Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?


Коморбідний ендокринологічний пацієнт
Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Международный эндокринологический журнал Том 21, №5, 2025

Вернуться к номеру

С-реактивний протеїн як можливий прогностичний фактор прогресування діабетичної ретинопатії

С-реактивний протеїн як можливий прогностичний фактор прогресування діабетичної ретинопатії

Авторы: Сердюк А.В. (1), Могілевський С.Ю. (2), Зябліцев С.В. (3)
(1) - Дніпровський державний медичний університет, м. Дніпро, Україна
(2) - Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна
(3) - Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ, Україна

Рубрики: Эндокринология

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

Актуальність. Сучасні дані показують важливу роль С-реактивного протеїну (СРП) у виникненні та прогресуванні діабетичної ретинопатії (ДР), що спонукало вивчення можливості застосування його вмісту у сироватці крові як можливого фактора виникнення та прогресування ДР. Мета: встановити вміст СРП при різних стадіях ДР та можливість його використання як прогностичного фактора її прогресування. Матеріали та методи. Обстежено 136 пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу, яких розподілили на групи: перша — з непроліферативною ДР (НПДР, 60 очей), друга — з препроліферативною ДР (ППДР, 42 ока) та третя — з проліферативною ДР (ПДР, 34 ока). Проведено обстеження та лікування пацієнтів протягом двох років. У сироватці крові проводили визначення високочутливого СРП (вч-СРП) імуноферментним методом. Вміст вч-СРП виражали у мікрограмах/літр. Аналіз результатів дослідження проводився в пакеті EZR v.1.54 (Австрія). Результати. У пацієнтів з ЦД 2-го типу та ДР встановлено значне збільшення вмісту вч-СРП у сироватці крові порівняно з особами без ЦД. При НПДР він перевищував контрольний рівень у 1,9 раза, при ППДР — у 3,2 раза, при ПДР — у 4,9 раза (p < 0,001 для всіх порівнянь). Вибір оптимальних порогів багатокласової класифікації методом One-vs-All з побудовою ROC-кривих визначив межові рівні вч-СРП при різних стадіях ДР. Значення, менші за 1977 мкг/л, були характерні для контрольної групи. У пацієнтів з НПДР значення становили від 1978 до 3683,5 мкг/л, при ППДР — від 3683,6 до 5523 мкг/л і при ПДР — більше 5523 мкг/л. Вміст вч-СРП прямо корелював з глікемією натще (r = 0,194), центральними товщиною (r = 0,517) та об’ємом сітківки (r = 0,486), вмістом глікованого гемоглобіну (r = 0,774), загального холестерину (r = 0,385), ліпопротеїнів високої (r = 0,260), низької (r = 0,361) та дуже низької щільності (r = 0,493), а також тригліцеридів (r = 0,374). Ризик прогресування ДР через 2 роки спостереження збільшувався у 2,3 раза на кожні 1000 мкг/л збільшення вмісту в крові вч-СРП (р < 0,001; ВШ = 2,33; 95% ВІ 1,74–3,14). Площа під кривою операційних характеристик прогнозу AUC = 0,84 (95% ВІ 0,77–0,90), чутливість моделі становила 69,6 % (95% ВІ 60,7–81,8), специфічність — 91,2 % (95% ВІ 83,7–97,4%). Висновки. Отримані результати обґрунтовують можливість застосування показника С-реактивного протеїну як високоінформативного біомаркера для діагностики стадії ДР та прогнозу її прогресування.

Background. Current data show an important role of C-reactive protein (CRP) in the onset and progression of diabetic retinopathy (DR), which necessitated the study of using its serum content as a possible contributing factor. Aim of the study was to determine the content of CRP at different stages of DR and the possibility of using it as a prognostic factor of its progression. Materials and methods. 136 patients with type 2 diabetes mellitus were examined and divided into groups: first — with non-proliferative DR (NPDR; 60 eyes), second — with preproliferative DR (PPDR; 42 eyes) and third — with proliferative DR (PDR; 34 eyes). Patients were examined and treated for 2 years. Serum content (in μg/l) of high-sensitivity (hs) CRP was determined by the enzyme-linked immunosorbent assay. The analysis of the study results was performed in the EZR v.1.54 package (Austria). Results. Patients with type 2 diabetes and DR reported a significant increase in serum hs-CRP compared to individuals without diabetes. In NPDR, it exceeded the control level by 1.9 times, in PPDR — by 3.2 times, in PDR — by 4.9 times (p < 0.001 for all comparisons). The selection of optimal thresholds for multi-class classification by the One-vs-All method with the construction of receiver operating characteristic (ROC) curves determined the cut-off levels of hs-CRP at different stages of DR. Values less than 1977 μg/l were characteristic of the control group. In patients with NPDR, the indicators ranged from 1978 to 3683.5 μg/l, in PPDR — from 3683.6 to 5523 μg/l, and in PDR, they were more than 5523 μg/l. The content of hs-CRP directly correlated with fasting glycemia (r = 0.194), central retinal thickness (r = 0.517) and volume (r = 0.486), glycated hemoglobin (r = 0.774), total cholesterol (r = 0.385), high-density lipoprotein (r = 0.260), low-density lipoprotein (r = 0.361), and very low-density lipoprotein (r = 0.493), as well as triglycerides (r = 0.374). The risk of DR progression after 2 years of observation increased 2.3 times for every 1000 μg/l increase in the hs-CRP blood content (p < 0.001; odds ratio = 2.33; 95% confidence interval (CI) 1.74–3.14). The area under the ROC curve was 0.84 (95% CI 0.77–0.90), the sensitivity of the model was 69.6 % (95% CI 60.7–81.8), specificity — 91.2 % (95% CI 83.7–97.4). Conclusions. The results obtained justify the possibi­lity of using C-reactive protein as a highly informative biomarker for diagnosing the stage of DR and predicting its progression.


Ключевые слова

цукровий діабет 2-го типу; діабетична ретинопатія; прогноз; моделювання; високочутливий С-реактивний протеїн; біомаркери

type 2 diabetes mellitus; diabetic retinopathy; prognosis; modeling; high-sensitivity C-reactive protein; biomarkers

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.21.5.2025.1593

Абревіатури

ВІ — вірогідний інтервал; ВШ — відношення шансів; вч-СРП — високочутливий С-реактивний протеїн; ДР — діабетична ретинопатія; ЛПВЩ — ліпопротеїни високої щільності; ЛПДНЩ — ліпопротеїни дуже низької щільності; ЛПНЩ — ліпопротеїни низької щільності; НПДР — непроліферативна діабетична ретинопатія; ОКТ — оптична когерентна томографія; ПДР — проліферативна діабетична ретинопатія; ППДР — препроліферативна діабетична ретинопатія; СРП — С-реактивний протеїн; ЦД — цукровий діабет; ЦОС — центральний обʼєм сітківки; ЦТС — центральна товщина сітківки; AUC — Area under the ROC curve (площа під ROC-кривою); HbA1c — глікований гемо–глобін; QI–QIII — міжквартильний інтервал; Ме — медіана; р — критерій статистичної значущості.

Вступ

Сучасна концепція прецизійної медицини включає точний прогноз із застосуванням біомаркерів та математичних моделей, що базуються на поглибленому вивченні епідеміологічних, клінічних та патогенетичних показників [1, 2].
Ризик прогресування діабетичної ретинопатії (ДР) при цукровому діабеті (ЦД) залежить від багатьох системних та очних факторів, серед яких — вік, чоловіча стать, тривалість захворювання, діабетична нейро- та нефропатія, рівень у крові глюкози натще, загального холестерину, тригліцеридів та глікованого гемоглобіну (HbA1c) [3, 4].
Значно підвищені рівні запальних біомаркерів сироватки крові свідчать про важливу роль запалення в патогенезі ДР [5]. Циркулюючі біомаркери можуть слугувати діагностичними та терапевтичними предикторами для моніторингу початку та прогресування ДР. Так, для С-реактивного протеїну (СРП) та прозапальних цитокінів виявлена позитивна кореляція з тяжкістю ДР [5].
CРП — це білок гострої фази запалення, який синтезується гепатоцитами у відповідь на прозапальні цитокіни [6]. CРП зв’язується з фосфохоліном на поверхні мікроорганізмів та пошкоджених клітин, що полегшує їх фагоцитоз макрофагами, посилює запальний каскад і залучає нейтрофіли до ураженої ділянки [7]. Традиційно його вміст у крові використовується як маркер інфекції та патології серцево-судинної системи, проте зараз з’являється все більше доказів того, що СРП відіграє важливу роль у регуляції вроджених та адаптивних реакцій імунної системи, включаючи шлях комплементу, апоптоз, фагоцитоз, вивільнення оксиду азоту (NO) та вироблення цитокінів, зокрема інтерлейкіну-6 (IL-6) та фактора некрозу пухлини α (TNF-α) [8].
СРП вважається патологічним маркером запалення при зростанні концентрації вище 10 мг/л, при серцево-судинних та метаболічних захворюваннях діагностичне значення мають менші значення [9]. При рівні СРП нижче 1 мг/л ризик серцево-судинних захворювань вважається низьким, при рівні 1–3 мг/л — помірним, а при більших значеннях — високим.
Розрізнення рівнів СРП нижче 10 мг/л пов’язане з впровадженням високочутливих тестів, придатних для визначення низьких концентрацій. Ці тести також відомі за загальною назвою «високочутливий СРП (вч-СРП)».
Систематичний огляд і метааналіз 22 досліджень із загальною кількістю учасників 3979 осіб показав, що вміст вч-СРП в крові пацієнтів з ДР був вищим, ніж у контрольній групі [10]. Крім того, вміст вч-СРП у крові в групі проліферативної діабетичної ретинопатії (ПДР) був вищим, ніж у групі з непроліферативною діабетичною ретинопатією (НПДР). З іншого боку, показано, що вч-СРП суттєво поступався іншим маркерам при діагностиці ранніх стадій ДР [11].
У когортному дослідженні із залученням 150 пацієнтів з ЦД 2-го типу було встановлено, що вміст вч-СРП разом із іншими факторами запалення, як-от TNF-α і васкулоендотеліальний фактор росту (VEGF), значно вищий у пацієнтів з діабетом та ретинопатією порівняно з пацієнтами з діабетом без ретинопатії [12]. За даними одноцентрового ретроспективного когортного дослідження встановлено, що інсулінорезистентність (ІР) та вч-СРП пов’язані з метаболічними порушеннями у пацієнтів з ЦД 2-го типу [13]. Спостерігався значний позитивний зв’язок між поширеністю стеатогепатозу, метаболічного синдрому та альбумінурії з вмістом у крові вч-СРП. Отже, існує зв’язок між ІР, вч-СРП та метаболічними порушеннями при ЦД 2-го типу [13]. Показано, що базовий рівень вч-СРП у сироватці крові прогнозує не тільки мікросудинні ускладнення у пацієнтів з ЦД 2-го типу, але й ризик ішемічної хвороби серця [14].
Таким чином, наведені дані показують важливу роль такого запального маркера, як вч-СРП, у виникненні та прогресуванні ДР, що спонукало вивчення можливості застосування його вмісту у сироватці крові як можливого фактора виникнення та прогресування ДР.
Мета: встановити вміст С-реактивного протеїну на різних стадіях діабетичної ретинопатії та можливість його використання як прогностичного фактора її прогресування.

Матеріал та методи

Було обстежено 136 пацієнтів з ЦД 2-го типу та ДР, в яких враховували показники найгіршого за станом ДР ока. Пацієнтів відповідно до стадії ДР було розподілено на групи: перша — з непроліферативною ДР (НПДР; 60 очей), друга — з препроліферативною ДР (ППДР; 42 ока) та третя — з проліферативною ДР (ПДР; 34 ока). Вік пацієнтів за стадіями ДР суттєво не відрізнявся і становив у першій групі 65 (59–72) років, у другій — 64,5 (59–71) року, у третій групі — 66 (61,75–71,25) років; різниця за критерієм Крускала — Уолліса незначуща (р = 0,245).
Усі дослідження проведено з дотриманням основних положень Конвенції Ради Європи про права людини та біомедицину, Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації про етичні принципи проведення наукових медичних досліджень за участю людини (1964 р., з подальшими доповненнями, включно з версією 2000 р.) та відповідали чинному законодавству України. На проведення дослідження був отриманий дозвіл комісії з етики та академічної доброчесності Національного університету охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика.
За дизайном дослідження було когортним, проспективним та рандомізованим. Усі пацієнти, залучені у дослідження, надали інформовану згоду на участь.
Протягом двох років спостереження пацієнтам було проведено лікування різними методами. Консервативне лікування призначалося пацієнтам першої групи та включало цукрознижувальну терапію, відновлення гемостазу, ангіопротекцію, за необхідності фібрати та статини, метаболічну терапію. Лазерне лікування призначалося у другій та третій групі пацієнтів і включало панретинальну (ПРЛК) та за необхідності фокальну лазерну коагуляцію. Анти-VEGF-терапія призначалася переважно у пацієнтів другої та третьої груп та включала інтравітреальне введення препаратів 1 раз на місяць. Курс лікування включав 5 ін’єкцій. Хірургічне лікування проводили переважно у пацієнтів третьої групи, воно включало трипортову закриту субтотальну вітректомію 25 Ga з етапом ПРЛК, видаленням епіретинальних мембран та ендотампонадою 18% газоповітряною сумішшю C3F8 або силіконовою олією 5700 мПа залежно від стадії процесу. Комбіноване лікування призначалося переважно у пацієнтів другої і третьої груп та включало комбінацію інтравітреального введення анти-VEGF-препаратів, ПРЛК та трипортової закритої субтотальної вітректомії 25 Ga.
Відсутність прогресування ДР визначали у разі стабільності офтальмологічних показників, повільне прогресування визначали у разі погіршення деяких показників, а швидке прогресування — при встановленні наступної стадії ДР та/або суттєвому погіршенні більшості показників (для пацієнтів з ПДР).
Усім пацієнтам були виконані загальноприйняті офтальмологічні обстеження: візометрія на проєкторі тестових знаків Huvitz CCP-3100 та цифровому фороптері HDR-7000 Huvitz; статична периметрія на приладі Humphrey Field Analyzer model 740i фірми Carl Zeiss Meditec; рефрактометрія на автореферактометрі HRK-7000 Huvitz; тонометрія на автоматичному безконтактному тонометрі Huvitz HNT-7000; кератопахіметрія на приладі OculusPentacam AXL; біомікроскопія на щілинній лампі SLM-2ER Kanghua; гоніоскопія з використанням контактної тридзеркальної лінзи Гольдмана Ocular; офтальмоскопія за допомогою лінз Volk Digital wide field та контактної тридзеркальної лінзи Гольдмана Ocular; оптична когерентна томографія на приладі Optoview RTVue RT-100, 100-2; за необхідності — фотографування очного дна за допомогою фундус-камери TOPCON TRC-NW7SF; за показаннями проводили флуоресцентну ангіографію. Визначали центральну товщину сітківки (ЦТС, мкм) та центральний об’єм сітківки (ЦОС, мм3). У сироватці крові проводили визначення вч-СРП імуноферментним методом (Monobind, США) із застосуванням плашкового фотометра STAT FAX303/Plus (Awareness Technology Inc, США). Вміст вч-СРП виражали у мікрограмах/літр.
Аналіз результатів дослідження проводили в пакеті EZR v.1.54 (графічний інтерфейс до R statistical software v.4.0.3, R Foundation for Statistical Computing, Австрія) [15]. Закон розподілу змінних відрізнявся від нормального, тому для подання даних наведено медіану (Ме) та міжквартильний інтервал (QI–QIII). При статистичному аналізі порівняння проведені за критерієм Крускала — Уолліса, постеріорні порівняння — за критерієм Данна, критичний рівень значущості прийнятий рівним 0,05 [16].
Для визначення межових порогів вмісту вч-СРП для стадії ДР використані методи багатокласової класифікації [17] з побудовою ROC-кривих [18]. Кореляційний аналіз проведено з визначенням коефіцієнта рангової кореляції Спірмена [16]. Для аналізу зв’язку з ризиком прогресування ДР використано метод побудови та аналізу моделей логістичної регресії [15]. Адекватність моделей оцінювали за площею під ROC-кривою моделі (AUC — Area under the ROC curve). Модель вважали адекватною за статистично значущої відмінності величини AUC від 0,5. Для кількісної оцінки ступеня впливу факторних ознак розраховували показники відношення шансів (ВШ) та їх 95% вірогідні інтервали (ВІ).

Результати

Аналіз отриманих даних показав значне та поступове збільшення вмісту вч-СРП у сироватці крові пацієнтів з різними стадіями ДР порівняно з контрольною групою (табл. 1). При НПДР він перевищував контрольний рівень у 1,9 раза, при ППДР — у 3,2 раза, при ПДР — у 4,9 раза (p < 0,001 для всіх порівнянь). При цьому міжгрупові різниці також були статистично значущими (p < 0,05), що вказувало на прогресивний характер збільшення вмісту протеїну залежно від стадії ДР.
Отримані результати показали чітке зростання медіан та міжквартильних інтервалів у групах пацієнтів, що обґрунтовувало можливість використання вмісту у крові вч-СРП як діагностичного маркера стадії ДР. Для вирішення цього завдання був здійснений вибір оптимальних порогів багатокласової класифікації методом One-vs-All [17] з побудовою ROC-кривих для 4 класів відповідно до груп дослідження [18] (рис. 1).
Оптимальний поріг для кожного класу обирали за Youden Index: для першого класу (контроль) він становив 0 мкг/л, для другого (НПДР) — 1977 мкг/л, для третього (ППДР) — 3683,5 мкг/л, для четвертого (ПДР) — 5523 мкг/л (рис. 2).
У табл. 2 наведені прогностичні характеристики цього розподілу. Значення чутливості коливалися від 70,2 до 90 %, специфічності — від 88,7 до 100 %. Загальна точність прогнозу становила 83,2 % (95% ВІ 76,5–88,7).
Таким чином, аналіз вмісту вч-СРП дозволив виділити його межові рівні при різних стадіях ДР. Значення, менші за 1977 мкг/л, були характерні для контрольної групи. У пацієнтів з НПДР значення становили від 1978 до 3683,5 мкг/л, при ППДР — від 3683,6 до 5523 мкг/л, при ПДР — більше за 5523 мкг/л.
Кореляційний аналіз показав прямий зв’язок вмісту у крові вч-СРП із клінічними та офтальмологічними показниками у пацієнтів з ДР (рис. 3). Детальну характеристику цих показників було нами надано раніше [4, 19].
За коефіцієнтом Спірмена вміст вч-СРП був прямо пов’язаний з глікемією натще (r = 0,194; p = 0,024), центральними товщиною (r = 0,517; p < 0,0001) та об’ємом сітківки (r = 0,486; p < 0,0001), вмістом глікованого гемоглобіну (r = 0,774; p < 0,0001), загального холестерину (r = 0,385; p < 0,0001), ліпопротеїнів високої (r = 0,260; p = 0,002), низької (r = 0,361; p < 0,0001) та дуже низької щільності (r = 0,493; p < 0,0001), а також тригліцеридів (r = 0,374; p < 0,0001). Максимальні значення були характерні для вмісту у крові HbA1c та ЦТС.
На наступному етапі дослідження було поставлене завдання з’ясування зв’язку вч-СРП з прогресуванням ДР протягом двох років спостереження. У нашому попередньому дослідженні на великій когорті пацієнтів (358 очей) було показано, що швидке прогресування через 2 роки спостереження було відмічене у 41,6 % пацієнтів, у решти — повільне прогресування або його відсутність [20]. Для вирішення цього завдання було використано метод побудови моделей логістичної регресії [15]. Результуюча змінна Y = 0 для пацієнтів, у яких через 2 роки було досягнуто відсутність прогресування або повільне прогресування ДР (57 пацієнтів), змінна Y = 1 для пацієнтів, у яких спостерігалося швидке прогресування захворювання (79 пацієнтів). У табл. 3 наведено результати однофакторного аналізу.
Ризик прогресування ДР збільшувався у 2,3 раза на кожні 1000 мкг/л збільшення вмісту в крові вч-СРП (р < 0,001; ВШ = 2,33; 95% ВІ 1,74–3,14). На рис. 4 наведено криву операційних характеристик прогресування ДР через 2 роки спостереження за вмістом вч-СРП. Площа під кривою операційних характеристик прогнозу AUC = 0,84 (95% ВІ 0,77–0,90), що свідчило про сильний зв’язок вмісту вч-СРП з прогресуванням ДР. Чутливість моделі становила 69,6 % (95% ВІ 60,7–81,8%), специфічність — 91,2 % (95% ВІ 83,7–97,4).
Таким чином, можна встановити, що вміст у сироватці крові вч-СРП є прогностичним фактором ДР та її прогресування. Були розроблені межові діапазони вмісту протеїну у крові для різних стадій ДР та встановлений ризик її прогресування протягом двох років спостереження.

Обговорення

У нашому попередньому дослідженні було показано, що з прогресуванням ДР найбільшою мірою були пов’язані показники вмісту в крові глікованого гемоглобіну, центральні товщина та об’єм сітківки [19]. Крім того, мали значення вік та вміст у крові ліпопротеїнів низької та дуже низької щільності. Під час пошуку значущих біомаркерів розвитку та прогресування ДР нами був досліджений вміст у сироватці крові вч-СРП.
В аналогічному дослідженні було встановлено, що середнє значення вч-СРП серед осіб з діабетом становило 4,06 ± 2,59 мг/л (у контролі — 0,93 ± 0,81 мг/л, p < 0,0001) [21]. Виявлена позитивна лінійна кореляція з тривалістю діабету та вмістом HbA1c. У нашому дослідженні також встановлено суттєве збільшення вмісту вч-СРП, ступінь якого збільшувався за стадіями ДР, та кореляцію з HbA1c.
Тісний зв’язок вч-СРП з порушенням ліпідного обміну підтверджено при побудові багатовимірної логістичної регресійної моделі, яка на підставі розрахунку співвідношення вч-СРП/ліпопротеїни високої щільності прогнозувала виникнення ДР (ВШ 3,176, 95% ВІ 1,28–7,877, р = 0,013) [22]. У нашому дослідженні також показані тісні кореляції вч-СРП із показниками ліпідного обміну.
Модель побудови дерева класифікації та регресії (CART) показала, що ймовірність ДР суттєво збільшувалася при вмісті СРП більше 10,11 мг/л [23]. Визначення межових значень рутинних маркерів біохімічного аналізу сироватки крові, таких як креатинін, кортизол та СРП, є потенційно корисним для попередньої оцінки тяжкості ДР у клініці.
У когортному дослідженні було встановлено вищі рівні вч-СРП, а також TNF-α і NO серед пацієнтів з ДР [24]. Модель поліноміальної логістичної регресії показала, що TNF-α та NO можуть передбачити наявність, але не тяжкість ретинопатії з урахуванням вч-СРП, HbA1c, загального холестерину та його фракцій, тригліцеридів, індексу маси тіла та віку. З іншого боку, збільшення вмісту у крові вч-СРП корелювало з рівнями сироваткової матричної металопротеїнази (MMP-2) і β2-мікроглобуліну [25], а також сечової кислоти, VEGF та цистатину С [26]. Усі маркери були вищими при ПДР порівняно з НПДР та мали зв’язок з прогресуванням ДР.
Особливо цікавим виглядає встановлений міцний зв’язок збільшення вч-СРП із збільшенням прозапальних цитокінів і VEGF, особливо при ПДР, що показує важливість запалення та ангіогенних факторів у прогресуванні як НПДР, так і ПДР при ЦД 2-го типу [27, 28]. У великому когортному дослідженні показана лінійна кореляція вч-СРП з HbA1c (r = 0,38), рівнем глюкози в плазмі натще (r = 0,40), тригліцеридами (r = 0,20), ЛПНЩ (r = 0,12) та ЛПВЩ (r = –0,12) [29]. Межові значення рівнів вч-СРП для прогнозування хронічних судинних ускладнень ЦД 2-го типу становили 2,10–2,89 мг/л.
У популяційному пекінському дослідженні зору була показана висока специфічність вч-СРП щодо ДР, на відміну від інших очних захворювань, таких як глаукома, псевдоексфоліація, катаракта, оклюзія вен сітківки, центральна серозна хоріоїдопатія, вікова макулярна дегенерація [30].
Таким чином, приріст вмісту вч-СРП у крові при ДР тісно пов’язаний з показниками, що відбивають порушення вуглеводного і ліпідного метаболізму при ЦД, активність запалення і ангіогенезу. Це теоретично обґрунтовує застосування цього показника як високоінформативного біомаркера для діагностики стадії ДР та прогнозу її прогресування.

Висновки

У пацієнтів з ЦД 2-го типу та ДР встановлено значне збільшення вмісту вч-СРП у сироватці крові порівняно з особами без діабету. При НПДР він перевищував контрольний рівень у 1,9 раза, при ППДР — у 3,2 раза, при ПДР — у 4,9 раза (p < 0,001 для всіх порівнянь).
Вибір оптимальних порогів багатокласової класифікації методом One-vs-All з побудовою ROC-кривих визначив межові рівні вч-СРП при різних стадіях ДР. Значення, менші за 1977 мкг/л, були характерні для контрольної групи. У пацієнтів з НПДР значення становили від 1978 до 3683,5 мкг/л, при ППДР — від 3683,6 до 5523 мкг/л, при ПДР — більше 5523 мкг/л.
Вміст вч-СРП був прямо пов’язаний з глікемією натще (r = 0,194), центральними товщиною (r = 0,517) та об’ємом сітківки (r = 0,486), вмістом глікованого гемо–глобіну (r = 0,774), загального холестерину (r = 0,385), ліпопротеїнів високої (r = 0,260), низької (r = 0,361) та дуже низької щільності (r = 0,493), а також тригліцеридів (r = 0,374).
Ризик прогресування ДР через 2 роки спостереження збільшувався у 2,3 раза на кожні 1000 мкг/л збільшення вмісту в крові вч-СРП (р < 0,001; ВШ = 2,33; 95% ВІ 1,74–3,14). Площа під кривою операційних характеристик прогнозу AUC = 0,84 (95% ВІ 0,77–0,90), чутливість моделі становила 69,6 % (95% ВІ 60,7–81,8), специфічність — 91,2 % (95% ВІ 83,7–97,4).
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
Інформація про фінансування. Джерела підтримки відсутні.
Схвалення до публікації. Усі автори проаналізували результати та погодили кінцевий варіант рукопису.
Відмова від відповідальності. Автори підтверджують, що висловлені у поданій статті думки є їх власними, а не офіційними позиціями установи чи фонду.
Етичні норми. Ця робота проводилася за участю людей. Це дослідження було схвалено місцевим комітетом з біоетики. Дослідження було проведено згідно з Гельсінською декларацією. Це дослідження не включало експерименти на тваринах.
Інформована згода. Усі пацієнти дали інформовану згоду на участь у дослідженні.
Внесок авторів. Сердюк А.В. — методологія, програмне забезпечення, формальний аналіз, дослідження, написання; Могілевський С.Ю. — концептуалізація, написання; Зябліцев С.В. — концептуалізація.
 
Отримано/Received 20.05.2025
Рецензовано/Revised 25.07.2025
Прийнято до друку/Accepted 11.08.2025

Список литературы

  1. Schiborn C, Schulze MB. Precision prognostics for the development of complications in diabetes. Diabetologia. 2022;65(11):1867-1882. doi: 10.1007/s00125-022-05731-4.
  2. Dai L, Wu L, Li H, et al. A deep learning system for detecting diabetic retinopathy across the disease spectrum. Nat Commun. 2021;12(1):3242. doi: 10.1038/s41467-021-23458-5.
  3. Ghamdi AHA. Clinical predictors of diabetic retinopathy progression; A systematic review. Curr Diabetes Rev. 2020;16(3):242-247. doi: 10.2174/1573399815666190215120435.
  4. Serdiuk AV. Glycated hemoglobin as a prognostic factor for the progression of non-proliferative diabetic retinopathy in type 2 diabetes. Archives of Ophthalmology of Ukraine. 2024;2(12):26-30. [Ukrainian] https://doi.org/10.22141/2309-8147.12.2.2024.377.
  5. Bhutia CU, Kaur P, Singh K, Kaur S. Evaluating peripheral blood inflammatory and metabolic biomarkers as predictors in diabetic retinopathy and diabetic macular edema. Indian J Ophthalmol. 2023 Jun;71(6):2521-2525. doi: 10.4103/IJO.IJO_345_23.
  6. Sproston NR, Ashworth JJ. Role of C-Reactive Protein at Sites of Inflammation and Infection. Front Immunol. 2018 Apr 13;9:754. doi: 10.3389/fimmu.2018.00754.
  7. Ansar W, Ghosh S. C-reactive protein and the biology of disease. Immunol Res. 2013 May;56(1):131-42. doi: 10.1007/s12026-013-8384-0.
  8. Pohanka M. Diagnoses Based on C-Reactive Protein Point-of-Care Tests. Biosensors (Basel). 2022 May 17;12(5):344. doi: 10.3390/bios12050344.
  9. Mehta A, Blumenthal RS, Gluckman TJ, Feldman DI, Kohli P. High-sensitivity C-reactive Protein in Atherosclerotic Cardiovascular Disease: To Measure or Not to Measure? US Cardiol. 2025 Mar 21;19:e06. doi: 10.15420/usc.2024.25. PMID: 40171210; PMCID: PMC11959579.
  10. Song J, Chen S, Liu X, Duan H, Kong J, Li Z. Relationship between C-Reactive Protein Level and Diabetic Retinopathy: A Systematic Review and Meta-Analysis. PLoS One. 2015 Dec 4;10(12):e0144406. doi: 10.1371/journal.pone.0144406.
  11. Gameil MA, Elsherbiny HA, Youssry IE, Gawad SA, Arafat AAE. Potential impact of epicardial fat thickness, pentraxin-3, and high-sensitive C-reactive protein on the risk of non-proliferative diabe–tic retinopathy. J Diabetes Metab Disord. 2023 Feb 22;22(1):735-742. doi: 10.1007/s40200-023-01195-4.
  12. Mathala N, Akula A, Hegde S, Bitra R, Sachedev V. Assessment of Circulating Biomarkers in Relation to Various Stages of Diabetic Retinopathy in Type 2 Diabetic Patients — A Cross Sectional Study. Curr Diabetes Rev. 2020;16(4):402-409. doi: 10.2174/1573399815666190823155534.
  13. Jeong Y, Lee BJ, Hur W, Lee M, Han SH. Associations of Insulin Resistance and High-Sensitivity C-Reactive Protein with Metabolic Abnormalities in Korean Patients with Type 2 Diabetes Mellitus: A Preliminary Study. Metabolites. 2024 Jun 30;14(7):371. doi: 10.3390/metabo14070371.
  14. Aryan Z, Ghajar A, Faghihi-Kashani S, Afarideh M, Nakhjavani M, Esteghamati A. Baseline High-Sensitivity C-Reactive Protein Predicts Macrovascular and Microvascular Complications of Type 2 Diabetes: A Population-Based Study. Ann Nutr Metab. 2018;72(4):287-295. doi: 10.1159/000488537.
  15. Kanda Y. Investigation of the freely available easy-to-use software ‘EZR’ for medical statistics. Bone Marrow Transplant. 2013 Mar;48(3):452-8. doi: 10.1038/bmt.2012.244. Epub 2012 Dec 3. PMID: 23208313; PMCID: PMC3590441.
  16. Pace-Loscos T, Gal J, Contu S, Schiappa R, Chamorey E, Culié D. StatiCAL: an interactive tool for statistical analysis of biome–dical data and scientific valorization. BMC Bioinformatics. 2024 Jun 12;25(1):210. doi: 10.1186/s12859-024-05829-z. PMID: 38867185; PMCID: PMC11167775.
  17. Ramírez J, Górriz JM, Ortiz A, Martínez-Murcia FJ, et al.; Alzheimer’s Disease Neuroimaging Initiative. Ensemble of random forests One vs. Rest classifiers for MCI and AD prediction using ANOVA cortical and subcortical feature selection and partial least squares. J Neurosci Methods. 2018 May 15;302:47-57. doi: 10.1016/j.jneumeth.2017.12.005. Epub 2017 Dec 11. PMID: 29242123.
  18. Robin X, Turck N, Hainard A, et al. pROC: an open-source package for R and S+ to analyze and compare ROC curves. BMC Bioinformatics. 2011;12:77. https://doi.org/10.1186/1471-2105-12-77.
  19. Mogilevskii SI, Serdiuk AV, Zyablitsev SV. Prognostic biomarkers of non-proliferative diabetic retinopathy progression in type 2 diabetes mellitus. J Ophthalmol (Ukraine). 2024;(4):38-45. https://doi.org/10.31288/oftalmolzh202443845.
  20. Serdiuk AV, Mogilevskyy SYu, Zyablitzev SV, Deni–siuk OYu. Effectiveness of treatment for different stages of diabetic retinopathy in type 2 diabetes. Mìžnarodnij endokrinologìčnij žurnal. 2024;7(20):491-498. [Ukrainian] https://doi.org/10.22141/2224-0721.20.7.2024.1447.
  21. Gupta R, Pamecha H. To Study Relationship of Serum hsCRP with Type 2 Diabetes Mellitus, its Vascular Complications and Non-Diabetics — Case Control Study. J Assoc Physicians India. 2020 Aug;68(8):25-29. PMID: 32738836.
  22. Zhang Y, Chen G, Wang W, Jing Y. C-reactive protein to high-density lipoprotein cholesterol ratio: an independent risk factor for diabetic retinopathy in type 2 diabetes patients. Front Nutr. 2025 Mar 4;12:1537707. doi: 10.3389/fnut.2025.1537707.
  23. Tao T, Liu K, Yang L, et al. Predicting diabetic retinopathy based on biomarkers: Classification and regression tree models. Diabetes Res Clin Pract. 2025 Apr;222:112091. doi: 10.1016/j.diabres.2025.112091.
  24. Khaloo P, Qahremani R, Rabizadeh S, et al. Nitric oxide and TNF-α are correlates of diabetic retinopathy independent of hs-CRP and HbA1c. Endocrine. 2020 Sep;69(3):536-541. doi: 10.1007/s12020-020-02353-x.
  25. Shi X, Yang M, Jiang X, et al. Correlation of MMP-2, TIMP-1, β2-MG and hs-CRP with the progression of retinopathy in patients with type 2 diabetes. Cell Mol Biol (Noisy-le-grand). 2023 Apr 30;69(4):147-151. doi: 10.14715/cmb/2023.69.4.23.
  26. Wei J, Zhang J, Shi Y, et al. Serum VEGF, high-sensitivity CRP, and cystatin-C assist in the diagnosis of type 2 diabetic retino–pathy complicated with hyperuricemia. Open Med (Wars). 2023 Dec 7;18(1):20230857. doi: 10.1515/med-2023-0857.
  27. Nalini M, Raghavulu BV, Annapurna A, et al. Correlation of various serum biomarkers with the severity of diabetic retinopathy. Diabetes Metab Syndr. 2017 Nov;11(Suppl 1):S451-S454. doi: 10.1016/j.dsx.2017.03.034.
  28. Tomić M, Vrabec R, Vidas Pauk S, et al. Systemic inflammation and dyslipidemia are associated with retinopathy in type 2 but not in type 1 diabetes. Scand J Clin Lab Invest. 2020 Oct;80(6):484-490. doi: 10.1080/00365513.2020.1789921.
  29. Chuengsamarn S, Rattanamongkolgul S, Sittithumcharee G, Jirawatnotai S. Association of serum high-sensitivity C-reactive protein with metabolic control and diabetic chronic vascular complications in patients with type 2 diabetes. Diabetes Metab Syndr. 2017 Apr — Jun;11(2):103-108. doi: 10.1016/j.dsx.2016.08.012.
  30. Jonas JB, Wei WB, Xu L, Wang YX. Systemic inflammation and eye diseases. The Beijing Eye Study. PLoS One. 2018 Oct 3;13(10):e0204263. doi: 10.1371/journal.pone.0204263.

Вернуться к номеру