.П. Лурія, коректурну пробу Анфімова, карту реєстрації небажаних явищ і побічних ефектів. Динаміку розладів за загальними клінічними проявами й показниками оцінних шкал тестів реєстрували на початку лікування, на 7, 14, 21 і 28-й дні терапії. Також нами оцінювалася динаміка модального аналізу існуючих проблем хворих на початку й на 28-й день лікування.

Підсумкові результати лікування оцінювали за стандартними критеріями ефективності: достатня концентрація та стійкість уваги за коректурною пробою; поліпшення запам'ятовування 10 слів за пробою А.П. Лурія; зниження коефіцієнта тривожності за методикою вивчення рівня емоційного стресу (Н. Імедазе на основі шкал Тейлора та Сарсона). При аналізі результатів дослідження враховували також такі показники: вираженість загального терапевтичного ефекту (відсоток респондерів за CGI); терміни появи терапевтичного ефекту; дози препарату, на тлі яких настало поліпшення; загальна частота побічних явищ; побічні явища, що найбільш часто реєструються. Оцінка безпеки передбачала реєстрацію основних фізіологічних показників (артеріальний тиск, частота серцевих скорочень, маса тіла); ураховували дані електрокардіографії та лабораторних аналізів.

Результати

Терапевтична дія Гліциседу-КМП у проведеному нами дослідженні виявлялася досить швидко. Перші ознаки ефективності спостерігалися вже на 7–10-й день із початку лікування. Найпершим за часом зафіксованим ефектом було зменшення в дітей скарг на роздратування, неуважність, залишалася непосидючість, але діти звертали увагу на те, що вони докладали значно менше зусиль для її подолання. Загальним спостережуваним ефектом у цьому напрямку була краща працездатність, що виражалась у зменшенні питомої ваги існуючих проблем за даними вторинного модального аналізу.

У всіх дітей нами відмічено значне поліпшення їхнього стану. Для більшості дітей із легкими проявами значне покращення було відмічено в 90 % випадків. Серед пацієнтів із помірними проявами добрий ефект зафіксовано в 75 % випадків, у решти спостерігалися помірний та мінімальний ефекти.

Психопатологічний та формалізований аналіз структури досліджуваних нами розладів дозволив виділити найбільш значимі предиктори терапії Гліциседом-КМП.

Значущими симптомами, пов'язаними з тривогою, були почуття хворобливого дискомфорту, роздратування, психічної та м'язової напруги, виражена впертість і негативізм, страхи, стійке, непереборне прагнення здійснити певні дії, а також нав'язливі дії. Серед симптомів, пов'язаних із астенією, відзначені явища загальної слабкості, швидкої виснажливості, недостатність запам'ятовування, утруднення концентрації уваги, підвищена неуважність, втрата активності та швидка стомлюваність.

За даними нашого дослідження, у дітей з'явилися достатня концентрація і стійкість уваги, поліпшилася пам'ять, знизився рівень тривожності, покращився настрій, нормалізувався сон, з'явилась активність. Вони ставали спокійними, зникали нав'язливі дії, з'явилась упевненість у своїх силах, зменшився потяг до адитивної поведінки. Надалі спостерігалося стабільне поліпшення. За даними патопсихологічного обстеження: концентрація та стійкість уваги за коректурною пробою (без урахування нозологічного діагнозу) покращилась у 10 % дітей на 7-й день лікування, у 28,34 % дітей — на 14-й, у 35 % дітей — на 21-й і у 6,66 % — на 28-й день лікування. За даними першого обстеження (скринінг) методикою вивчення емоційного стресу (без урахування нозологічного діагнозу), високий коефіцієнт тривожності було діагностовано в 20 % дітей, високий — у 71,66 %, низький — у 8,34 %. Регрес тривоги почався на 7-й день терапії: дуже високий — в 1,69 %; високий — у 41,64 %; низький — у 56,67 %. На 14-й день терапії: високий — у 16,67 %; низький — у 83,33 %. На 21-й день терапії: високий — у 6,67 %; низький — у 93,33 %. На 28-й день терапії: високий — у 3,34 %; низький — у 96,66 %. Покращення запам'ятовування спостерігалось у 80 % дітей на 28-й день терапії.

Гліцисед-КМП продемонстрував добру переносимість. Побічних ефектів не спостерігалось. Дії препарату на серцево-судинну та бронхолегеневу систему (артеріальний тиск, частота пульсу, дихання) відзначено не було. Показники лабораторних досліджень не відхилялися від норми.

Гліцисед-КМП забезпечує високу комплайєнтність та не демонструє негативного впливу на перебіг супутньої соматичної патології. Гліцисед-КМП не вступає в клінічно значиму взаємодію з медикаментами, що застосовуються для лікування серцево-судинної та бронхолегеневої патології.

Отже, Гліцисед-КМП є ефективним препаратом при терапії у дітей із патологією невротичного та органічного профілю. Ефект препарату виявляється досить швидко. Гліцисед-КМП практично позбавлений побічних ефектів і безпечний у застосуванні, у зв'язку з чим він може бути рекомендований для лікування дітей при коливанні уваги, зниженій пам'яті, емоційному стресі, роздратованості, тривозі. За умов тривалого та рівномірного ефекту Гліциседу-КМП значно полегшується психокорекційна робота з такими дітьми.

Варто відмітити, що для отримання оптимального лікувального ефекту треба проводити комплементарну терапію досліджуваних нами психічних розладів, а саме поєднувати Гліцисед-КМП із застосуванням вітамінів групи В та психотерапією.

Висновки

1. Наше дослідження застосування Гліциседу-КМП при комплементарній терапії в дітей із патологією невротичного та органічного профілю було проведено на 60 дітях та підтвердило ефективність і безпеку препарату. Гліцисед-КМП виявив найбільшу ефективність при лікуванні невротичних розладів.

2. Призначалося по 1 таблетці Гліциседу-КМП тричі на день. Терапевтична дія Гліциседу-КМП виявлялася досить швидко — на 7–10-й день із початку лікування.

3. Найбільш вираженим та першим за часом зафіксованим ефектом було зменшення в пацієнтів проявів астенії, а саме: скарг на роздратування, неуважність, залишалася непосидючість, але діти звертали увагу на те, що вони докладали значно менше зусиль для її подолання. Загальним спостережуваним ефектом у цьому напрямку була краща спроможність до працездатності, що виражалась у зменшенні питомої ваги існуючих проблем за даними вторинного модального аналізу занедужання та знесилення, явищ загальної слабкості, швидкої стомлюваності та виснажливості, утруднення концентрації уваги і підвищеної неуважності. Зменшення астенії супроводжувалось кращою спроможністю до працездатності.

За даними нашого дослідження, у пацієнтів також поліпшувався настрій, нормалізувався сон, з'являлася достатня активність, зменшувався потяг до адиктивної поведінки. Вони ставали спокійними, підвищувалася розумова працездатність.