Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 18, №4, 2022
Вернуться к номеру
Аналіз резистентності до антибіотиків та антимікотиків мікрофлори респіраторного тракту у хворих на коронавірусну хворобу (COVID-19), ускладнену пневмонією
Авторы: Литвин К.Ю., Самойленко В.О., Якуніна О.М., Білоконь О.О.
Дніпровський державний медичний університет, м. Дніпро, Україна
Рубрики: Медицина неотложных состояний
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Існуючі звіти демонструють значне зниження виживаності пацієнтів із COVID-19 при розвитку бактеріальних ускладнень, особливо у відділенні інтенсивної терапії. Дані про вторинні респіраторні інфекції при хворобі, спричиненій SARS-CoV-2, залишаються обмеженими через те, що: інфекція продовжує стрімко поширюватись у всьому світі; суттєво різняться результати локальних досліджень респіраторної мікрофлори та її чутливості до антимікробних засобів; дослідження, які проводяться, переважно включають культуральне дослідження з носоглоткових зразків, оскільки зразки з нижніх дихальних шляхів значно менш доступні, а в багатьох випадках неправильний забор мокротиння для дослідження призводить до невизначеності локалізації ураження. Недоцільно ранній початок антибактеріальної терапії та необґрунтоване первинне призначення «резервних» антибактеріальних препаратів, часто вже на догоспітальному етапі, призводять до формування резистентності та мультирезистентності мікроорганізмів до призначеного лікування і визначають необхідність детального розгляду цього питання.
Рання та швидка діагностика та визначення чутливості до лікарських засобів за допомогою культурального методу необхідні для корекції антибіотикотерапії та, відповідно, запобігання летальним результатам, особливо у разі контамінації мультистійкими до ліків бактеріями та грибками.
Мета роботи. Оцінити резистентність до антибактеріальних та антимікотичних засобів мікрофлори респіраторного тракту пацієнтів із коронавірусною хворобою, ускладненою пневмонією для удосконалення своєчасної діагностики вторинних мікробних ускладнень.
Матеріали та методи. Досліджували мікрофлору мокротиння з визначенням резистентності до антибіотиків та антимікотиків у 93 дорослих хворих, госпіталізованих до КНП «Міська клінічна лікарня № 21 ім. проф. Є.Г. Попкової» ДМР», із діагнозом: коронавірусна хвороба (РНК SARS-CoV-2+), перебіг якої ускладнився пневмонією. Усі хворі групи дослідження мали підозру на вторинну бактеріальну інфекцію респіраторного тракту.
Аналіз чутливості до антибіотиків різних груп мікрофлори, виділеної при культуральному дослідженні мокротиння, показав резистентність таких збудників, як: K. рneumoniае, Pseudomonas aeruginosa, E.coli до більшості антибактеріальних засобів. Так, K. pneumoniае у переважній кількості зразків виявилась резистентною навіть до захищених β-лактамів (цефоперазону/сульбактаму, цефтазадиму/клавуланату та цефатрину/клавуланату). Тільки у 28 % пацієнтів збудник був чутливим до карбапенемів та аміноглікозидів. Проміжна чутливість до фторхінолонів визначена в 43% випадків. Аналіз загальної чутливості та резистентності мікрофлори мокротиння також показав превалювання резистентності до значного спектра антибіотиків. Так, кількість випадків резистентності до цефалоспоринів 3-го та 4-го поколінь була у 1,5–2 рази вищою, ніж чутливість та проміжна чутливість, що можна пояснити частим та тривалим призначенням цих препаратів на всіх етапах надання медичної допомоги, що сприяє формуванню резистентності. Це також підтверджує виявлена нами висока чутливість до хлорамфеніколу — одного з перших антибіотиків, використання якого в лікарській практиці вже багато років є дуже обмеженим.
Дослідження чутливості грибкової інфекції до антимікотиків показало ще більш несприятливі результати. Так, Candida spp., яка превалювала в культуральному дослідженні серед мікотичних інфекцій — 44,1 % випадків (6,5 % — плісняві гриби), виявилась резистентною до всіх антимікотиків (найменш — до ністатину (18,9 %), найбільш — до флуконазолу (71,0%)). Причому ті антимікотики, які вважались «резервними» для лікування кандидозу, як амфотерицин В та ітраконазол, у значній кількості випадків (відповідно 37,5 та 61,6 %) виявились неефективними (in vitro) щодо означеної грибкової інфекції. У 6,4 % випадків визначена мультирезистентність до всіх означених антимікотиків. Отримані дані збігаються з результатами, які наводить ВООЗ, про поширеність лікарської стійкості грибкових інфекцій, зокрема інфекцій, викликаних грибами роду Candida sрр., що значно ускладнює ситуацію з лікуванням, особливо інвазивних форм кандидозу.
Таким чином, необґрунтоване масштабне призначення антимікробної терапії ще на догоспітальному етапі, часто з використанням препаратів «резервних» груп, призводить до формування великої кількості резистентних та мультирезистентних форм мікрофлори, що значно обмежує можливості лікування пацієнтів із тяжким перебігом хвороби та сприяє поширенню нозокоміальної інфекції в разі необхідної госпіталізації хворих. Культуральне дослідження мікрофлори респіраторного тракту є обґрунтованим та вкрай необхідним для раціонального вибору лікувальної тактики в разі бактеріальних ускладнень із боку респіраторного тракту.