Мобильная версия

Международный неврологический журнал Том 20, №8 2024

Вивчення ефективності комбінованого фармакологічного лікування когнітивно-емоційних симптомів у період реабілітації пацієнтів, які перенесли мінно-вибухову травму

Авторы: Орос М.М., Петрова У.М.
МЦ «Інститут неврології і психології», м. Ужгород, Україна
ДВНЗ «Ужгородський національний університет», м. Ужгород, Україна

Рубрики: Неврология

Разделы: Клинические исследования

Актуальність. Мінно-вибухові поранення — поєднані травми, що виникають у результаті імпульсного впливу комплексу вражаючих факторів мінно-вибухового боєприпасу і часто обумовлюють виникнення синдрому взаємного обтяження. Перебіг мінно-вибухових поранень характеризується глибоким і об’ємним руйнуванням тканин і контузією. Мета роботи: дослідити вплив різних видів реабілітаційних заходів на відновлення когнітивних, психічних функцій потерпілих, які отримали легку вибухову черепно-мозкову травму. Матеріали та методи. У проведеному нами спостереженні оцінювались клінічно-параклінічні особливості пацієнтів, які перенесли легку вибухову черепно-мозкову травму. Досліджено показники біоелектричної активності головного мозку методом електроенцефалографії (ЕЕГ), проведено клініко-нейропсихологічне обстеження (дослідження когнітивних функцій за допомогою Монреальської шкали оцінки когнітивних функцій (MoCА)); здійснено оцінку вираженості реактивної тривожності за допомогою шкали Спілбергера — Ханіна, визначено кількість кроків, що пацієнт може пройти без захитування. Середній вік становив 34,7 ± 4,2 року. Усього обстежено 90 чоловіків молодого та середнього віку, які перенесли легку вибухову черепно-мозкову травму. Усіх пацієнтів було поділено на 3 групи. У першій групі пацієнти отримували комплексну фізичну і психологічну реабілітацію. У другій групі додатково до психофізичної реабілітації використовувався препарат Параплексін®. У третій групі використовували фізичну, психологічну реабілітацію, Параплексін® і Т-холін®. Результати. Під час нашого спостереження виявлено, що додаткове використання препаратів Параплексін® і Т-холін® у комплексі з психофізичною реабілітацією в чоловіків, які перенесли легку вибухову черепно-мозкову травму, покращує когнітивні функції, зменшує рівень реактивної тривожності та вираженість захитування і стабілізує показники асиметрії бета-ритму за даними ЕЕГ. Висновки. У пацієнтів, які перенесли легку вибухову черепно-мозкову травму, відзначається значне підвищення тривожності, зниження когнітивних функцій, дисбаланс бета-ритму за даними ЕЕГ. Параплексін® і Т-холін® у поєднанні з психофізичною реабілітацією є ефективними препаратами при лікуванні пацієнтів, які перенесли легку вибухову травму головного мозку, їх застосування приводить до поліпшення когнітивних функцій, зменшення рівня тривоги і вираженості захитування, асиметрії бета-ритму за даними ЕЕГ.

Background. Blast injuries are combined injuries resulting from the impulsive action of various damaging factors of an explosive munition and often cause a syndrome of mutual aggravation. The course of blast injuries is accompanied by deep and extensive tissue destruction and concussion. The purpose of the work is to investigate the influence of various types of rehabilitation measures on the restoration of cognitive and mental functions of victims who had a mild blast-induced brain injury. Materials and methods. In our observation, we evaluated the clinical and paraclinical features of patients who had suffered a mild blast-induced brain injury. The bioelectric activity of the brain was measured using electroencephalography (EEG), a clinical and neuropsychological examination was performed (cognitive functions were studied with the Montreal Cognitive Assessment); the severity of reactive anxiety was evaluated using the Spielberger-Hanin scale, and the number of steps the patient could take without staggering was determined. The average age of participants was 34.7 ± 4.2 years. A total of 90 young and middle-aged men who had suffered a mild blast-induced brain injury were examined. All of them were divided into 3 groups. In the first group, patients received comprehensive physical and psychological rehabilitation. In the second group, Paraplexin was used in addition to psycho-physical rehabilitation. In the third group, physical and psychological rehabilitation, Paraplexin and T-choline® were used. Results. During our observation, it was found that the additional use of Paraplexin and T-choline® in combination with psycho-physical rehabilitation in men who had suffered a mild blast-induced brain injury improves cognitive functions, reduces the level of reactive anxiety and the severity of staggering, and stabilizes the indicators of beta rhythm asymmetry according to EEG. Conclusions. In patients who had suffered a mild blast-induced brain injury, there is a significant increase in anxiety, a cognitive decline, and an imbalance of beta rhythm according to EEG. Paraplexin and T-choline® in combination with psycho-physical rehabilitation are effective drugs in the treatment of patients who have suffered a mild blast-induced brain injury, and lead to improved cognitive functions, a reduction in anxiety levels and severity of staggering, in beta rhythm asymmetry according to EEG data.

Ключевые слова

мінно-вибухові поранення; вибухова черепно-мозкова травма; Параплексін®; Т-холін®

blast injuries; blast-induced brain injury; Paraplexin; T-choline®

Вступ

Мінно-вибухові поранення — поєднані травми, що виникають у результаті імпульсного впливу комплексу вражаючих факторів мінно-вибухового боєприпасу і часто обумовлюють виникнення синдрому взаємного обтяження. Перебіг мінно-вибухових поранень характеризується глибоким і об’ємним руйнуванням тканин і контузією [1].

Міністерство оборони США визначає п’ять механізмів ушкодження головного мозку та інших органів, що пов’язані з вибухом:

1. Первинне ураження виникає внаслідок дії високого тиску і викликає розчавлення тіла та внутрішні пошкодження. Саме цей механізм є унікальним для мінно-вибухових травм.

2. Тиск газо-полум’яної суміші після вибухової хвилі викликає зміщення уламків, що супроводжується тупими проникними ушкодженнями.

3. Градієнт тиску викликає зміщення самого тіла і спричиняє травми, схожі на травми при автомобільних аваріях.

4. Дія інших вибухонебезпечних продуктів (наприклад, тепла та світла) та вплив токсичних речовин із палива, металів і газів може спричинити опіки, сліпоту і травми при вдиханні.

5. Клінічні наслідки забруднення навколишнього середовища після детонації, включно з хімічними (наприклад, зарин), біологічними (наприклад, сибірська виразка) та радіологічними (наприклад, брудні бомби) речовинами [1, 2].

З початку повномасштабної воєнної агресії РФ проти України значно зросла кількість осіб з мінно-вибуховою травмою порівняно з періодом проведення Операції об’єднаних сил (ООС) на Сході України. У результаті збройного конфлікту травма голови внаслідок вибухів стає все більш критичною проблемою для здоров’я, особливо серед військовослужбовців [3]. Причини вибухової черепно-мозкової травми (ЧМТ) внаслідок інцидентів, пов’язаних з вибухом, багатогранні, оскільки фізична рана мозку може бути результатом прямого і/або опосередкованого впливу середовища з надлишковим тиском [4].

Черепно-мозкова травма, пов’язана з вибухом, є важливою причиною захворюваності та смертності під час війни. Легка вибухова черепно-мозкова травма є причиною більшості пошкоджень головного мозку у військовослужбовців Сполучених Штатів та іншого військового персоналу в усьому світі [5].

За різними оцінками, від 10 до 20 % ветеранів, які брали участь у військових операціях, отримали черепно-мозкові травми. Існує теорія, що травми, пов’язані з вибухом, можуть спричинити несприятливі довгострокові наслідки для здоров’я і вплинути на стійкість і ефективність військ на театрі бойових дій [6].

Численні дослідження черепно-мозкової травми вказують на розвиток великої кількості нейрокогнітивних змін: розладів розпізнавальної функції, погіршення оперативної пам’яті, наростання симптомів депресії та тривожності [7, 8]. У нашому спостереженні ми вивчали вплив вибухової черепно-мозкової травми на когнітивні функції, рівень тривожності, оцінювали електроенцефалографічні показники.

Інструментом для визначення когнітивних порушень у пацієнтів з вибуховою черепно-мозковою травмою було обрано шкалу МоСА. Вона дає змогу оцінити такі когнітивні функції, як увага, концентрація, виконавчі функції, пам’ять, мовлення, зорово-конструктивні навички, абстрактне мислення, рахунок та орієнтація [9]. Максимально можлива кількість балів за результатами тесту — 30 балів. Результат ≥ 26 балів вважають нормою, тоді як кількість балів < 26 свідчить про наявність когнітивних порушень.

Шкала тривоги Спілбергера (State-Trait Anxiety Inventory, STAI) є інформативним способом самооцінки рівня тривожності в даний момент (реактивна тривожність як стан). Методика була розроблена в 1970 році. Шкала Спілбергера через свою відносну простоту й ефективність широко застосовується у клінічній практиці з різною метою — для визначення вираженості тривожних переживань та оцінки стану пацієнта в динаміці. У нашій країні використовують тест у модифікації Ю.Л. Ханіна (1976) [12].

Електроенцефалографія (ЕЕГ), поряд з методами нейровізуалізації, є вагомим інструментом у дослідженні уражень головного мозку, викликаних вибухами. У літературі описується, що при травмі головного мозку, пов’язаній з вибухом, спостерігалося зниження фазової синхронності електроенцефалограми, що свідчить про погіршення міжпівкульної координації діяльності мозку в результаті вибухової травми [10, 11].

У разі виявлення психологічних і когнітивних розладів після отриманої вибухової ЧМТ пацієнтам показані реабілітаційні й лікувальні заходи, направлені на збереження й відновлення порушених функцій. Таке лікування повинно мати персоналізований характер [13].

Окрім методів психологічної та фізичної реабілітації до відновлювального лікування пацієнтів додають медикаментозні засоби. За даними світових досліджень, використання антихолінестеразних препаратів є перспективним напрямком у реабілітації пацієнтів після черепно-мозкової травми.

Унаслідок черепно-мозкової травми відбувається активація фосфоліпази, що, у свою чергу, викликає руйнування фосфоліпідів головного мозку і зміни рівнів холіну. Через зміни рівнів холіну виникає недостатність холінергічної нейротрансмісії та порушення нейрогенезу, що призводить до коморбідних нейродегенеративних проявів. Згідно з літературними даними, зміни рівня холіну після черепно-мозкової травми і їх внесок у різні клітинні патології очевидні, тому корекція рівня холіну може бути одним з підходів до лікування [14, 15].

Як відомо, прямий стимулюючий вплив на холінергічну нейротрансмісію має іпідакрин, який доволі широко використовують в лікуванні пацієнтів з руховими й когнітивними порушеннями. На відміну від інших інгібіторів холінестерази іпідакрин забезпечує такі ефекти:

— стимулює пресинаптичне нервове волокно, у результаті чого збільшується викид ацетилхоліну в синаптичну щілину;

— інгібує ацетилхолінестеразу та інший фермент, що також руйнує ацетилхолін, — бутирилхолінестеразу;

— зменшує руйнування ацетилхоліну, подовжує його дію;

— підвищує активність постсинаптичних клітин [16].

Оскільки іпідакрин є оборотним інгібітором ацетилхолінестерази, після його застосування знижується швидкість реакції розпаду ацетилхоліну на ацетат і холін, відповідно кількість холіну, який повертається в пресинаптичний холінергічний нейрон, зменшується, що, у свою чергу, збільшує потребу в холіні із зовнішніх ресурсів для підтримки адекватного ресинтезу. Таким зовнішнім джерелом холіну виступає холіну альфосцерат, дія якого полягає саме в забезпеченні клітин мозку додатковим зовнішнім холіном.

З огляду на цей очевидний синергізм терапевтичного ефекту іпідакрину та холіну альфосцерату (рис. 1) нами проведено порівняльну оцінку результатів реабілітації пацієнтів, які перенесли вибухову черепно-мозкову травму, із застосуванням комплексної медикаментозної терапії (Параплексін® і Т-холін®) додатково до заходів психологічної та фізичної реабілітації.

Матеріали та методи

У спостереженні взяли участь 90 чоловіків молодого і середнього віку, які перенесли легку вибухову черепно-мозкову травму (6 місяців і більше після отримання травми). Усім учасникам проводились лікувально-реабілітаційні заходи на базі лікувальних закладів Закарпатської області. Середній вік обстежених становив 34,7 ± 4,2 року. Пацієнти були поділені на 3 групи (в кожній по 30 осіб). У першій групі пацієнти отримували комплексну фізичну та психологічну реабілітацію. У другій групі додатково до психофізичної реабілітації використовувався препарат іпідакрин (Параплексін®) по 15 мг внутрішньом’язово 2 рази на добу 30 днів. У третій групі використовували фізичну, психологічну реабілітацію, Параплексін® і холіну альфосцерат (Т-холін®) по 1000 мг внутрішньом’язово 1 раз на добу 30 днів.

Після збору скарг і анамнестичних даних досліджували неврологічний статус і стан когнітивних функцій, проводили нейропсихологічне тестування за Монреальською шкалою когнітивної оцінки (Montreal Cognitive Assessment (МоСА)), також застосовували шкалу реактивної тривожності Спілбергера — Ханіна та оцінку функціонального стану вестибулярного апарату за допомогою підрахунку кількості кроків без захитування, кожному пацієнту проводили ЕЕГ. Усі вищеописані обстеження повторювали двічі — до початку і після закінчення лікувально-реабілітаційних заходів.

Кількісну електроенцефалографію виконували за допомогою блоку електроенцефалографічних сигналів «Нейрон-Спектр» (ТОВ «Укрмедспектр», Харків, Україна). Стандартні параметри: чутливість — 70 мкВ/см, часова константа — 0,1 с, фільтр — 40 Гц. Електроди розміщували за стандартною схемою (10–20 %), відведення — монополярне. Комп’ютерний аналіз ЕЕГ проводили з використанням спектрального аналізу і картуванням потужності.

Оцінку когнітивних функцій у наших пацієнтів ми проводили за допомогою Монреальської шкали когнітивних функцій.

Результати та обговорення

При первинній діагностиці зниження когнітивних функцій (нижче за 26 балів за шкалою MoCА) спостерігалось у 33,3 % пацієнтів з легкою вибуховою ЧМТ І групи, у 33,3 % — ІІ групи та 36,7 % — ІІІ групи. Після проведеного лікування при повторному тестуванні за допомогою Монреальської шкали оцінки когнітивних функцій зниження спостерігалось у 30 % пацієнтів І групи, 26,7 % — ІІ групи, 26,6 % — ІІІ групи.

При цьому середній показник MoCА після проведення лікувально-реабілітаційних заходів зріс у всіх трьох групах нерівномірно. У групі пацієнтів, у якій проводилась лише фізична та психологічна реабілітація, середній показник за даними тесту MoCА зріс на 4,3 % (середній показник до проведення лікування — 25,3 бала, після — 26,4 бала). У групі, у якій психофізична реабілітація поєднувалася з введенням Параплексіну®, він зріс на 5,5 % (середній показник до проведення лікування — 25,2 бала, після — 26,6 бала), а додавання до фізичної та психологічної реабілітації Параплексіну® і Т-холіну® покращило результати пацієнтів на 8,1 % (середній показник до проведення лікування — 24,8 бала, після — 26,8 бала) (рис. 2).

При використанні іпідакрину (Параплексін®) позитивний вплив на когнітивні функції (зростання показників хоча б на 1 бал за даними тесту MoСА) відзначався в 56,7 % обстежених, а при поєднанні іпадакрину з холіну альфосцератом (Т-холін®) позитивний ефект відзначався в 66,7 % пацієнтів, тоді як у групі лише з психологічною та фізичною реабілітацією поліпшення було лише в 46,6 % обстежених.

Отже, лікування за допомогою психофізичної реабілітації з додаванням Параплексіну® і Т-холіну® дало найкращий результат і привело до поліпшення когнітивних функцій у 66,7 % пацієнтів, які отримували цю терапію. При цьому середній бал за Монреальською шкалою дослідження когнітивних функцій зріс на 8,1 %.

Усім пацієнтам у трьох групах проводилось дослідження реактивної тривожності за допомогою тесту Спілбергера — Ханіна. При інтерпретації показників використовували такі орієнтовні оцінки тривожності: до 30 балів — низька, 31–44 бали — помірна; 45 і більше — висока.

У І групі пацієнтів вихідний рівень реактивної тривожності в середньому становив 35,9 бала. Середній рівень тривожності після проведення фізичної та психологічної реабілітації становив 34,5 бала, що відповідало зниженню показника на 3,9 %. При цьому до проведення лікування у 23,3 % пацієнтів була низька реактивна тривожність, у 70 % — помірна і в 6,6 % — висока. Після проведеного лікування низька тривожність спостерігалась в 26,6 %, у 66,8 % пацієнтів показник тривожності був помірним і в 6,6 % — високим.

У ІІ групі пацієнтів вихідний рівень тривожності в середньому становив 36,3 бала. При цьому у 23,3 % пацієнтів була низька тривожність, у 63,3 % — помірна і в 13,4 % — висока. Рівень реактивної тривожності після проведення фізичної та психологічної реабілітації в поєднанні з введенням Параплексіну® становив 33,5 бала, що відповідало зниженню показника на 7,7 %. При цьому низька тривожність спостерігалась у 23,3 % обстежених, у 66,7 % пацієнтів показник тривожності був помірним і в 10 % — високим.

У ІІІ групі пацієнтів вихідний рівень реактивної тривожності в середньому становив 36,4. При цьому у 20 % пацієнтів була низька тривожність, у 73,3 % — помірна і в 6,7 % — висока. Середній рівень реактивної тривожності після проведення фізичної та психологічної реабілітації в поєднанні з введенням Параплексіну® і Т-холіну® становив 32,9 бала, що відповідало зниженню показника на 9,6 %. При цьому високої тривожності не спостерігалось, у 76,7 % пацієнтів показник реактивної тривожності був помірним, у 23,3 % він залишався низьким.

Отже, найефективнішим методом зниження реактивної тривожності було поєднання фізичної та психологічної реабілітації з медикаментозною терапією препаратами Параплексін® і Т-холін® (рис. 3).

Ще одним проведеним функціональним дослідженням було дослідження кількості кроків без захитування до та після лікування. У І групі середня кількість кроків до лікування становила 6,53 тис., а після — 7,63 тис. У ІІ групі, у якій використовувалась фізична, психологічна реабілітація та Параплексін®, — 6,5 і 8,8 тис. кроків до початку та після лікувально-реабілітаційних заходів відповідно. У ІІІ групі, у якій поєднувались фізична, психологічна реабілітація, Параплексін® і Т-холін®, — 6,2 і 9,1 тис. кроків до початку та після закінчення лікування відповідно.

Приріст кількості кроків становив 16,9 % у І групі, 35,4 % — у ІІ групі та 46,1 % — у ІІІ групі (рис. 4).

Отже, найбільше розширення функціонального потенціалу організму зі збільшенням кількості кроків без захитування спостерігалось у ІІІ групі пацієнтів.

ЕЕГ є одним з найпоширеніших методів оцінки функціонального стану головного мозку. Нами проводилась оцінка багатьох стандартних показників, проте привертає увагу відсоток асиметрії бета-ритму. У І групі до лікування частка асиметрії бета-ритму становила 41,7 %, після — 20,1 %. Регрес асиметрії становить 51,8 %.

У ІІ групі до лікування — 42,4 %, після — 17,9 %, регрес асиметрії — 58,1 %. У ІІІ групі до лікування — 41,1 %, після — 16,3 %. При цьому регрес асиметрії бета-ритму найкраще помітний саме в ІІІ групі, він становить 60,3 % (рис. 5).

Висновки

Отже, проведені нами спостереження свідчать, що в пацієнтів, які перенесли легку вибухову черепно-мозкову травму, відзначається значне підвищення тривожності, зниження когнітивних функцій, дисбаланс бета-ритму за даними ЕЕГ.

Використання комплексу Параплексіну® і Т-холіну® разом із психологічною та фізичною реабілітацією є найбільш ефективним методом лікування пацієнтів з перенесеною легкою вибуховою черепно-мозковою травмою та приводить до поліпшення когнітивних здібностей, наростання кількості пройдених кроків без захитування. У той же час знижується рівень реактивної тривожності та значно регресує асиметрія бета-ритму за даними ЕЕГ. У пацієнтів груп спостереження під час застосування зазначених лікарських засобів не було зареєстровано небажаних явищ.

З огляду на широку присутність холінергічних структур в нервовій системі та цілу низку захворювань, що пов’язані з холінергічним дефіцитом, перспективним є подальше накопичення досвіду одночасного застосування іпідакрину та холіну альфосцерату як двох комплементарних засобів для посилення холінергічної передачі нервового імпульсу та одночасного збереження нейрональних мембран.

Конфлікт інтересів. Не заявлений.

Отримано/Received 10.11.2024

Рецензовано/Revised 11.12.2024

Прийнято до друку/Accepted 20.12.2024

Список литературы

1. Дарій В.І., Товажнянська О.Л. Військово-польова неврологія. Харків, 2023.

2. Phipps H, Mondello S, Wilson A, Dittmer T, Rohde NN, Schroeder PJ et al. Characteristics and Impact of U.S. Military Blast-Rela-ted Mild Traumatic Brain Injury: A Systematic Review. Front Neurol. 2020 Nov 2;11:559318. doi: 10.3389/fneur.2020.559318. PMID: 33224086; PMCID: PMC7667277.

3. Петрук Л.Г., Богданов К.Г., Богданов В.К., Петрук Л.О. Отоларингологічні питання медичної реабілітації військових з мінно-вибуховою травмою. Полтава, 2023.

4. Characteristics and Impact of U.S. Military Blast-Related Mild Traumatic Brain Injury: A Systematic Review. Front Neurol. 02 November 2020. Sec. Neurotrauma. 2020; 11. https://doi.org/10.3389/fneur.2020.559318.

5. Zhang JK, Botterbush KS, Bagdady K, Lei CH, Mercier P, Mattei TA. Blast-Related Traumatic Brain Injuries Secondary to Thermobaric Explosives: Implications for the War in Ukraine. World Neurosurg. 2022 Nov;167:176-183.e4. doi: 10.1016/j.wneu.2022.08.073. Epub 2022 Aug 24. PMID: 36028113.

6. Elder GA, Cristian A. Blast-related mild traumatic brain injury: mechanisms of injury and impact on clinical care. Mt Sinai J Med. 2009 Apr;76(2):111-8. doi: 10.1002/msj.20098. PMID: 19306373.

7. Schneider ALC, Huie JR, Boscardin WJ, Nelson L, Barber JK, Yaffe K et al.; TRACK-TBI Investigators. Cognitive Outcome 1 Year After Mild Traumatic Brain Injury: Results From the TRACK-TBI Study. Neurology. 2022 Mar 22;98(12):e1248-e1261. doi: 10.1212/WNL.0000000000200041. Epub 2022 Feb 16. PMID: 35173018; PMCID: PMC8967334.

8. Howlett JR, Nelson LD, Stein MB. Mental Health Consequen-ces of Traumatic Brain Injury. Biol Psychiatry. 2022 Mar 1;91(5):413-420. doi: 10.1016/j.biopsych.2021.09.024. Epub 2021 Oct 2. PMID: 34893317; PMCID: PMC8849136.

9. Sponheim SR, McGuire KA, Kang SS, Davenport ND, Aviyente S, Bernat EM, Lim KO. Evidence of disrupted functional connectivity in the brain after combat-related blast injury. Neuroimage. 2011 Jan;54 Suppl 1:S21-9. doi: 10.1016/j.neuroimage.2010.09.007. Epub 2010 Sep 17. PMID: 20851190.

10. Amico F, Koberda JL. Quantitative Electroencephalography Objectivity and Reliability in the Diagnosis and Management of Traumatic Brain Injury: A Systematic Review. Clin EEG Neurosci. 2023 Oct 4:15500594231202265. doi: 10.1177/15500594231202265. Epub ahead of print. PMID: 37792559.

11. Thompson JM, Scott KC, Dubinsky L. Battlefield brain: unexplained symptoms and blast-related mild traumatic brain injury. Can Fam Physician. 2008 Nov;54(11):1549-51.

12. https://lnu.edu.ua/life-safety/wp-content/uploads/2019/09/OZDSH_PR-4-2019.pdf.

13. Завалій Ю.В. Неврологічні, нейропсихологічні та нейрофізіологічні характеристики посткомоційного синдрому після легкої вибухової черепно-мозкової травми: дис. ... д-ра філософії. Київ, 2023.

14. Florentino SA, Bawany MH, Ma HM. Acetylcholinesterase inhibitors to enhance recovery from traumatic brain injury: a comprehensive review and case series. Brain Inj. 2022 Mar 21;36(4):441-454. doi: 10.1080/02699052.2022.2034962. Epub 2022 Feb 3. PMID: 35113764.

15. Javaid S, Farooq T, Rehman Z, Afzal A, Ashraf W, Rasool MF, et al. Dynamics of Choline-Containing Phospholipids in Traumatic Brain Injury and Associated Comorbidities. Internatio-nal Journal of Molecular Sciences. 2021;22(21):11313. https://doi.org/10.3390/ijms222111313.

16. Більченко О.В., Гупалов І.Г. Ураження нервової системи при цукровому діабеті. Ліки України. 2020;1(237):48-53. https://doi.org/10.37987/1997-9894.2020.1(237).214178.