Журнал «Здоровье ребенка» Том 19, №5, 2024

Актуальність. Бронхіальна астма є поширеним захворюванням серед дітей та підлітків. Мета: надати детальні характеристики групи підлітків з астмою, визначити фактори ризику, пов’язані з розвитком астми, та оцінити стан медичної допомоги пацієнтам із бронхіальною астмою. Матеріали та методи. У дослідження були включені хворі на бронхіальну астму (n = 80) віком від 12 до 18 років з алергологічного відділення Київської міської дитячої клінічної лікарні № 2 — клінічної бази кафедри педіатрії № 2 НМУ імені О.О. Богомольця. Контрольну групу становили 120 дітей без бронхіальної астми. У групі опитаних бронхіальну астму діагностували на основі клінічних даних та об’єктивного вимірювання функції легень. Усім пацієнтам проводили спірометрію та шкірні прик-тести з аероалергенами. Під час клінічного обстеження вимірювали вагу та зріст, розраховували індекс маси тіла. Опитування проводив лікар-дослідник за допомогою гугл-форми. Результати. Батьки 80 дітей із бронхіальною астмою були залучені до нашого опитування з вересня 2023 р. по травень 2024 р. Бронхіальна астма частіше зустрічалася у хлопчиків, ніж у дівчат: відношення шансів (ВШ) = 7,3 (95% довірчий інтервал (ДI) 3,84–14,16, P < 0,0001). Про атопічний дерматит в анамнезі повідомили 31,25 % респондентів, 26,25 % мали хворобу на момент дослідження. У 25 % дітей була харчова алергія. Супутній алергічний риніт мають 48,75 % дітей, з них 33,75 % — сезонний, 15 % — цілорічний. Ми виявили, що діти, які проживають у місті, хворіють на бронхіальну астму частіше: ВШ = 7,3 (95% ДI 3,26–16,62, P < 0,0001). Наявність старшого брата або сестри асоціювалася з меншим ризиком астми: ВШ =3,6 (95% ДI 1,86–6,92, P < 0,0001). Крім того, власники котів значно частіше не мали бронхіальної астми: ВШ = 7,7 (95% ДI 3,96–14,99, P < 0,0001). Такі дані, швидше за все, пов’язані з відмовою мати тварину через поширеність алергії на котів серед дітей, які страждають на бронхіальну астму або мають ризик розвитку котячої алергії. Ми не виявили статистично значущої різниці в групі дітей з астмою та в контрольній групі щодо впливу тютюнового диму в атмосфері (пасивне паління): ВШ = 1,4 (95% ДI 0,79–2,59, P > 0,05). ­Висновки. Лікування алергії та атопічних станів слід розглядати як важливий компонент терапії бронхіальної астми, що може впливати на частоту й тяжкість захворювання. У підлітків і дорослих відмова від куріння, зокрема, як фактора впливу пасивного куріння на хвору дитину також може значно зменшити кількість госпіталізацій. Підтвердження діагнозу астми, демонстрація коректної техніки інгаляції та наголошення на дотриманні профілактичних методів лікування, таких як інгаляції глюкокортикостероїдів, можуть покращити контроль бронхіальної астми й зменшити надмірну залежність від бронходилататорів короткої дії.

Background. Asthma is a common disease among children and adolescents. The purpose of this study was to describe the detailed characteristics of adolescents with asthma, identify risk factors associated with the development of asthma and to evaluate medical care for patients with asthma. Materials and methods. Asthma patients (n = 80) aged 12 to 18 years from the Allergology Department of the Kyiv City Children’s Clinical Hospital 2, the clinical base of the Department of Pediatrics 2 of the Bogomolets National Medical University, were included in the study. The control group consisted of 120 children without asthma. In the group of interviewed children, asthma was diagnosed based on clinical data and objective measurement of lung function. All children underwent spirometry and skin prick test with aeroallergens. During the clinical examination, weight and height were measured, and body mass index was calculated. The survey was conducted by a research doctor using a Google form. Results. Parents of 80 children with asthma were involved in our survey between September 2023 and May 2024. Asthma occurred more often in boys than in girls: odds ratio (OR) = 7.3 (95% confidence interval (CI) 3.84–14.16, P < 0.0001). 31.25 % respondents reported a history of atopic dermatitis, 26.25 % had atopic dermatitis at the time of the study. Food allergy was detected in 25 % children. 48.75 % children had concomitant allergic rhinitis, of which 33.75 % had seasonal, 15 % had perennial. We found that children living in the city had asthma more often: OR = 7.3 (95% CI 3.26–16.62, P < 0.0001). Having an older sibling was associated with a lower risk of asthma: OR = 3.6 (95% CI 1.86–6.92, P < 0.0001). Also, we found that cat owners were significantly more likely not to have asthma: OR = 7.7 (95% CI 3.96–14.99, P < 0.0001). Such data are most likely related to the refusal to own a cat due to the prevalence of cat allergy among children with asthma or at risk of cat allergy. We have not found a statistically significant difference in the group of children with asthma and in the control group in relation to the exposure to tobacco smoke in the atmosphere (passive smoking): OR = 1.4 (95% CI 0.79–2.59, P > 0.05). Conclusions. Treatment of allergies and atopic conditions should be considered an important component of asthma treatment, which may affect the frequency and severity of the disease. In adolescents and adults, smoking cessation, in particular, as a factor in the impact of passive smoking on a sick child can also significantly reduce the number of hospitalizations. Confirming the diagnosis of asthma, demonstrating good inhaler technique, and emphasizing adherence to preventive therapies such as inhaled glucocorticosteroids can improve asthma control and reduce overreliance on short-acting bronchodilators.

бронхіальна астма; фактори ризику; підлітки

sthma; risk factors; adolescents