Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 18, №4, 2022
Вернуться к номеру
Перебіг коінфекції ВІЛ/ВГ залежно від тривалості інфікування ВІЛ на тлі тривалого застосування АРТ
Авторы: Шевельова О.В., Шостакович-Корецька Л.Р., Литвин К.Ю.
Дніпровський державний медичний університет, м. Дніпро, Україна
Рубрики: Медицина неотложных состояний
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. Одним з найбільших соціальних ризиків, який на національному рівні перетворюється на загрозу національній безпеці України, є епідемія ВІЛ/СНІДу. Щороку, з розвитком сучасної науки, змінюються підходи до призначення антиретровірусної терапії (АРТ) залежно від загального стану пацієнта, коінфекції на момент призначення й лабораторних показників. Тому дуже важливо знати, які фактори можуть впливати на перебіг захворювання у хворих на ВІЛ-інфекцію для урахування їх при призначенні АРТ. Одним з важливих факторів впливу на прогресування хвороби і якість життя хворих на ВІЛ є своєчасність призначення АРТ, за допомогою якої можна домогтися контрольованого перебігу захворювання.
Мета роботи. Проаналізувати вплив коінфікування вірусами гепатитів В і С на перебіг ВІЛ-інфекції і визначити ризики розвитку несприятливого перебігу хвороби залежно від часового періоду між встановленням ВІЛ-статусу і початком призначення АРТ.
Матеріали та методи. Період між встановленням ВІЛ-статусу і початком АРТ був вивчений у 450 ВІЛ-інфікованих пацієнтів з коінфікуванням вірусами гепатиту В і С упродовж 5-річного спостереження. Усім хворим відповідно до Наказу МОЗ України від 05.06.2019 № 1292 «Про затвердження нового Клінічного протоколу із застосування антиретровірусних препаратів для лікування та профілактики ВІЛ-інфекції» була призначена АРТ препаратами першої лінії. Статистична обробка матеріалу проведена з використанням пакета прикладних статистичних програм Statistica 6.0, статистично значущим вважався рівень значимості р < 0,05.
Результати та їх обговорення. Усім хворим згідно з клінічним протоколом була призначена АРТ препаратами першої лінії. Серед первинних схем незначну перевагу мало призначення в більшості випадків (n = 249; 55,3 %) комбінацій ННІЗТ і НІЗТ. Так, AZT + 3TC + EFV отримували 127 (26,6 %) хворих, TDF + 3TC + EFV — 122 (27,1 %) хворих, у той час як схеми, що містять ІП (лопінавір + ритонавір), отримував 201 пацієнт (44,7 %), у тому числі 167 (37,1 %) пацієнтам було призначено AZT + 3TC + LPV/r, а 34 (7,5 %) — TDF + FTC + LPV/r.
Основними коінфекціями в когорті ВІЛ-інфікованих пацієнтів виявлялися хронічні вірусні гепатити В і С (ХГВ і ХГС), зокрема, практично в половини чоловіків діагностували хронічний гепатит С, що у 2,1 раза частіше, ніж у жінок (р = 0,000), і мікст-гепатити ХГВ + ХГС, які також у 2,8 раза частіше виявлялись у чоловіків (р = 0,000). Це пояснюється переважанням серед чоловіків парентерального шляху інфікування при вживанні ін’єкційних наркотиків (67,0 %). Хронічний гепатит В діагностували рідше — у 5,7 % чоловіків і 6,6 % жінок, без особливих гендерних відмінностей. Протягом періоду спостереження частина ВІЛ-інфікованих була «втрачена», зважаючи на різні об’єктивні обставини: померли з причин, пов’язаних з ВІЛ, 63 (14,0 %) пацієнти; з причин, не пов’язаних із ВІЛ і синдромом відновлення функції імунної системи, — 14 (3,1 %) пацієнтів, а 69 (15,3 %) пацієнтів припинили прийом АРТ і вибули з подальшого спостереження. На кінець періоду спостереження під наглядом із когорти залишилися 304 (67,5 %) особи, які продовжували прийом АРТ.
Серед пацієнтів з хронічним гепатитом В кількість осіб, які мали сприятливий перебіг хвороби, була у 2,2 раза (р = 0,022) меншою, ніж тих, хто помер унаслідок хвороби, у той час як при хронічному гепатиті С навпаки, спостерігалась зворотна тенденція — 33,2 % пацієнтів, які вижили, проти 23,8 % пацієнтів з летальним наслідком хвороби (р = 0,143), що можна пояснити ефективністю сучасного противірусного лікування ХГС. При мікст-гепатитах ХГС + ХГВ вірогідної різниці щодо результатів хвороби не визначено (р = 0,483) (табл. 1).
Для більш детального аналізу впливу терміну призначення АРТ на ризик розвитку несприятливого перебігу у ВІЛ-інфікованих з коінфекцією вірусного гепатиту була побудована модель пропорційних ризиків і визначено, що ризик несприятливого прогнозу в пацієнтів з коінфекцією ВІЛ/ВГ, які розпочали АРТ, становить 5,0 % у перший рік спостереження, у другий рік спостереження цей показник зростає вдвічі (10,0 %), а у наступні три роки продовжується стрімке зростання накопиченого ризику — 12,0; 15,0 і 17,0 % відповідно.
Висновки. Отже, незважаючи на високу ефективність призначених первинних схем лікування, такий фактор, як віддалений термін початку АРТ у хворих на коінфекцію ВІЛ/ВГ, має значний вплив на подальший перебіг захворювання і розвиток несприятливих подій.