Мобильная версия

Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» Том 15, №3, 2025

Мезенхімальні стовбурові клітини кісткового мозку в лікуванні пацієнтів з остеоартритом колінного суглоба

Авторы: Бур’янов О.А. (1) , Омельченко Т.М. (1) , Хіміон Л.В. (2) , Базаров М.О. (1) , Турчин О.А. (3) , Левицький Є.А. (1) , Соболевський Ю.Л. (1)
(1) - Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ, Україна
(2) - Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна
(3) - ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», м. Київ, Україна

Рубрики: Ревматология, Травматология и ортопедия

Разделы: Клинические исследования

Актуальність. Використання мезенхімальних стовбурових клітин (МСК) при ураженнях суглобів є надзвичайно дискусійним питанням через наявність численних невирішених проблем як у розумінні біологічних властивостей МСК, так і в аспекті їх практичного застосування. Метою дослідження було оцінити функціональні результати та клінічну ефективність застосування автологічних МСК, отриманих з кісткового мозку, при лікуванні пацієнтів з післятравматичним остеоартритом (ПТОА) колінного суглоба (КС) на ранніх стадіях протягом шестимісячного періоду спостереження. Матеріали та методи. Проліковано 28 пацієнтів з ПТОА колінного суглоба I–II стадії за Kellgren-Lawrence. Серед них 11 (39,0 %) чоловіків і 17 (61,0 %) жінок, середній вік — 44,80 ± 10,95 року. Середній термін після отриманої травми становив 7,8 ± 0,5 року. Забір МСК проводили з крила клубової кістки та культивували їх в умовах біотехнологічної лабораторії. Внутрішньосуглобове введення виконували при загостренні ПТОА одноразово (50 млн клітин). Ефективність оцінювали через 6 міс. Критерії оцінки: потреба в нестероїдних протизапальних препаратах (НПЗП), кількість загострень ПТОА; функціональний стан суглоба за шкалами Лісхольма і WOMAC. Больовий синдром оцінювали за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ), якість життя — за шкалою 36-Item Short Form Survey (SF-36). Результати. Через 6 міс. після застосування МСК отримано позитивну динаміку за всіма категоріями оцінювання стану КС: біль за ВАШ зменшився до 2,2 ± 0,3 бала (р < 0,05); функціональна активність за шкалою Лісхольма зросла на 29,4 % (р < 0,01), загальний індекс WOMAC зменшився на 51,7 % (р < 0,01); показник якості життя (за шкалою SF-36) зріс на 57,7 ± 9,3 % (р < 0,01). Крім того, протягом наступного після застосування МСК 6-місячного періоду клінічного спостереження продемонстровано істотне зниження частоти загострень ПТОА порівняно з попереднім 6-місячним періодом і зменшення потреби в застосуванні НПЗП. Висновки. МСК є ефективним і безпечним методом лікування ПТОА КС на ранніх стадіях, супроводжується вірогідним зменшенням показників больового синдрому, покращанням функції суглоба та якості життя, а також зменшенням кількості загострень ПТОА та потреби у використанні НПЗП щонайменше протягом 6 місяців.

Background. The use of mesenchymal stem cells (MSCs) in joint lesions is an extremely controversial issue due to the presence of numerous unresolved problems both in understanding the biological properties of MSCs and in terms of their practical application. The purpose of the study was to evaluate the functional results and clinical efficacy of using autologous MSCs obtained from bone marrow in the treatment of patients with post-traumatic osteoarthritis (PTOA) of the knee joint (KS) in the early stages, during a six-month observation period. Materials and methods. 28 patients with PTOA of the knee joint of stage I–II according to Kellgren-Lawrence were treated. Among them, 11 (39.0 %) were men and 17 (61.0 %) were women, the average age was 44.80 ± 10.95 years. The average period after the injury was 7.8 ± 0.5 years. MSCs were harvested from the iliac wing and cultured in a biotechnology laboratory. Intra-articular injection was performed once during exacerbation of PTOA (50 million cells). Efficacy was assessed after 6 months. Evaluation criteria: need for NSAIDs, number of exacerbations of PTOA; functional status of the joint according to Lisholm and WOMAC. Pain syndrome was assessed using the visual analog scale (VAS), quality of life according to the 36-Item Short Form Survey (SF-36) scale. Results. After 6 months after the use of MSC, positive dynamics were obtained in all categories of assessment of the functional status of the knee joint: pain according to VAS decreased to 2.2 ± 0.3 (p < 0.05); functional activity according to the Lisholm scale increased by 29.4 % (p < 0.01), the total WOMAC index decreased by 51.7 % (p < 0.01); the quality of life index increased by 57.7 ± 9.3 % when assessed using SF-36 (p < 0.01). In addition, during the 6-month clinical observation period following the use of MSCs, a significant decrease in the frequency of exacerbations of PTOA compared to the previous 6-month period and a decrease in the need for NSAIDs were demonstrated. Conclusion. MSCs are an effective and safe method of treating PTOA of the knee in the early stages, accompanied by a significant decrease in pain syndrome indicators, improvement in joint function and quality of life, as well as a decrease in the number of PTOA exacerbations and the need for NSAIDs for at least 6 months.

Ключевые слова

остеоартрит; хондральні пошкодження; мезенхімальні стовбурові клітини; регенеративна медицина

osteoarthritis; chondral damage; mesenchymal stem cells; regenerative medicine

doi: http://dx.doi.org/10.22141/pjs.15.3.2025.471

Вступ

Остеоартрит (ОА) — найпоширеніше хронічне захворювання суглобів людини, що є однією з головних причин інвалідності. Захворюваність і поширеність ОА невпинно зростають у більшості країн світу, фармакологічне лікування захворювання не має доведеного істотного впливу на прогресування втрати функції суглобів, а потреба в ендопротезуванні та інвалідизація пацієнтів визначають суттєве медико-соціальне значення цієї патології [1–3].

Післятравматичний остеоартроз (ПТОА) становить до 12 % у структурі ОА загалом, розвивається як після кістково-хрящових переломів, так і після розривів та пошкоджень зв’язкового апарату суглоба; може формуватись уже в молодому віці; частіше вражає суглоби нижніх кінцівок і має прогресуючий перебіг [2].

Суглобовий гіаліновий хрящ — сполучна тканина з унікальною структурою, що має амортизаційні властивості, а гладкість суглобових поверхонь максимально зменшує тертя під час рухів [3]. Також він має алімфатичну, аваскулярну і гіпоклітинну структуру, що в поєднанні зі слабкою метаболічною активністю обумовлює обмеження регенерації [2, 3].

Незважаючи на велику кількість досліджень, лікування хворих з ОА залишається вагомою медико-соціальною проблемою, оскільки переважна більшість сучасних способів лікування ОА спрямовані на усунення запальних і больових реакцій і не впливають на оптимізацію умов для підтримки і стимуляції регенераторних можливостей хряща.

Одним з найбільш сучасних та актуальних напрямків в лікуванні дегенеративно-дистрофічних захворювань суглобів і хондральних пошкоджень є використання мезенхімальних стовбурових клітин (МСК). Відомо, що стовбурові клітини виділяють велику кількість біологічно активних речовин, що прискорюють метаболізм, стимулюють ангіогенез і мають здатність до проліферації та диференціації в інші типи клітин.

Доведеною є здатність МСК до хондрогенної диференціації шляхом експресії колагену II типу і кислих мукополісахаридів, які є характерними для гіалінового хряща. Ключова роль використання мультипотентних МСК при остеоартриті полягає в індукції процесів регенерації хрящової тканини [4–6].

МСК знаходяться майже в усіх органах і вважаються стратегічним запасом для заміни або відновлення пошкоджених тканин. Найчастіше мезенхімальні стовбурові клітини виділяють з кісткового мозку, жирової тканини, плаценти й пуповини.

МСК кісткового мозку показали значно вищу остеогенну і хондрогенну здатність порівняно з адипогенними МСК, мали більш ранню та більш високу активність лужної фосфатази, відкладення кальцію та експресію генів, пов’язаних з остеогенезом і хондрогенезом, і асоційованого з остеогенезом білка остеопонтину [7, 8]. МСК, отримані з кісткового мозку, характеризуються кращою здатністю до проліферації та утворення колоній, ніж МСК, що одержані з жирової тканини [9].

Було розглянуто опубліковані результати досліджень на предмет ефективності застосування МСК для лікування ОА [10–23]. Використовували кількість клітин у діапазоні від 1 × 106 до 150 × 106 одиниць, мода вибірки становить 50 × 106, на другому місці за частотою використання була доза 10 × 106. Проте, спираючись на висновок Y. Song та співавт. [24], у яких серед порівнюваних доз були 10 × 106 і 50 × 106, можна зробити висновок про доцільність застосування саме дози 50 × 106.

Проблема використання МСК є надзвичайно дискусійною, залишаються численні невирішені питання як у розумінні біологічних властивостей МСК, так і в їх практичному застосуванні. Попри певні протиріччя у поглядах науковців, безпека використання МСК при травмах та їх наслідках є безперечною [25].

Отже, розбіжність поглядів щодо використання МСК з огляду на недостатню кількість клінічних досліджень зумовлює підвищений інтерес до вивчення даної методики лікування.

Мета — оцінити функціональні результати та клінічну ефективність застосування автологічних МСК, отриманих з кісткового мозку, при лікуванні пацієнтів з ПТОА на ранніх стадіях протягом шестимісячного періоду спостереження.

Матеріали та методи

Популяція

При включенні в дослідження всі пацієнти підписували інформовану згоду на участь, а дизайн і протокол дослідження були схвалені Комісією з біоетичної експертизи при Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця (протокол № 12 від 08.09.2024).

Обстежено й проліковано 28 пацієнтів із ПТОА колінного суглоба (КС) I–II стадії за Kellgren-Lawrence віком від 27 до 58 років (середній вік — 44,80 ± 10,95 року). Серед них 11 (39,0 %) чоловіків і 17 (61,0 %) –жінок.

У дослідження було включено пацієнтів з ідентичною первинною однобічною травмою — пошкодженням менісків. Середній термін після отриманої травми становив 7,80 ± 0,53 року. Усім пацієнтам після травми було виконано артроскопічне втручання в об’ємі парціальної резекції пошкоджених частин меніска і дебридменту, середній час від травми до операції становив 34,0 ± 1,6 дня. Крім того, у 12 пацієнтів під час артроскопічної ревізії було зафіксовано пошкодження суглобового хряща колінного суглоба 1–2-го ступеня за класифікацією Outerbridge.

На момент звернення пацієнти мали скарги на біль і порушення функції КС на тлі післятравматичного дегенеративно-дистрофічного ураження.

У дослідження не включали пацієнтів з іншими захворюваннями суглобів і загальними захворюваннями, які могли істотно вплинути на досліджувані параметри і/або результати дослідження (порушення функції ендокринних органів, захворювання кровотворних органів; будь-які неконтрольовані захворювання внутрішніх органів, інфекції тощо).

Методи дослідження та лікування

Усім пацієнтам виконували комплексне клініко-лабораторне й інструментальне обстеження: пацієнти заповнювали опитувальник симптомів і перебігу ПТОА, надавали інформацію про застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) для лікування симптомів ОА за попередні 6 міс.; визначався рівень функціональних порушень і болю за ВАШ, WOMAC і опитувальником Лісхольма; якість життя оцінювали за опитувальником SF-36; проводився повний фізикальний і суглобовий огляд; виконувалась рентгенографія КС із функціональним навантаженням і магнітно-резонансна томографія ураженого суглоба для об’єктивізації структурних змін у суглобі й підтвердження діагнозу. Лабораторне обстеження включало визначення показників загального і біохімічного аналізу крові, коагулограму, С-реактивний білок, ревматоїдний фактор, обстеження на вірусні гепатити, RW, ВІЛ/СНІД, загальний аналіз сечі.

Виконували забір клітин кісткового мозку з крила клубової кістки та в умовах біотехнологічної лабораторії REOCELL проводили їх культивування, у результаті чого одержували клітинний трансплантат, що являє собою культуру мультипотентних мезенхімальних стовбурових клітин. Життєздатність клітин становила від 89 до 95 %.

Час, потрібний для культивування МСК кісткового мозку в необхідній концентрації, становив близько 1,5 міс. Протягом цього часу пацієнтам призначали лікування загострення ОА за рекомендаціями ESCEO (2019) із застосуванням НПЗП у середньодобових дозах, рецептурних препаратів хондроїтину і/або глюкозаміну. Усі пацієнти заповнювали щоденники симптомів ОА і прийому НПЗП та одержували рекомендацію звернутись до лікаря при наступному загостренні.

Після одержання культури клітин МСК при розвитку загострення лікування післятравматичного остеоартриту здійснювали шляхом внутрішньосуглобового введення суспензії культивованих мультипотентних клітин (50 млн), змішаних з 2% розчином гіалуронату (молекулярна маса 1–2 млн Да) загальним об’ємом 3,0 мл.

Ефективність лікування оцінювали через 6 місяців після застосування МСК, результати порівнювали з відповідними показниками до лікування.

Критерії оцінки результату: потреба в НПЗП, кількість загострень ПТОА за період спостереження; функціональний стан суглоба за шкалами Лісхольма і WOMAC. Больовий синдром оцінювали за візуальною аналоговою шкалою, якість життя — за шкалою 36-Item Short Form Survey (SF-36).

Статистичний аналіз виконували з використанням програм Microsoft Excel 2019 і StatSoft Statistica 10. Результати подані у вигляді середнього та його статистичного відхилення (M ± SD). Статистичну вірогідність визначали при р < 0,05 при аналізі відповідних показників до та після проведення лікування за критерієм χ2.

Результати

Протягом 6-місячного періоду спостереження в пацієнтів з ПТОА на ранніх стадіях отримано позитивну динаміку інтенсивності больового синдрому, функціонального стану КС і якості життя (табл. 1).

Отже, після застосування культивованих МСК, одержаних з кісткового мозку, пацієнтами відзначено зменшення інтенсивності суглобового болю на 68,2 %; у всіх пацієнтів спостерігали підвищення сумарного бала за шкалою Лісхольма: до введення МСК середній бал становив 63,5 ± 1,4 (відповідає оцінці «незадовільно»), а через 6 міс. після проведеного лікування — 82,0 ± 1,1 (відповідає категорії «добре»); сумарний показник за шкалою WOMAC покращився на 51,7 % відносно результатів обстеження, отриманих до початку лікування.

За результатами аналізу даних щоденників пацієнтів встановлено вірогідне (p = 0,03) зменшення частоти епізодів загострень ПТОА упродовж періоду 6-місячного спостереження з 1,8 ± 0,5 раза до введення МСК (кожне загострення потребувало застосування НПЗП) до 0,40 ± 0,12 раза з відповідним зменшенням частоти прийому НПЗП, при цьому 20 пацієнтів (71,4 %) не мали жодного загострення ПТОА, яке б потребувало прийому НПЗП.

У жодного пацієнта не зареєстровано будь-яких небажаних ефектів, пов’язаних із проведеною внутрішньосуглобовою ін’єкцією МСК.

Клінічний випадок. Пацієнт 47 років. Скарги при зверненні на біль, локальний набряк і гіпертермію в правому колінному суглобі, що посилюються під час навантажень. При цьому суттєво порушується функціональна здатність суглоба й опороздатність кінцівки. В анамнезі травма правого колінного суглоба 6,5 року тому, з приводу якої було виконано артроскопічне хірургічне втручання: парціальна резекція заднього рога і тіла латерального меніска, дебридмент, у післяопераційному періоді скарг не відзначав. На час звернення пацієнт зазначив, що подібні загострення больового синдрому почали виникати упродовж останнього року, а даний епізод є четвертим. Минулі загострення лікував із застосуванням НПЗП (ібупрофен у дозі 400 мг 2 рази на добу із середньою тривалістю курсу лікування 1 тиждень). Також пацієнт відзначив, що застосування ібупрофену на сьогодні не дає бажаного результату. Коморбідність не обтяжена, індекс маси тіла — 28,9 ум.од.

З метою уточнення діагнозу пацієнту було проведено дообстеження. За результатами рентгенографії колінних суглобів з функціональним навантаженням встановлено рентгенологічні ознаки остеоартриту ІІ стадії за класифікацією Kellgren-Lawrence. За даними магнітно-резонансної томографії (МРТ) правого колінного суглоба встановлені післяопераційні дегенеративні зміни з боку заднього рога і тіла латерального меніска правого колінного суглоба, хондромаляція хряща латерального та медіального виростка правої стегнової та великогомілкової кісток (gr. 4 з боку латеральних виростків; gr.1–2 з боку медіальних) (рис. 1). Центральна дегенерація заднього рога медіального меніска з косим розривом (Stoller II). Помірний синовіт (супрапателярний бурсит). Після дообстеження пацієнту запропоноване лікування у вигляді внутрішньосуглобового введення суспензії культивованих мультипотентних клітин (50 млн), змішаних із 2% розчином гіалуронату (молекулярна маса 2 млн Да) загальним об’ємом 3,0 мл. Після введення небажаних реакцій або побічних ефектів не спостерігалося. Контрольна рентгенографія, МРТ та оцінка функціональних результатів виконані через 6 місяців після ін’єкції.

Функціональна оцінка стану колінного суглоба за шкалою Лісхольма: до лікування — 68 балів (функціональний стан — задовільний); через 6 місяців після введення МСК — 84 бали (функціональний стан — добрий).

Шкала WOMAC (Western Ontario and McMaster University): до лікування — 67 балів; через 6 місяців після введення МСК — 31 бал.

Результати оцінки якості життя за опитувальником SF-36 (%) подані в табл. 2.

Оцінка рівня больового синдрому за ВАШ: до лікування — 7 балів (сильний біль), через 6 міс. після введення МСК — 2 бали (слабкий біль).

Поданий клінічний випадок демонструє позитивний ефект застосування внутрішньосуглобового введення суспензії мультипотентних мезенхімальних клітин у поєднанні з гіалуроновою кислотою в пацієнта з дегенеративно-дистрофічним ураженням правого колінного суглоба на фоні посттравматичних змін. Через 6 місяців після лікування відзначено покращання функціонального стану суглоба (за шкалою Лісхольма — з 68 до 84 балів), зменшення вираженості болю (за ВАШ — з 7 до 2 балів), покращання якості життя (SF-36) і зниження індексу WOMAC (з 67 до 31 бала). Контрольна МРТ підтвердила позитивну динаміку у вигляді відновлення структури хряща в ділянці попереднього дефекту. Побічних ефектів або ускладнень не спостерігали.

Отримані результати свідчать про ефективність і безпечність запропонованої біотехнологічної регенеративної терапії для пацієнтів з ранніми стадіями післятравматичного остеоартриту з хондральними дефектами.

Обговорення

Результати дослідження свідчать про клінічну ефективність застосування культивованих автологічних мезенхімальних стовбурових клітин, одержаних з кісткового мозку, змішаних із 2% гіалуроновою кислотою (молекулярна маса 1–2 млн Да) загальним об’ємом 3,0 мл у пацієнтів з післятравматичним остеоартритом колінного суглоба на ранніх стадіях. Протягом шестимісячного періоду спостереження після введення МСК спостерігалося статистично значуще зменшення больового синдрому, потреби в застосуванні НПЗП, покращання функціонального стану колінного суглоба та підвищення якості життя пацієнтів.

Отримані результати корелюють з даними аналогічних досліджень, у яких також зафіксовано позитивний вплив автологічних мезенхімальних стовбурових клітин кісткового мозку на зменшення симптомів і покращання функціонального стану при остеоартриті, хрящових і кістково-хрящових пошкодженнях [14–18].

За даними Y.B. Park та співавт. (2017), МСК мають диференціаційні властивості та сприяють формуванню хондроцитів з високою метаболічною активністю, що прискорює формування міжклітинного хрящового матриксу. Така властивість є важливою в аспекті використання МСК для регенерації суглобового хряща. Однак досі залишається відкритим питання, чи МСК лише стимулюють проліферацію та диференціацію резидентних клітин-попередників, чи вони самі диференціюються в хондроцити [11].

Одним з перших досліджень, що підтвердили наявність регенеративного ефекту від застосування МСК при захворюваннях суглобів, була робота J.M. Murphy та співавт. [25]. У їхньому дослідженні було продемонстроване добре і стійке відновлення після введення МСК у колінний суглоб, уражений остеоартритом. В експериментальній моделі, коли остеоартрит колінного суглоба кози був викликаний шляхом повної медіальної меніскектомії, було показано, що введення суспензії МСК шляхом внутрішньосуглобової ін’єкції забезпечувало зменшення дегенеративних змін, типових для цієї моделі. Такі ознаки остеоартриту, як ерозія суглобового хряща, утворення остеофітів і субхондральний склероз, були значно менш виражені в колінних суглобах, куди вводили МСК, порівняно з тими, у які вводили лише плацебо. Це було важливо, оскільки показало, що внутрішньосуглобова ін’єкція була ефективнішою, ніж розміщення матриці суглобового хряща (каркаса для клітин). Тобто клітини, доставлені безпосередньо в синовіальну рідину, були здатні до нецільового прикріплення. Подальші експерименти, що відстежували приживлення мічених клітин, дали підставу для двох ключових спостережень. По-перше, затримка клітин в остеоартритному суглобі була дуже низькою, зазвичай близько 3 %, що свідчить про те, що більшість клітин зникала протягом кількох днів. По-друге, лише невелика частина фіксованих клітин була прикріплена до поверхні хряща. Більшість клітин були фіксовані до синовіальної оболонки, менісків і жирового тіла. Інтерпретація цих експериментів була досить чіткою: МСК не діяли як клітинна замісна терапія та чинили свою дію за допомогою альтернативного механізму. Альтернативним механізмом, який широко розглядався науковцями, був паракринний ефект, за допомогою якого МСК секретують і доставляють реципієнту низку медіаторів репарації, факторів росту, цитокінів та інших молекул, що стимулюють клітини хазяїна до реакції репарації. Це наблизило наукову спільноту до розуміння механізмів дії та терапевтичного ефекту МСК [25].

Оскільки традиційне фармакологічне лікування не вирішує проблему відновлення суглобів при дегенеративно-дистрофічних ураженнях, залишається актуальним питання пошуку альтернативної ефективної та безпечної регенеративної терапії. У сучасній літературі подана значна кількість досліджень альтернативних способів і засобів лікування уражень суглобів при остеоартриті на тлі внутрішньосуглобових пошкоджень, що включає застосування збагаченої тромбоцитами плазми, лізат тромбоцитів, мезенхімальні стовбурові клітини кісткового мозку або жирового походження [9, 12].

Усе частіше ці дослідження показують безпеку МСК при лікуванні пацієнтів з остеоартритом, особливо на тлі перенесеної внутрішньосуглобової травми. Спільною метою дослідників у цій галузі є відновлення суглобового хряща коліна за допомогою неінвазивних процедур, зокрема таких, як трансплантація клітин і/або тканин [20]. Крім того, джерело та оптимальна доза МСК все ще потребують встановлення, вивчення й обґрунтування [19]. Ще одним проблемним питанням є те, що більшість досліджень повідомляють про короткострокову ефективність і безпеку, а не про довгострокове спостереження [22, 23].

Дослідження Y. Song та співавт. [24] підтверджує доцільність використання саме дози 50 × 106 клітин, що застосовувалась у нашій роботі, як оптимальної для досягнення терапевтичного ефекту.

Покращання показників шкал WOMAC, Лісхольма і SF-36 вказує не лише на зменшення локальних проявів ОА, але й на загальне покращання фізичної активності та психологічного стану пацієнтів. Особливо важливим є покращання за шкалою SF-36, що відображає якість життя в цілому.

Важливо також відзначити відсутність побічних ефектів чи ускладнень, що підтверджує безпеку методу. Це відповідає висновкам інших авторів, які вказують на високу біосумісність і низький імуногенний потенціал культивованих автологічних МСК [19–21, 24].

Обмеження дослідження. Попри позитивні результати, подане дослідження має низку обмежень. Зокрема, відносно невелика вибірка пацієнтів і короткий термін спостереження не дозволяють робити остаточні висновки щодо довготривалої ефективності методу. Перспективою подальших досліджень є розширене рандомізоване дослідження з контрольною групою та більшим терміном спостереження.

Висновки

За результатами дослідження підтверджено клінічну ефективність і безпеку внутрішньосуглобового застосування культивованих МСК, одержаних з кісткового мозку, на базі 2% нативного гіалуронату при лікуванні пацієнтів з післятравматичним остеоартритом колінного суглоба на ранніх стадіях.

Використання культивованих автологічних МСК дозволяє суттєво зменшити больовий синдром, покращити функціональний стан суглоба при післятравматичному остеоартриті, а також сприяє зменшенню частоти загострень запалення та потреби в застосуванні НПЗП. Отримані дані підтверджують перспективність клітинної терапії при лікуванні пацієнтів з післятравматичним остеоартритом на ранніх стадіях.

Конфлікт інтересів та фінансова підтримка. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів і власної фінансової зацікавленості при підготовці статті.

Внесок авторів у написання статті. Бур’янов О.А. — концептуалізація дослідження, редагування; Омельченко Т.М. — визначення актуальності, методології дослідження та обговорення результатів, написання; Хіміон Л.В. — підготовка карт пацієнтів, валідизація даних, корекція та редагування; Базаров М.О. — обробка та підрахунок даних оцінки функції суглобів; Турчин О.А. — аналіз результатів дослідження; Левицький Є.А. — статистична обробка даних; Соболевський Ю.Л. — написання початкового варіанта, корекція, оформлення посилань.

Отримано/Received 13.04.2025

Рецензовано/Revised 28.06.2025

Прийнято до друку/Accepted 27.07.2025

Список литературы

GBD 2021 Osteoarthritis Collaborators. Global, regional, and national burden of osteoarthritis, 1990-2020 and projections to 2050: a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2021. Lancet Rheumatol. 2023 Aug 21;5(9):e508-e522. doi: 10.1016/S2665-9913(23)00163-7.
Dilley JE, Bello MA, Roman N, McKinley T, Sankar U. Post-traumatic osteoarthritis: A review of pathogenic mechanisms and novel targets for mitigation. Bone Rep. 2023 Jan 30;18:101658. doi: 10.1016/j.bonr.2023.101658.
Buryanov OA, Omelchenko TM. Treatment of osteoarthritis within the framework of evidence-based medicine. Zdorov’ja Ukrai'ny. Hirurgija, Ortopedija, Travmatologija, Intensyvna Terapija. 2011;2:12-14. Ukrainian.
Burianov O, Omelchenko T, Levytskyi Y. Surgical techniques for the articular cartilage repair: literature review and meta-analysis. Orthopaedics, traumatology and prosthetics. 2023 Aug;(3-4):126-137. doi: 10.15674/0030-598720223-4126-137.
Avila-Portillo LM, Aristizabal F, Riveros A, Abba MC, Correa D. Modulation of Adipose-Derived Mesenchymal Stem/Stromal Cell Transcriptome by G-CSF Stimulation. Stem Cells Int. 2020 Feb 15;2020:5045124. doi: 10.1155/2020/5045124.
Schiavone Panni A, Vasso M, Braile A, et al. Preliminary results of autologous adipose-derived stem cells in early knee osteoarthritis: identification of a subpopulation with greater response. Int Orthop. 2019 Jan;43(1):7-13. doi: 10.1007/s00264-018-4182-6.
Vezzani B, Shaw I, Lesme H, et al. Higher Pericyte Content and Secretory Activity of Microfragmented Human Adipose Tissue Compared to Enzymatically Derived Stromal Vascular Fraction. Stem Cells Transl Med. 2018 Dec;7(12):876-886. doi: 10.1002/sctm.18-0051.
Mohamed-Ahmed S, Fristad I, Lie SA, et al. Adipose-derived and bone marrow mesenchymal stem cells: a donor-matched comparison. Stem Cell Res Ther. 2018 Jun 19;9(1):168. doi: 10.1186/s13287-018-0914-1.
Yamatani Y, Nakai K. Comprehensive comparison of gene expression diversity among a variety of human stem cells. NAR Genom Bioinform. 2022 Nov 29;4(4):lqac087. doi: 10.1093/nargab/lqac087.
He Q, Ye Z, Zhou Y, Tan WS. Comparative study of mesenchymal stem cells from rat bone marrow and adipose tissue. Turk J Biol. 2018 Dec 10;42:477-489. doi: 10.3906/biy-1802-52.
Freitag J, Bates D, Wickham J, et al. Adipose-derived mesenchymal stem cell therapy in the treatment of knee osteoarthritis: a randomized controlled trial. Regen Med. 2019 Mar;14(3):213-230. doi: 10.2217/rme-2018-0161.
Lee WS, Kim HJ, Kim KI, Kim GB, Jin W. Intra-Articular Injection of Autologous Adipose Tissue-Derived Mesenchymal Stem Cells for the Treatment of Knee Osteoarthritis: A Phase IIb, Randomized, Placebo-Controlled Clinical Trial. Stem Cells Transl Med. 2019 Jun;8(6):504-511. doi: 10.1002/sctm.18-0122.
Matas J, Orrego M, Amenabar D, et al. Umbilical Cord-Derived Mesenchymal Stromal Cells (MSCs) for Knee Osteoarthritis: Repeated MSC Dosing Is Superior to a Single MSC Dose and to Hyaluronic Acid in a Controlled Randomized Phase I/II Trial. Stem Cells Transl Med. 2019 Mar;8(3):215-224. doi: 10.1002/sctm.18-0053.
Orozco L, Munar A, Soler R, et al. Treatment of knee osteoarthritis with autologous mesenchymal stem cells: two-year follow-up results. Transplantation. 2014 Jun 15;97(11):e66-e68. doi: 10.1097/TP.0000000000000167.
Chahal J, Gómez-Aristizábal A, Shestopaloff K, et al. Bone Marrow Mesenchymal Stromal Cell Treatment in Patients with Osteoarthritis Results in Overall Improvement in Pain and Symptoms and Reduces Synovial Inflammation. Stem Cells Transl Med. 2019 Aug;8(8):746-757. doi: 10.1002/sctm.18-0183.
Vega A, Martín-Ferrero MA, Del Canto F, et al. Treatment of Knee Osteoarthritis With Allogeneic Bone Marrow Mesenchymal Stem Cells: A Randomized Controlled Trial. Transplantation. 2015 Aug;99(8):1681-1690. doi: 10.1097/TP.0000000000000678.
Lamo-Espinosa JM, Mora G, Blanco JF, et al. Intra-articular injection of two different doses of autologous bone marrow mesenchymal stem cells versus hyaluronic acid in the treatment of knee osteoarthritis: long-term follow up of a multicenter randomized controlled clinical trial (phase I/II). J Transl Med. 2018 Jul 31;16(1):213. doi: 10.1186/s12967-018-1591-7.
Khalifeh Soltani S, Forogh B, Ahmadbeigi N, et al. Safety and efficacy of allogenic placental mesenchymal stem cells for treating knee osteoarthritis: a pilot study. Cytotherapy. 2019 Jan;21(1):54-63. doi: 10.1016/j.jcyt.2018.11.003.
Soler R, Orozco L, Munar A, et al. Final results of a phase I-II trial using ex vivo expanded autologous Mesenchymal Stromal Cells for the treatment of osteoarthritis of the knee confirming safety and suggesting cartilage regeneration. Knee. 2016 Aug;23(4):647-654. doi: 10.1016/j.knee.2015.08.013.
Wong KL, Lee KB, Tai BC, Law P, Lee EH, Hui JH. Injectable cultured bone marrow-derived mesenchymal stem cells in varus knees with cartilage defects undergoing high tibial osteotomy: a prospective, randomized controlled clinical trial with 2 years' follow-up. Arthroscopy. 2013 Dec;29(12):2020-2028. doi: 10.1016/j.arthro.2013.09.074.
Park YB, Ha CW, Lee CH, Yoon YC, Park YG. Cartilage Regeneration in Osteoarthritic Patients by a Composite of Allogeneic Umbilical Cord Blood-Derived Mesenchymal Stem Cells and Hyaluronate Hydrogel: Results from a Clinical Trial for Safety and Proof-of-Concept with 7 Years of Extended Follow-Up. Stem Cells Transl Med. 2017 Feb;6(2):613-621. doi: 10.5966/sctm.2016-0157.
Dilogo IH, Canintika AF, Hanitya AL, Pawitan JA, Liem IK, Pandelaki J. Umbilical cord-derived mesenchymal stem cells for treating osteoarthritis of the knee: a single-arm, open-label study. Eur J Orthop Surg Traumatol. 2020 Jul;30(5):799-807. doi: 10.1007/s00590-020-02630-5.
Al-Najar M, Khalil H, Al-Ajlouni J, et al. Intra-articular injection of expanded autologous bone marrow mesenchymal cells in moderate and severe knee osteoarthritis is safe: a phase I/II study. J Orthop Surg Res. 2017 Dec 12;12(1):190. doi: 10.1186/s13018-017-0689-6.
Song Y, Du H, Dai C, et al. Human adipose-derived mesenchymal stem cells for osteoarthritis: a pilot study with long-term follow-up and repeated injections. Regen Med. 2018 Apr;13(3):295-307. doi: 10.2217/rme-2017-0152.
Murphy JM, Fink DJ, Hunziker EB, Barry FP. Stem cell therapy in a caprine model of osteoarthritis. Arthritis Rheum. 2003 Dec;48(12):3464-3474. doi: 10.1002/art.11365.