Журнал «Здоровье ребенка» 4(7) 2007

Захворювання органів травлення в дітей є поширеною патологією , яка посідає друге місце в структурі загальної захворюваності після хвороб органів дихання [2]. Найбільш розповсюджені в дітей хронічні гастродуоденіти і дискінезії жовчних шляхів [1–3]. Відомо, що тільки 5–10 % захворювань органів травлення зумовлені органічними причинами, інші є функціональними і не супроводжуються структурними чи біохімічними порушеннями [4]. Найчастіше симптоми названих захворювань дебютують в молодшому шкільному віці і супроводжують людину протягом всього життя. Значною мірою формування й перебіг захворювань органів травлення в дітей обумовлені анатомо-фізіологічними особливостями дитячого віку: дисфункцією центральної регуляції, функціональною та структурною незрілістю органів травлення (пізній старт ферментативних систем, порушення мікробіоценозу, ніжність слизової оболонки, слабкість м'язової та еластичної тканини). В патогенезі хронічних гастродуоденітів провідна роль належить порушенням ЦНС і вегетативної нервової системи. Вегетативна дисфункція найчастіше обумовлена гіпоксією головного мозку, що розвивається в період несприятливого перебігу вагітності і пологів. Встановлено також взаємозв'язок між натальними пошкодженнями хребта і спинного мозку, частіше в шийному відділі, і функціональними розладами травного тракту.

Це призводить до розвитку моторних порушень травного каналу, порушень вісцеральної чутливості органів травлення. До перелічених змін приєднуються зміни секреторної функції, складу мікрофлори та формування імунної відповіді [3 ,4].

Лікування хронічних гастродуоденітів з урахуванням сучасних особливостей їх перебігу в дітей є складним завданням [4]. Відсутність класичної клінічної картини, часте залучення до патологічного процесу інших органів травлення, супутнє ураження інших органів і систем вимагає виваженого підходу до терапії. З одного боку, потрібне призначення цілого комплексу патогенетичних засобів, з іншого — запобігання поліпрагмазії. У дитячій гастроентерології традиційно використовувались засоби рослинного походження. Нашу увагу привернув новий німецький фітопрепарат гастритол, який поєднує екстракти квітів ромашки аптечної, кореня солодця, трави перстачу гусячого, звіробою продірявленого, полину гіркого, кардобенедикту, кореня дягелю. Завдяки своїм компонентам препарат має виражену прокінетичну, спазмолітичну, цитопротекторну, протизапальну, бактерицидну дії, а також справляє парасимпатолітичний і антидепресантний ефекти.

Метою дослідження стала оцінка клінічної ефективності препарату угастритол у лікуванні хронічного гастродуоденіту та дискінезії жовчних шляхів у дітей.

Матеріали та методи дослідження

Під спостереженням знаходились 50 дітей із хронічною гастропатологією від 7 до 17 років. Залежно від варіантів захворювання та призначеної терапії хворі були розподілені на 3 групи: 20 дітей із хронічним гастродуоденітом, 20 — з дискінезією жовчовивідних шляхів і 10, які належали до контрольної групи. Тривалість захворювання становила від 1,5 до 5 років.

Для верифікації діагнозу згідно з МКХ-10 застосовували комплекс клініко-анамнестичних, лабораторних, біохімічних та інструментальних методів дослідження. Усім хворим проводили ендоскопічне дослідження слизової оболонки шлунку і дванадцятипалої кишки з дослідженням на хелікобактерії уреазним та мікробіологічним методами, а також функціональне УЗД печінки, жовчного міхура і жовчних протоків із визначенням коефіцієнта скорочення жовчного міхура після жовчогінного сніданку (1–2 яєчні жовтки). Об'єктивізація клінічних проявів захворювання проводилась триразово: на початку лікування, через 2 тижні і через 1 місяць. Ендоскопічний і сонологічний контроль проводили двічі: до і через 2 тижні після початку лікування.

40 дітей основної групи, 25 хлопчиків і 15 дівчаток, на тлі дієти № 5 отримували препарат гастритол по 1 краплі на рік життя в дітей віком від 7 до 12 років і по 20 крапель у підлітків 13–17 років 3 рази на добу протягом 2 тижнів під час перебування в стаціонарі, потім ще 2 тижні амбулаторно. Хворим при наявності інфікування на НР проводилась ерадикаційна терапія за загальноприйнятими схемами.

Контрольну групу склали 10 дітей із хронічним гастродуоденітом, які отримували лише базисне лікування (прокінетичні, антацидні, за показаннями — спазмолітичні, холеретичні препарати, антигелікобактерна терапія) без використання гастритолу.

Лікування гастритолом починали після проведення проби на переносимість препарату. Перша доза препарату — половина вікової — призначалась вранці в перший вихідний день під спостереженням батьків, друга доза — повна вікова доза — вранці в другий вихідний день теж під спостереженням батьків.

Результати дослідження

При обстеженні дітей виявлена висока (у 70 % випадків) частота поєднаного ураження різних відділів травної системи, наявність супутніх захворювань інших органів і систем (52 %), у тому числі вегетативних порушень (12 %) хворих, алергічних проявів (20 %), осередків хронічної інфекції (40 %). Звертали на себе увагу симптоми хронічних розладів харчування, переважно ожиріння, у 20 % дітей. Спостерігалась висока поширеність ентеробіозу та лямбліозу (18 %), причому в 10 % дітей були виявлені змішані паразитарні інвазії. Найчастіше хронічний гастродуоденіт був поєднаний із гіпомоторною дискінезією жовчних шляхів (23 дитини основної і 5 дітей контрольної груп).

У всіх обстежуваних хворих основної групи на тлі використання препарату гастритол позитивну динаміку клінічних симптомів спостерігали вже після перших 3–5 днів лікування, що виявилось у зниженні в основному больового і диспептичного синдромів. Нудота, печія, метеоризм були куповані до кінця лікування в 100 % дітей. Лише в 6 % обстежених дітей через 2 тижні зберігався больовий синдром, у 10 % — зниження апетиту і констипаційний синдром (рис. 1).

У всіх дітей спостерігалась позитивна динаміка за даними УЗД і ФЕГДС — нормалізація моторної функції жовчних шляхів, зменшення ознак запалення, проявів дуоденогастрального рефлюксу.

Нижче наведена порівняльна динаміка скарг у дітей основної і контрольної груп під впливом терапії через 2 і 4 тижні після початку лікування (табл. 1).

Як видно з табл. 1, і в основній, і в контрольній групі дітей на фоні лікування був досягнутий позитивний ефект. Найбільш стійким було зниження апетиту і наявність закрепів. Останні зберігались у 3 дітей основної і в 5 дітей контрольної групи і були пов'язані з діагностованим доліхоколоном, що турбувало дітей протягом багатьох років. Найбільш вираженим при порівнянні був позитивний ефект гастритолу щодо больового синдрому і метеоризму. Важливим позитивним впливом препарату слід вважати його протиалергічний і м'який антидепресантний ефект.

Висновки

1. Під час лікування хворих із хронічним гастодуоденітом та дискінезією жовчовивідних шляхів більш виражений позитивний ефект одержано в групі дітей, які отримували комплексне лікування з використанням гастритолу.

2. Більша ефективність комплексу терапії, до складу якої входив гастритол, пов'язана з його спазмолітичними, прокінетичними, цитопротекторними, протизапальними властивостями, здатністю нормалізувати процеси жовчовиділення. Важливими перевагами препарату є також протиалергічний і м'який антидепресантний ефект.

3. До комплексного лікування дітей із хронічним гастродуоденітом доцільно залучати препарат рослинного походження гастритол. Препарат може використовуватися як у складі комплексної терапії, так і у вигляді монотерапії, особливо на амбулаторному етапі.

4. Переносимість препарату задовільна, випадків побічних реакцій не спостерігалося.