Международный неврологический журнал Том 20, №8 2024

Метою нашої роботи було дослідження функціональних результатів хворих з інсультом, обґрунтування формулювання клінічного діагнозу за Міжнародною класифікацією функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я (МКФ), включно з критеріями, принципами профілактики інвалідності та реабілітації. Матеріали та методи. Нами проведено проспективне когортне дослідження «випадок — контроль» 5818 хворих, які перенесли церебральний інсульт за останні 10 років, серед них тих, що вижили, 4520 (78 %), середній вік 73,0 ± 10,2 року. Усі хворі пройшли стандартне неврологічне обстеження і тестування за МКФ. Результати. Очевидно, що у кожному випадку після інсульту є функціональні порушення, і у більшості (від 76 до 85 % пацієнтів) це закінчується інвалідністю. Ця тенденція зберігається в усьому світі, також відзначена у проведеному нами дослідженні, але в цілому зниження на 37 % показника інвалідності за вказаний період, на нашу думку, можна пояснити старінням популяції та відсутністю роботи на підприємствах для працездатного населення, що свого часу слугувало соціальним захистом пацієнта. Отже, подальше проведення оптимізації профілактичних, реабілітаційних заходів, починаючи з факторів ризику інсульту, запобігання повторним випадкам, могло б суттєво поліпшити якість життя пацієнтів з інсультом і не лягти значним тягарем на рідних і суспільство в цілому. Визначено фактори, розроблено критерії обмеження життєдіяльності у головних сферах життя. Адаптація МКФ дозволяє застосовувати її при експертній діагностиці, формуванні правильного клінічного, функціонального діагнозу, дає можливість оцінити потенціал і ефективність реабілітаційних заходів в післяінсультний період. Висновки. 1. Застосування МКФ дає можливість об’єктивно оцінити стан хворих, реабілітаційний потенціал та ефективність проведення реабілітаційних заходів у хворих із наслідками перенесеного інсульту. 2. Використання розроблених авторами критеріїв обмеження життєдіяльності дозволить підвищити якість медико-соціальної експертизи хворих, які перенесли інсульт, а подальші дослідження — оптимізувати нові підходи до реабілітації цієї категорії хворих та їх адаптації в суспільстві. 3. Подальше проведення оптимізації профілактичних, реабілітаційних заходів, починаючи з факторів ризику інсульту, запобігання повторним випадкам, могло б суттєво поліпшити якість життя пацієнтів з інсультом, їхніх родичів та суспільства в цілому.

Background. The purpose of our work was to study the functional outcomes in stroke patients, the justification of a clinical diagnosis according to the International Classification of Functioning, Disability and Health (ICF), including criteria, principles of disability prevention and rehabilitation. Materials and methods. We conducted a prospective, case-control cohort study of 5,818 patients who suffered a cerebral stroke over the past 10 years, 4,520 (78 %) were survivors, with an average age of 73.0 ± 10.2 years. All participants underwent a standard neurological examination and ICF testing. Results. It is obvious that in every case after a stroke, there are functional disorders, and in most patients (from 76 to 85 %) this results in disability. Such trend is consistent worldwide and was also observed in our study. However, the overall 37% decrease in the disability rate over the specified period, in our opinion, can be attributed to population aging and the lack of workplace opportunities for the able-bodied population, which previously served as a form of social protection for patients. Therefore, the further optimization of preventive and rehabilitation measures, starting with addressing stroke risk factors and preventing recurrences, could significantly improve the quality of life of stroke patients without imposing a substantial burden on their families and society as a whole. Factors have been determined, criteria for limiting life activities in the main areas of life have been developed. The adaptation of the ICF makes it possible to use it in expert diagnosis, the formation of a correct clinical and functional diagnosis, and allows assessing the potential and effectiveness of rehabilitation measures in the post-stroke period. Conclusions. 1. The use of the ICF makes it possible to objectively assess the state of patients, the rehabilitation potential and the effectiveness of rehabilitation measures in people with the consequences of a stroke. 2. The use of the criteria for limiting life activities developed by the authors will improve the quality of medical and social examination of patients who have suffered a stroke, and further research will optimize new approaches to the rehabilitation of these patients and their adaptation in society. 3. Further optimization of preventive and rehabilitation measures, starting with addressing stroke risk factors and preventing recurrences, could significantly improve the quality of life of patients, their relatives and society as a whole.

інсульт; Міжнародна класифікація функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я; медико-соціальна експертиза непрацездатності; профілактика інвалідності; реабілітація

stroke; classification of the International Classification of Functioning, Disability and Health; medical and social examination; disability prevention; rehabilitation