Мобильная версия

Международный неврологический журнал Том 20, №6, 2024

Поліпшення симптомів запаморочення через 2 місяці лікування Вертігохеелем: дослідження серії випадків у пацієнтів із двобічною вестибулопатією та функціональним запамороченням

Авторы: Ganeva D. (1), Tiemann R. (2), Duller S. (3), Strupp M. (1)
(1) - Department of Neurology, German Center for Vertigo and Balance Disorders, LMU University Hospital, LMU Munich, Munich, Germany
(2) - AMS Advanced Medical Services GmbH, Mannheim, Germany
(3) - Consultant, Graz, Austria

Рубрики: Неврология

Разделы: Клинические исследования

Вступ

Двобічна вестибулопатія (ДВП) і функціональне запаморочення (ФЗ) — поширені захворювання, типовим провідним симптомом яких є запаморочення. ДВП характеризується хронічним запамороченням, хиткістю та осцилопсією, що виникають унаслідок двобічного ураження периферичного відділу вестибулярної системи [2, 3].

ФЗ — збірний термін для характеристики соматоформного/психогенного, а також стійкого постурально-перцептивного запаморочення [4, 5]. Останнє чинить значний негативний вплив на функціональні можливості та якість життя (ЯЖ) [6]; його поширеність в осіб віком > 60 та > 85 років становить 30 і 50 % відповідно [7]. Незалежно від причини запаморочення метою терапії є зменшення частоти, інтенсивності і тривалості нападів запаморочення за допомогою ефективних ліків із хорошим профілем безпеки.

Вертігохеель — натуральний безрецептурний лікарський засіб, схвалений німецьким регуляторним органом для лікування запаморочення різного генезу. Згідно з даними експериментальних досліджень, Вертігохеель посилює центральну вестибулярну компенсацію на тлі однобічної периферичної вестибулопатії [8]. Механізм дії Вертігохеелю остаточно не вивчений та продовжує досліджуватися. В одному випробуванні продемонстровані судинорозширювальні властивості Вертігохеелю, що супроводжуються активацією сигнальних шляхів циклічних нуклеотидів [9]. В іншій роботі, заснованій на даних 4 клінічних досліджень, підтверджується ефективність та хороша переносимість Вертігохеелю порівняно з такими ліками, як бетагістин, екстракт гінкго білоба, дименгідринат [10, 11].

Мета цього дослідження — оцінка впливу Вертігохеелю на стан пацієнтів із ДВП і ФЗ у реальній клінічній практиці.

Матеріали та методи

Дизайн дослідження

У цьому відкритому проспективному моноцентричному неінтервенційному дослідженні (серії випадків) Вертігохеель призначали за звичайною схемою відповідно до інструкції із застосування. Розподіл пацієнтів до тієї чи іншої терапевтичної стратегії не залежав від плану спостереження, а здійснювався лікарем.

Пацієнти

Набір хворих із ДВП і ФЗ проводили в неврологічному відділенні лікарні LMU (м. Мюнхен). Досліджувану популяцію становили особи чоловічої та жіночої статі віком ≥ 18 років із підтвердженими ДВП [3] або ФЗ [5] згідно із чинними діагностичними критеріями Товариства Barany. У випробуванні взяли участь хворі з помірними/тяжкими симптомами, оціненими за шкалою вестибулярних порушень (Dizziness Handicap Index, DHI) в 30–90 балів і тривалістю > 3 міс. до включення в дослідження. Пацієнтів, які отримували Вертігохеель протягом 2 міс. до початку дослідження, не залучали до випробування.

Основні результати

Учасникам дослідження було проведено низку обстежень перед включенням до випробування та через 2 ± 1 міс. після лікування Вертігохеелем.

Непрацездатність, спричинену запамороченням і хиткістю, оцінювали за допомогою опитувальника DHI [12], який складається із 25 пунктів (діапазон 0–100 балів; що вищим є бал, то гірше). DHI має 3 підшкали: фізична (7 запитань, щонайбільше — 28 балів), функціональна (9 запитань, щонайбільше — 36 балів) та емоційна (9 запитань, щонайбільше — 36 балів). Зміни значень DHI в динаміці лікування вважали первинною кінцевою точкою.

ЯЖ аналізували за допомогою опитувальника

EQ-5D-5L [13]. Оцінювали 5 параметрів: мобільність, самообслуговування, звичну діяльність, біль/дискомфорт, тривогу/депресію. Значення індексу EQ-5D-5L побудовано на підставі оцінки 5 рівнів вираженості кожного показника згідно з німецьким набором значень для EQ-5D-5L [14]. Використовували також візуальну аналогову шкалу (ВАШ). Зміни значення індексу EQ-5D-5L та ВАШ вважали вторинною кінцевою точкою.

Оскільки ФЗ пов’язане із супутніми психіатричними розладами (переважно депресивними/тривожними станами) [17], пацієнтів із ФЗ додатково обстежували на наявність депресії та тривоги за допомогою опитувальників PHQ-9 [18, 19] і GAD-7 [20, 21]. Зміни зазначених показників аналізували в динаміці лікування.

Результати

Учасники та початкові характеристики

У дослідженні взяли участь хворі на ФЗ (n = 40) та ДВП (n = 20); загалом ініціальний візит пройшли 62 пацієнти. На початковому етапі діагностичні критерії Barany щодо ДВП не були підтверджені у 8 із 21 обстеженої особи; дані цих пацієнтів виключені з аналізу. У сформованій когорті переважали особи чоловічої статі: серед хворих на ДВП було 10 чоловіків і 3 жінки, серед осіб із ФЗ — 22 чоловіки та 19 жінок. Середній вік хворих на ДВП становив 64,1 ± 11,2 року, хворих на ФЗ — 64,4 ± 14,9 року. З первинно сформованої когорти (41 пацієнт із ФЗ, 13 пацієнтів із ДВП) вибули 2 хворі на ФЗ; вони не входили до групи подальшого динамічного спостереження. Остаточний склад обстежуваної групи був представлений 39 пацієнтами із ФЗ і 13 хворими із ДВП; усі вони з’явилися на фінальний візит. Проміжок часу між початковим і фінальним візитом через 2 міс. лікування становив у середньому 67,7 ± 20,4 дня (медіана — 63, щонайменше — 32, щонайбільше — 174 дні).

Первинна кінцева точка: DHI

Непрацездатність, спричинену запамороченням і хиткістю, оцінювали за допомогою DHI на початку дослідження та через 2 міс. лікування (рис. 1).

Середнє значення DHI в пацієнтів із ДВП зменшилося на 13,2 бала в динаміці лікування (початкове значення — 45,4 бала, через 2 міс. — 32,2 бала) (рис. 1А); ці зміни визнали статистично вірогідними (p < 0,001). Зниження (поліпшення) показника DHI на ≥ 18 балів розглядали як мінімальну клінічно важливу різницю [12] та спостерігали в 4 (31 %) із 13 хворих на ДВП. У жодного хворого на ДВП не спостерігали збільшення (погіршення) показника DHI на ≥ 18 балів.

У пацієнтів із ФЗ середнє значення DHI в динаміці лікування знизилося на 12 балів (початкове значення — 46,5 бала, через 2 міс. — 34,5 бала) (рис. 1Б); ці зміни визнали статистично вірогідними (p < 0,001) порівняно з відсутністю змін. Зниження (поліпшення) показника DHI на ≥ 18 балів спостерігали в 13 (33 %) із 39 пацієнтів із ФЗ. В одного пацієнта із ФЗ показник DHI збільшився на ≥ 18 балів (+20 балів — із 32 до 52).

ЯЖ за опитувальником EQ-5D-5L

Опитування з використанням EQ-5D-5L проводили під час включення до дослідження та через 2 міс. лікування; індекс EQ-5D-5L розраховували на підставі 5 вимірювань [14]. Додатково використовували ВАШ з опитувальника EQ-5D-5L. Зміни обох зазначених показників оцінювали в динаміці лікування та застосовували як вторинні кінцеві точки (рис. 2).

Середні значення EQ-5D-5L у пацієнтів із ДВП збільшилися (поліпшилися) на 0,067 бала (початкове значення — 0,829 бала, через 2 міс. — 0,895 бала); ці зміни не досягли рівня статистичної значущості (p = 0,09) порівняно з відсутністю змін. Значення ВАШ у пацієнтів із ДВП також не зазнали суттєвих змін у динаміці лікування.

У пацієнтів із ФЗ середнє значення індексу EQ-5D-5L збільшилося (поліпшилося) на 0,121 бала (початкове значення — 0,693 бала, через 2 міс. — 0,814 бала; р = 0,02). Оцінка за ВАШ також поліпшилася на 7,2 бала (початкове значення — 57,8 бала, через 2 міс. — 66,1 бала; р = 0,03).

Тривога та депресія в пацієнтів із ФЗ

Рівень тривоги та депресії у пацієнтів із ФЗ оцінювали за допомогою опитувальників GAD-7 та PHQ-9 під час включення до дослідження та через 2 міс. лікування. Зміни зазначених показників використовували як вторинну кінцеву точку.

Загальний показник за шкалою GAD-7 знизився в середньому на 2 бали (початкове значення — 8,4 бала, через 2 міс. — 6,3 бала); ці зміни визнали статистично вірогідними (р = 0,01) порівняно з відсутністю змін. Зниження (поліпшення) на ≥ 4 бали, яке розцінювали як мінімальну клінічно важливу різницю [22], спостерігали в 11 із 38 (29 %) пацієнтів. У 2 хворих зафіксували збільшення значень шкали GAD-7 на ≥ 4 бали (погіршення). Із 38 пацієнтів, включених до аналізу, 25 (66 %) осіб після закінчення лікування залишилися в тій самій категорії, що і на початку дослідження, в 11 (29 %) хворих спостерігали зменшення тривоги, у 2 (5 %) пацієнтів констатували збільшення тривоги.

Значення шкали PHQ-9 знизилися в середньому на 2,2 бала (початкове значення — 8,2 бала, через 2 міс. — 5,9 бала); зміни визнали статистично значущими (p < 0,001) порівняно з відсутністю змін. Зниження (поліпшення) на ≥ 5 балів, яке трактували як мінімальну клінічно важливу різницю [19], спостерігали в 6 із 39 (15 %) пацієнтів. У жодному випадку не спостерігали підвищення значень за шкалою PHQ-9 на ≥ 5 балів.

Обговорення

У відкритому проспективному неінтервенційному дослідженні спостерігали хворих на ДВП (n = 13) і ФЗ (n = 41), які приймали безрецептурний препарат Вертігохеель протягом 2 міс. Продемонстровано, що непрацездатність, спричинена запамороченням і хиткістю, яку вимірювали за шкалою DHI та вважали первинною кінцевою точкою, вірогідно зменшилася в обох групах через 2 міс. лікування Вертігохеелем. В осіб із ДВП середнє значення DHI знизилося на 13,2 бала (р < 0,001). У хворих із ФЗ середнє значення DHI зменшилося на 12 балів (p < 0,001). У 31 та 33 % пацієнтів із ДВП і ФЗ поліпшення становило ≥ 18 балів, що розцінювалося як клінічно значуще.

У пацієнтів із ФЗ спостерігали вірогідне поліпшення таких вторинних кінцевих точок, як ЯЖ, тривога та депресія. У динаміці спостереження у хворих на ДВП не зафіксовано статистично вірогідного поліпшення таких вторинних кінцевих точок, як ЯЖ, постурографія, вестибулярна функція. Відсутність впливу на ЯЖ у пацієнтів із ДВП може бути зумовлена незначною вибіркою (n = 13).

Це дослідження серії випадків надало докази того, що лікування протягом 2 міс. препаратом Вертіго-

хеель пацієнтів із ФЗ, ДВП (у яких провідною скаргою є персистуюче запаморочення) може поліпшити стан хворих. З огляду на неінтервенційний характер випробування докази ефективності, отримані в цьому дослідженні, можуть розглядатися як недостатні для рекомендації щодо рутинного використання Вертігохеелю в клінічній практиці. У хворих на ДВП Вертігохеель може бути доповненням до вестибулярних вправ і загальноприйнятої терапії [23]. Те саме можна сказати щодо лікування ФЗ, хоча бракує результатів добре спланованих плацебо-контрольованих досліджень зі стандартної терапії [24–27].

Загалом дослідження наводить докази клінічної безпеки досліджуваного препарату та обмежені докази (через дизайн дослідження) його ефективності в пацієнтів із персистуючим запамороченням, зумовленим ФЗ або ДВП. Отримані результати заохочують до проведення подальших досліджень, які включають рандомізовані контрольовані дослідження, для доповнення цих реальних доказів.

Висновки

Терапія препаратом Вертігохеель протягом 2 міс. може поліпшити симптоми в пацієнтів із ФЗ або ДВП. Однак слід ураховувати обмеження неінтервенційного, обсерваційного дизайну дослідження. Результати цього випробування можуть слугувати підґрунтям для проведення проспективного рандомізованого плацебо-контрольованого дослідження з таким самим дозуванням і періодом лікування.

Друкується скорочено

Оригінал статті: Ganeva D. et al. Improvement of vertigo

symptoms after 2 months of Vertigoheel treatment: a case series

in patients with bilateral vestibulopathy and functional dizziness.

Front Neurol. 2023. doi: 10.3389/fneur.2023.1264884

Переклала з англ. Тетяна Можина,

газета «Здоров’я України», січень, 2024