Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 18, №4, 2022

Вернуться к номеру

Еволюційні зміни поширення кишкових інвазій

Авторы: Шагінян В.Р., Данько О.П., Фільчаков І.В., Сопіль Г.В., Дяченко О.П., Ясеновий С.П.
ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України», м. Київ, Україна

Рубрики: Медицина неотложных состояний

Разделы: Медицинские форумы

Версия для печати

Актуальність. Паразитарні хвороби й дотепер зберігають своє значення в медичній практиці. Більше того, кишкові гельмінтози й деякі екзотичні паразитози стають все більш поширеними навіть в економічно розвинутих державах. Це відбувається з декількох причин: інтенсифікація міграційних процесів, у тому числі туристичні поїздки в країни Азії, Африки; постачання і вживання харчових продуктів (м’ясо, молюски, риба тощо), вироблених у країнах, ендемічних з різних паразитозів; популяризація блюд східної кухні з не завжди гарантованою безпекою. Між тим, на нашу думку, не слід перебільшувати значення «завізних» кишкових паразитозів, оскільки майже всі тропічні кишкові паразити циркулюють і в Україні. Крім того, в Україні склалися певні передумови для поширення кишкових паразитів, а саме: зниження якості технологічного контролю в харчовій промисловості; недоліки в проведенні ветеринарного й санітарного контролю; формальне проведення профілактичних обстежень працівників, зайнятих виготовленням і реалізацією продуктів харчування тощо. 
Мета роботи. На підставі аналізу даних статистичних звітних форм МОЗ України і результатів власних паразитологічних обстежень оцінити динаміку поширеності кишкових інвазій серед населення України.
Матеріали та методи. Проведений аналіз галузевих статистичних звітних форм МОЗ України: форми № 2 — «Звіт про окремі інфекції і паразитарні захворювання» (річна) і форми № 40-здоров — «Звіт про роботу санітарно-епідеміологічної (дезінфекційної, протичумної) станції», розділ «Паразитологія». Аналізувалися показники захворюваності на гельмінтози: аскаридоз і ентеробіоз, які переважають у структурі паразитарної захворюваності. Проаналізовано динаміку виявлення кишкових паразитів за результатами досліджень, проведених в Інституті протягом 1995–2020 років. 
Результати та обговорення. За статистичними даними МОЗ, захворюваність на кишкові паразитози знижується протягом останніх 30 років. Так, захворюваність на ентеробіоз серед населення України в цілому знизилась з 2023,0 на 100 тис. населення у 1984 р. до 141,5 на 100 тис. населення у 2014 р. і 36,7 — у 2020 р.; на аскаридоз — з 1090,0 до 99,03 і 44,4 на 100 тис. населення відповідно. Таке різке зниження показників захворюваності на найбільш поширені гельмінтози пов’язане не тільки з широким профілактичним використанням протигельмінтних препаратів (як за призначенням, так і без призначення лікаря і проведення паразитологічного обстеження), воно також є наслідком значного зменшення кількості паразитологічних досліджень. Наприклад, у 2020 р. в Україні їх було проведено майже на 3 млн менше, ніж у попередньому 2019 р. 
Аналіз результатів досліджень, проведених в Інституті, свідчить про значну поширеність кишкових паразитів серед дітей і дорослих. Так, за даними досліджень 1995–1997 рр., кишкова паразитарна інвазія була виявлена у 7,4 % дітей до 14 років і 13,8 % дорослих. У 2005–2006 рр. ці показники становили 12,5 і 18,5 % відповідно. При цьому досить високою була ураженість дітей гельмінтами: гострики були виявлені в 6,3 % дітей (1983 обстежених), аскариди — у 2,3 % (573 обстежених). У 2015–2016 рр. поширеність кишкових паразитів серед дітей становила 21,7 %, серед дорослих — 26,1 %. Слід зазначити, що понад 90 % позитивних знахідок припадало на кишкові найпростіші: Giardia lamblia і Blastocystis spp. Серед гельмінтів личинки кишкової вугриці були знайдені в 0,7 % обстежених (усі дорослі), яйця аскарид — у 2,3 %, гострики — в 1,1 %. При порівнянні інвазованості гельмінтами дітей і дорослих виявилось, що кишкова вугриця була виявлена у 1,0 % дорослих, яйця аскарид — у 4,3 %, яйця гостриків — у 1,3 %. У дітей інвазія аскаридами була виявлена вдвічі рідше — 2,0 %, гостриками — 1,3 %. Тобто, за нашими даними, у 2015–2016 роках відбулися деякі зміни — інвазія гельмінтами у дорослих зустрічалася частіше, ніж у дітей. У 2017–2021 рр. паразитологічні обстеження проводились переважно серед дорослих. Кишкова паразитарна інвазія була виявлена у 25,3–29,0 % дорослих, обстежених з діагностичною метою. Аскариди й гострики були виявлені майже з однаковою частотою — 1,8 і 1,5 % відповідно. При цьому найчастіше гельмінти виявляли в осіб 20–29 і 40–49 років. Як і в попередній період, близько 95 % виявлених кишкових паразитів становили найпростіші, переважно Blastocystis spp., частота виявлення Giardia lamblia знизилась протягом періоду спостереження з 7,2 % у 1995–1997 роках до 0,3 % у 2021 році.
Висновки. За даними статистичної звітності МОЗ, відзначено виражену тенденцію до зниження показників захворюваності на кишкові паразитози. У той же час, за даними власних спостережень, відзначена динаміка до зростання поширеності кишкових паразитозів, переважно за рахунок найпростіших, зокрема Blastocystis spp. Виявлення цього найпростішого потребує навичок і досвіду, якого не завжди вистачає в лаборантів первинної ланки лабораторної служби. Недостатній досвід виявлення екзотичних паразитів також є перепоною в реєстрації випадків «завізних» інвазій. Крім того, реформування служби охорони здоров’я, зокрема її лабораторної складової, негативно відзначилося на контролі за поширенням паразитарних хвороб, у тому числі малярії, чому також сприяє відсутність настороги з боку практикуючих лікарів і досвіду проведення паразитологічних досліджень у фахівців лабораторій. Слід також зазначити, що порушення зв’язків між медичною наукою і практичною ланкою системи охорони здоров’я вкрай негативно вплинуло на якість надання медичної допомоги.


Вернуться к номеру