Мобильная версия

Журнал «» Том 17, №2, 2024

Фізична активність для профілактики серцево-судинних захворювань

Авторы: Adine R. de Keijzer, Robert M. Kauling, Harald Jorstad, Jolien W. Roos-Hesselink
Медичний центр університету Еразма, м. Роттердам, Нідерланди; UMC Амстердамський університет, м. Амстердам, Нідерланди

Рубрики: Кардиология

Разделы: Справочник специалиста

Фізична активність (ФA) і підтримання адекватної кардіореспіраторної форми пов’язані із перевагами для здоров’я всіх людей, зокрема тих, хто має серцево-судинні фактори ризику, та хворих на серцево-судинні захворювання. У 2016 році 27,5 % дорослого населення світу та 81 % підлітків не дотримувалися поточних рекомендацій щодо щотижневих вправ. Відсутність фізичної активності спричинила скорочення на 13,4 мільйона років життя із поправкою на інвалідність у всьому світі. Медичні працівники повинні намагатися застосовувати ФА як загальне лікування, оскільки будь-який тип ФА позитивно впливає на здоров’я серцево-судинної системи людини, сприяючи зниженню відносного ризику смертності від серцево-судинних захворювань на 27 %. Основні висновки: 1. Фізична активність є важливою для всіх і має суттєвий вплив на здоров’я серцево-судинної системи, сприяючи зниженню відносного ризику смертності від серцево-судинних захворювань на 27 %. 2. Більшість осіб із серцево-судинними захворюваннями можуть безпечно займатися певною формою фізичної активності, але пацієнти із групи високого ризику потребують ретельної оцінки та керівництва. 3. ФА є ефективним засобом лікування пацієнтів із факторами ризику серцево-судинних захворювань, поряд із будь-якими необхідними ліками, і навіть може призвести до зменшення потреби в ліках. 4. Послідовне консультування має вирішальне значення для визначення вподобань кожного пацієнта з урахуванням його особистих перешкод.

Engaging in physical activity and maintaining adequate cardiorespiratory fitness is associated with health advantages for all individuals, including those with cardiovascular risk factors and for patients with cardiovascular disease. In 2016, 27.5 % of the global adult population and 81 % of adolescents failed to meet the current guidelines for weekly exercise. Physical inactivity was responsible for 13.4 million disability-adjusted life years worldwide. Healthcare professionals should try to implement physical activity as a general treatment, as any type of physical activity yields positive effects on an individual’s cardiovascular health, contributing to a 27% reduction in relative risk of cardiovascular mortality. Take-home messages: 1. Engaging in physical activity is essential for everybody and has a substantial impact on cardiovascular health, contributing to a 27% reduction in relative risk of cardiovascular mortality. 2. Most individuals with cardiovascular disease can safely engage in some form of physical activity, but careful assessment and guidance are needed in high-risk patients. 3. Physical activity is an effective treatment for patients with risk factors for cardiovascular disease — alongside any necessary medication and may even lead to diminished need for medication. 4. Consistent counselling is crucial to determine each patient’s preferences while considering their personal obstacles.

Ключевые слова

серцево-судинні захворювання; консультування; фізична активність; профілактика; рекомендації

cardiovascular disease; counselling; physical activity; prevention; recommendations

Список скорочень. ІХС — ішемічна хвороба серця; КРС — кардіореспіраторний стан; ССЗ — серцево-судинні захворювання; ФА — фізична активність; ВООЗ — Всесвітня організація охорони здоров’я.

Вступ

У суспільстві, що страждає від ожиріння, пандемії гіподинамії, стимулювання фізичних вправ і фізичної активності (ФА) є як ніколи актуальним [1]. Регулярне застосування ФА позитивно впливає на фактори ризику серцево-судинних захворювань (ССЗ) і смертність від усіх причин [2, 3]. Метою цього огляду є висвітлення ролі ФА у серцево-судинному та загальному стані здоров’я, а також профілактиці серцево-судинних захворювань, включно з поточними рекомендаціями щодо ФА, ФА у загальній популяції та ФА для пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями та/або факторами ризику ССЗ.

Компоненти різних спортивних дисциплін

Вправи та ФА можна виконувати незліченною кількістю способів [7]. Більшість комплексів включають поєднання динамічних і статичних вправ із різним впливом на кровообіг. Динамічні вправи включають скорочення м’язів зі зміною довжини під час руху суглобів і особливо пов’язані зі збільшенням частоти серцевих скорочень. Статичні вправи передбачають утримання положення із незмінною довжиною м’язів та без руху суглобів і особливо пов’язані із підвищенням артеріального тиску. Режим тренувань можна розділити на метаболічні категорії: аеробні та анаеробні. Аеробні вправи використовують метаболізм накопиченої енергії через аеробний гліколіз, коли тілу потрібно доставити кисень до м’язів, що, у свою чергу, дозволяє м’язам виконувати діяльність [7]. Навпаки, анаеробні вправи використовують метаболізм накопиченої енергії, яка переробляється в основному за допомогою анаеробного гліколізу, вони вимагають коротких сплесків ФА і не залежать лише від доставки кисню [7]. Вправи можна виконувати із різним рівнем інтенсивності. Інтенсивність вправ можна розділити на низьку, середню та високу, і вона залежить від максимальної аеробної здатності людини (VO2max). Спортивні дисципліни включають навички, силу та поєднання як сили, так і навичок або витривалості. Точна класифікація видів спорту залишається проблемою через м’язову роботу, режим та обсяг й інтенсивність вправ (рис. 2) [7]. Спортом можна займатися як на змагальному, так і на розважальному рівні. Спортсмени, які змагаються, залучаються до регулярних (інтенсивних) тренувань в організованих індивідуальних або командних видах спорту, із акцентом на змаганнях і продуктивності. Спортсмени-рекреатори займаються спортом для задоволення та відпочинку, із меншим акцентом на інтенсивні тренування та перемоги [7].

Фізична активність населення в цілому

Відомо, що в загальній популяції постійна ФА та здоровий спосіб життя є засобом захисту, як для профілактики, так і для контролю багатьох захворювань у людей будь-якого віку та обох статей. Заняття будь-яким видом ФА надають значні переваги для здоров’я порівняно із сидячим способом життя [8–10]. Відсутність ФА вважалася причиною втрати 13,4 мільйона років життя із поправкою на інвалідність у всьому світі, дані щодо інвалідності були оцінені для ішемічної хвороби серця, інсульту, діабету 2-го типу, раку молочної залози та раку товстої кишки [11].

Регулярна ФА сприяє не тільки позитивному впливу на здоров’я серцево-судинної системи, але й знижує відносні ризики смертності від раку молочної залози, колоректального раку та раку передміхурової залози [8], підтримує психічне здоров’я, відтерміновує настання деменції [9], запобігає депресії та надає користь для загального самопочуття й контролю маси тіла. Крім того, ФА позитивно впливає на опорно-руховий апарат, зокрема збільшення щільності кісток і зменшення кількості переломів. ФА також може поліпшити соціальні взаємодії та рівень сну й енергії (рис. 3). На рис. 4 наведено спостережувані відмінності між чоловіками та жінками в користі для здоров’я, яку приписують ФА. Необхідні додаткові дослідження, щоб зрозуміти механізми, що лежать в основі таких відмінностей між чоловіками та жінками [12].

Нарешті, фізично активне населення асоціюється із певними економічними перевагами. Університет Бірмінгема у Сполученому Королівстві показав, що ФА позитивно впливає не тільки на тривалість життя, але й на ефективність роботи. Гіпотетично, якби всі люди у світі витрачали додаткові 15 хвилин на день на прогулянку, це б щорічно вносило приблизно 100 мільярдів доларів у світову економіку [13]. Ці переваги пов’язані зі зниженням витрат на охорону здоров’я, зниженням частоти захворювань і, отже, меншою кількістю прогулів на роботі, а також підвищенням робочої продуктивності.

Профілактика в осіб із серцево-судинними факторами ризику та/або пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями

Збільшення частоти супутніх захворювань і факторів ризику в поєднанні зі зменшенням кількості (тижневої) ФА може потенційно призвести до різних типів серцево-судинних захворювань, як-от ішемічний та геморагічний інсульт, ішемічна хвороба серця (ІХС), серцева недостатність та раптова серцева смерть. ФА та збільшення щоденної кількості кроків до 6500 кроків/день асоціюються зі зниженням відносного ризику смертності, пов’язаної із серцево-судинними захворюваннями, на 49 % [2], а також зі зниженням частоти самих серцево-судинних захворювань [3]. На рис. 5 зображено механізми впливу ФА на деякі традиційні серцево-судинні фактори ризику.

Гіпертензія

ФА може знизити систолічний і діастолічний артеріальний тиск у середньому на 7 і 5 мм рт.ст. відповідно [14]. ФА зменшує пов’язану із віком жорсткість великих еластичних артерій і зменшує запалення, що разом сприяє зниженню артеріального тиску. Ефекти ФА щодо зниження артеріального тиску можна порівняти із ефектами загальновживаних антигіпертензивних препаратів. Збільшення інтенсивності та тривалості ФА може зменшити потребу в медикаментах у таких хворих [15].

Дисліпідемія

ФА забезпечує переваги щодо профілів ліпідів крові. ФА збільшує метаболізм жиру замість глікогену із активацією багатьох ферментів, необхідних для метаболізму ліпідів у скелетних м’язах [16]. Таким чином, ФА призводить до підвищення рівня холестерину ліпопротеїнів високої щільності на 5–10 % і зниження загального рівня тригліцеридів на 50 %, холестерину ліпопротеїнів низької щільності на 5 %, а отже, і загального холестерину.

Ожиріння

ФА зменшує ожиріння та масу тіла шляхом збільшення щоденних витрат енергії, зменшення жирової маси, підтримки основного метаболізму та сухої маси тіла. ФА поліпшує психосоціальне благополуччя, полегшуючи дотримання режиму ФА. Аеробні тренування у дорослих із надмірною масою тіла або ожирінням демонструють значне зменшення вісцерального та печінкового жиру.

Інсулінорезистентність і гіперглікемія

Особи, які займаються ФА, можуть ефективно знизити рівень глюкози в крові. Існує кілька механізмів, що сприяють цьому, зокрема переміщення GLUT4 до поверхневих мембран і збільшення капіляризації скелетних м’язів, що викликається фізичними вправами та призводить до поглинання та транспортування глюкози скелетними м’язами [17]. Інсулінорезистентні особи, а також пацієнти із переддіабетом можуть поліпшити свій глікемічний контроль та чутливість до інсуліну шляхом застосування ФА.

Ішемічна хвороба серця

Майже всі хворі на хронічну ішемічну хворобу серця із низьким ризиком розвитку несприятливих подій, пов’язаних із фізичними вправами, мають можливість займатися тим чи іншим видом спорту, змагальним або рекреаційним. Деякі із фенотипів високого ризику несприятливих подій, спричинених фізичним навантаженням, для пацієнтів із хронічною ІХС включають: критичний коронарний стеноз > 70 % у великій епікардіальній артерії, фракцію викиду лівого шлуночка < 50 % та ішемію міокарда при тестуванні із фізичним навантаженням [18]. Хворим на ІХС, які мають високий ризик несприятливих серцевих подій, спричинених фізичним навантаженням, як-от гострий коронарний синдром або (над)шлуночкова тахікардія, змагальні види спорту протипоказані.

Серцева недостатність

Програми фізичних вправ для пацієнтів із серцевою недостатністю (СН) можуть поліпшити толерантність до фізичних навантажень і якість життя, а також мають помірний вплив на смертність від усіх причин, смертність від СН, госпіталізацію із усіх причин та госпіталізацію через погіршення СН [19]. Тренування без будь-яких обмежень рекомендовані пацієнтам зі стабільною серцевою недостатністю, які отримують оптимальну медикаментозну терапію, пацієнтам із низьким рівнем NT-pro-BNP і низькими функціональними класами за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації. Для пацієнтів із серцевою недостатністю високого ризику необхідні індивідуальні консультації щодо занять спортом.

Клапанна хвороба серця

Поєднання великого ударного об’єму, інтенсивних скорочень і підвищеного хронотропного стану (частота серцевих скорочень), викликаного фізичними навантаженнями, потенційно може призвести до збільшення дисфункції клапана та до більшого післянавантаження через підвищення артеріального тиску. Проте безсимптомним особам із легкими та помірними захворюваннями клапанів серця рекомендується займатися всіма типами ФА.

Важливо оцінити як ризик серцевих подій, спричинених фізичним навантаженням, на основі симптомів, так і тяжкість дисфункції клапана перед початком фізичного навантаження, оскільки ФА може потенційно призвести до збільшення розмірів лівого шлуночка і, отже, до більш ранньої необхідності хірургічного втручання. Після ретельної оцінки та консультації безсимптомні пацієнти із тяжкою регургітацією аортального клапана або помірним/тяжким стенозом аорти можуть бути розглянуті для участі у спортивних змаганнях.

Захворювання аорти

ФА рекомендується всім пацієнтам із патологією аорти, навіть якщо аорта розширена. Однак через підвищення артеріального тиску та навантаження на стінки, спричинені інтенсивними фізичними вправами та спортом, деякі дії потенційно можуть призвести до подальшого розширення аорти, що зумовить підвищений ризик гострого розшарування аорти. Для осіб із низьким ризиком усі види спорту дозволені та безпечні. Однак зі збільшенням ризику гострих аортальних подій, пов’язаних із аневризмою (більший діаметр, спадкова патологія, швидкий ріст або гіпертензія), більшість занять спортом (особливо інтенсивних) стають протипоказаними [20].

Захворювання міокарда

ФА при активному міокардиті та перикардиті протипоказана. Особи із кардіоміопатією або міокардитом чи перикардитом в анамнезі, які бажають регулярно займатися спортом, повинні пройти ретельне обстеження. Ця оцінка повинна включати не тільки ехокардіограму та МРТ, але й тест із фізичним навантаженням для оцінки потенційного ризику аритмій, спричинених фізичним навантаженням. Для осіб із позитивним генотипом, але негативним фенотипом або фенотипом легкої кардіоміопатії, які не мають симптомів або факторів ризику, можна розглянути участь у спортивних змаганнях залежно від потенційної генно-специфічної взаємодії зі спортом (наприклад, PKP2).

Аритмогенні стани

Ведення занять спортом у пацієнтів із аритмогенними станами базується на трьох принципах [7]: 1) профілактика небезпечних для життя аритмій під час фізичних вправ, 2) лікування симптомів, щоб дозволити займатися спортом, 3) оцінка прогресування аритмогенного стану внаслідок занять спортом. У кожного пацієнта необхідно вирішити ці три питання. ФА є ефективною у профілактиці фібриляції передсердь (ФП). Для осіб без структурних захворювань серця та осіб із добре переносимою ФП можна розглянути можливість занять спортом.

Вроджені вади серця

Через значні варіації гемодинамічних умов і прогнозу у пацієнтів із вродженими вадами серця (ВВС) слід розробити індивідуальний план фізичних вправ, включно з регулярними повторними оцінками. Проте та чи інша форма ФА рекомендована всім пацієнтам із ВВС [21]. Заняття аеробними вправами помірної інтенсивності протягом мінімум 30 хвилин 4–5 разів на тиждень вважаються безпечними та ефективними майже для всіх пацієнтів із ВВС [22].

Стратифікація ризиків і безпека

Загальне населення

Заохочення осіб у загальній популяції виконувати ФА та вести здоровий спосіб життя є важливим для запобігання серцево-судинним факторам ризику та пов’язаним захворюванням і смертності. Оцінка індивідуальної історії хвороби та фізикальне обстеження лікарем загальної практики можуть допомогти визначити вид спорту, яким пацієнт може або не може займатися. Наприклад, якщо у вас є особа із тяжким ревматоїдним артритом колінних суглобів, то може бути доцільніше вибрати плавання, ходьбу або їзду на велосипеді. Для ефективного консультування людей важливо проводити різницю між тими, хто вже активний, і тими, хто веде сидячий спосіб життя. Особі, яка веде сидячий спосіб життя, може знадобитися додаткова допомога та повільніша схема нарощування ФА порівняно із особою, яка вже активна. Тренери зі способу життя, дієтологи та психологи можуть надати додаткові рекомендації пацієнтам, які намагаються вести здоровий спосіб життя.

Особи із серцево-судинними факторами ризику

Дотримуючись поточних рекомендацій [7], розрахунок накопиченого ризику за допомогою балів серцево-судинного ризику (наприклад, SCORE2), оцінка історії хвороби пацієнта та виконання фізикального обстеження на серцево-судинні події в осіб із серцево-судинними факторами ризику визначають безпеку ФА та дозволену інтенсивність фізичних вправ. Особи із визначеним низьким ризиком не потребують жодних обмежень щодо фізичних вправ.

Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями

Оскільки всі фізичні вправи позитивно впливають на здоров’я серцево-судинної системи, деякі види фізичних вправ слід рекомендувати всім пацієнтам. Оцінка ризику повинна включати принаймні ретельний фізикальний огляд, а також електрокардіографію із урахуванням повної клінічної історії пацієнта. Залежно від результатів скринінгу пацієнтам із ССЗ із низьким ризиком (ІХС із низьким ризиком, стабільна СН, безсимптомне/м’яке ураження клапанів серця, ураження аорти із низьким ризиком, ФП, що добре переноситься, прості ВВС) не потрібно обмежувати фізичне навантаження [7]. Додаткова оцінка ризику необхідна для пацієнтів із високим ризиком перед ФА і повинна включати щонайменше ехокардіографію, тест із фізичним навантаженням і, якщо необхідно, розширену візуалізацію. Скринінг перед заняттями рекреаційними та змагальними видами спорту здебільшого зосереджений на виявленні розладів, потенційно пов’язаних із раптовою серцевою смертю. Для пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями високого ризику необхідний індивідуальний план вправ. Відповідно до рекомендацій ESC 2020 року щодо спортивної кардіології та фізичних вправ у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, пацієнти зі високим ризиком повинні отримувати консультації частіше, ніж пацієнти із низьким ризиком [7].

Фізичні вправи можуть доповнити потребу в ліках і сприяти зменшенню поліпрагмазії. На додаток до спрощення управління та зменшення витрат на охорону здоров’я це може бути мотивацією для підвищення рівнів ФА за допомогою відносно простих її видів, як-от ходьба або їзда на велосипеді. Люди можуть легко досягати рекомендованих рівнів активності протягом тижня.

Як я можу заохотити свого пацієнта до фізичної активності?

Незважаючи на те, що сприятливі ефекти були добре доведені, пацієнти можуть стикнутися із різними перешкодами, намагаючись залучитися до ФА. Ці перешкоди можуть бути різними залежно від стану здоров’я, способу життя, особистих обставин і мотивації. Загальні перешкоди, які слід враховувати при спробі збільшити залученість пацієнтів до ФА, включають фінансові обмеження, брак часу, проблеми із транспортом, недостатню соціальну підтримку, занепокоєння щодо потенційної шкоди, обмежений доступ до фізичних засобів, фізичні обмеження та культурні або соціальні норми. Тому при підготовці плану лікування пацієнта дуже важливо враховувати хворобу та стан пацієнта, а також індивідуальні особливості, повсякденне життя пацієнта, бажання та потенційні індивідуальні перешкоди.

Раніше було визначено шість сфер для консультування щодо способу життя [23]: фізичні вправи, дієта, вживання психоактивних речовин, сон, соціальні взаємодії та релаксація. Під час консультування окремих осіб/пацієнтів щодо їх способу життя важливо запитати людину, які сфери вона вважає найважливішими. Почніть із невеликих поліпшень у тій сфері, яку пацієнт вважає за корисну, оскільки часто ця сфера асоційована із найвищим рівнем внутрішньої мотивації. Таким чином, пацієнт потенційно зможе підтримувати здорові звички протягом більш тривалого часу та матиме більшу мотивацію до вдосконалення в інших сферах.

Під час консультування пацієнтів або окремих осіб щодо ФА важливо враховувати, що кожен пацієнт може мати унікальну та індивідуальну точку зору щодо цього. Наприклад, деякі пацієнти, можливо, брали участь у змаганнях або професійних видах спорту до того, як їм було встановлено діагноз ССЗ. У таких випадках важливо надати інформацію про потенційні ризики, пов’язані із надмірними та високоінтенсивними видами спорту. Деяким пацієнтам необхідно скорегувати свою працездатність і перейти на навантаження меншої інтенсивності. Тоді як в інших випадках пацієнтам може знадобитися більше заохочення для початку або розширення ФА. На рис. 6 показано інструмент для консультування із запитаннями в чотирьох сферах (обґрунтування, переваги, перешкоди та рекомендації), які можуть допомогти лікарям розпочати розмову про ФА. Він може допомогти оцінити готовність та точку зору пацієнта щодо ФА. Цей інструмент можна використовувати для визначення необхідного рівня підтримки або консультування.

Для моніторингу безпеки занять спортом для пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями можна розглянути використання персональних переносних пристроїв, наприклад спортивних годинників [22].

Реабілітація та пререабілітація

Після перенесеного гострого коронарного синдрому міжнародні настанови рекомендують кардіологічну реабілітацію (КР). КР зосереджується на фізичному та психічному відновленні та профілактиці повторних серцевих подій шляхом усунення факторів серцево-судинного ризику та прийняття здорового способу життя, включно з досягненням оптимального рівня ФА. КР поліпшує ФА, хоча поліпшення може бути незначним, а довгострокове обслуговування все ще є неоптимальним [24].

Якщо ССЗ прогресує, незважаючи на оптимальні стратегії лікування, можуть бути показані серцеві втручання (хірургічні або ендоваскулярні процедури). Поточний КРС можна поліпшити перед операцією, що, у свою чергу, поліпшує післяопераційні результати [25].

Попередня реабілітація (ФА, запропонована перед операцією для посилення КРС) потенційно поліпшує післяопераційні ускладнення та результати. Проте доступні лише обмежені докази щодо попередньої реабілітації перед кардіохірургічними втручаннями. Крім того, немає конкретних даних щодо цього варіанта у хворих високого ризику, яким проводять АКШ або протезування клапана. Для обговорення попередньої реабілітації із застосуванням фізичних вправ для кардіологічних пацієнтів має бути залучена міждисциплінарна команда для забезпечення безпеки, і дослідження в цій галузі є однозначно виправданими.

Висновки

Станом на 2024 рік тенденція до сидячого способу життя в поєднанні зі збільшенням рівня куріння та ожиріння підкреслює необхідність глобальної ініціативи для поліпшення здоров’я серцево-судинної системи. Ця ініціатива має бути зосереджена на мотивації та скеруванні населення в цілому, а також пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями до участі в ФА. ФА наполегливо рекомендується в контексті профілактики ССЗ. Після точної стратифікації ризику майже всі пацієнти із серцево-судинними захворюваннями можуть займатися тими або іншими видами ФА. Медичні працівники повинні обговорювати можливі перешкоди, із якими стикаються пацієнти, і запроваджувати індивідуальний план вправ як важливу стратегію лікування. Мета — досягнення оптимального стану серцево-судинної системи для кожного.

Список литературы

1. Lee IM, Shiroma EJ, Lobelo F, Puska P, Blair SN, Katzmarzyk PT; Lancet Physical Activity Series Working Group. Effect of physical inactivity on major non-communicable diseases worldwide: an analysis of burden of disease and life expectancy. Lancet. 2012;380:219-29.

2. Banach M, Lewek J, Surma S, Penson PE, Sahebkar A, Martin SS, et al. The association between daily step count and all-cause and cardiovascular mortality: a meta-analysis. Eur J Prev Cardiol. 2023.

3. Wahid A, Manek N, Nichols M, Kelly P, Foster C, Webster P, et al. Quantifying the Association Between Physical Activity and Cardiovascular Disease and Diabetes: A Systematic Review and Meta-Analysis. J Am Heart Assoc. 2016;5:e002495.

4. Bull FC, Al-Ansari SS, Biddle S, Borodulin K, Buman MP, Cardon G, et al. World Health Organization 2020 guidelines on physical activity and sedentary behaviour. Br J Sports Med. 2020;54:1451-62.

5. Marques A, Peralta M, Martins J, Loureiro V, Almanzar PC, de Matos MG. Few European Adults are Living a Healthy Lifestyle. Am J Health Promot. 2019;33:391-8.

6. Kodama S, Saito K, Tanaka S, Maki M, Yachi Y, Asumi M, et al. Cardiorespiratory fitness as a quantitative predictor of all-cause mortality and cardiovascular events in healthy men and women: a meta-analysis. Jama. 2009;301:2024-2035.

7. Pelliccia A, Sharma S, Gati S, Bäck M, Börjesson M, Caselli S, et al.; ESC Scientific Document Group. 2020 ESC Guidelines on sports cardiology and exercise in patients with cardiovascular disease: The Task Force on sports cardiology and exercise in patients with cardiovascular disease of the European Society of Cardiology (ESC). Eur Heart J. 2021;42:17-962020;42:17-96.

8. Physical Activity Guidelines Advisory Committee. In: Department of Health and Human Services, United States of America, 2018.

9. De la Rosa A, Olaso-Gonzalez G, Arc-Chagnaud C, Millan F, Salvador-Pascual A, García-Lucerga C, et al. Physical exercise in the prevention and treatment of Alzheimerʼs disease.

J Sport Health Sci. 2020;9:394-404.

10. Martinez-Gomez D, Cabanas-Sanchez V, Yu T, Rodriguez-Artalejo F, Ding D, Lee IM, et al. Long-term leisure-time physical activity and risk of all-cause and cardiovascular mortality: dose-response associations in a prospective cohort study of 210 327 Taiwanese adults. Br J Sports Med. 2022;56:919-26.

11. Ding D, Lawson KD, Kolbe-Alexander TL, Finkelstein EA, Katzmarzyk PT, van Mechelen W, et al.; Lancet Physical Activity Series 2 Executive Committee. The economic burden of physical inactivity: a global analysis of major non-communicable diseases. Lancet. 2016;388:1311-24.

12. Löllgen H, Böckenhoff A, Knapp G. Physical activity and all-cause mortality: an updated meta-analysis with different intensity categories. Int J Sports Med. 2009;30:213-24.

13. Coughlan D, Saint-Maurice PF, Carlson SA, Fulton J, Matthews CE. Leisure time physical activity throughout adulthood is associated with lower medicare costs: evidence from the linked NIH-AARP diet and health study cohort. BMJ Open Sport Exerc Med. 2021;7:e001038.

14. Wen H, Wang L. Reducing effect of aerobic exercise on blood pressure of essential hypertensive patients: A meta-analysis. Medicine (Baltimore). 2017;96:e6150.

15. Naci H, Salcher-Konrad M, Dias S, Blum MR, Sahoo SA, Nunan D, et al. How does exercise treatment compare with antihypertensive medications? A network meta-analysis of 391 randomised controlled trials assessing exercise and medication effects on systolic blood pressure. Br J Sports Med. 2019;53:859-69.

16. Pedersen BK, Saltin B. Exercise as medicine — evidence for prescribing exercise as therapy in 26 different chronic diseases. Scand J Med Sci Sports. 2015;25 Suppl 3:1-72.

17. Rose AJ, Richter EA. Skeletal muscle glucose uptake during exercise: how is it regulated? Physiology (Bethesda). 2005;20:260-70.

18. Borjesson M, Dellborg M, Niebauer J, LaGerche A, Schmied C, Solberg EE, et al. Recommendations for participation in leisure time or competitive sports in athletes-patients with coronary artery disease: a position statement from the Sports Cardiology Section of the European Association of Preventive Cardiology (EAPC). Eur Heart J. 2019;40:13-18.

19. Rees K, Taylor RS, Singh S, Coats AJ, Ebrahim S. Exercise based rehabilitation for heart failure. Cochrane Database Syst Rev. 2004:CD003331.

20. Thijssen CGE, Bons LR, Gökalp AL, Van Kimmenade RRJ, Mokhles MM, Pelliccia A. Exercise and sports participation in patients with thoracic aortic disease: a review. Expert Rev Cardiovasc Ther. 2019;17:251-66.

21. Opić P, Utens EM, Cuypers JA, Witsenburg M, van den Bosch A, van Domburg R, et al. Sports participation in adults with congenital heart disease. Int J Cardiol. 2015;187:175-82.

22. Brida M, De Rosa S, Legendre A, Ladouceur M, Dos Subira L, Scognamiglio G, et al. Acquired cardiovascular disease in adults with congenital heart disease: A call to action for timely preventive measures—a clinical consensus statement of the European Society of Cardiology Working Group on Adult Congenital Heart Disease in collaboration with the European Association of Preventive Cardiology and the European Association of Percutaneous Cardiovascular Interventions. Eur Heart J. 2023;44:4533-48.

23. Eimers D. Practical discussion tools to change patient lifestyle. [In Dutch] Hart&Vaat. 20 October 2023. (Last accessed 05 January 2024).

24. den Uijl I, Ter Hoeve N, Sunamura M, Lenzen MJ, Braakhuis HEM, Stam HJ, et al. Physical Activity and Sedentary Behavior in Cardiac Rehabilitation: Does Body Mass Index Matter? Phys Ther. 2021;101:pzab142.

25. Barberan-Garcia A, Ubré M, Roca J, Lacy AM, Burgos F, Risco R, et al. Personalised Prehabilitation in High-risk Patients Undergoing Elective Major Abdominal Surgery: A Randomized Blinded Controlled Trial. Ann Surg. 2018;267:50-6.

Переклад: Ю. Сіренко

Оригінал статті надруковано 2024 року в онлайн-журналі Council for Cardiology Practice:

https://www.escardio.org/Councils/Council-for-Cardiology-Practice-(CCP)/Cardiopractice/physical-activity-for-cardiovascular-prevention